Як я тобі нагадувала про твої з радіостанцією обіцянки. Твоя реакція

Прийшла на ринок «Алмазний».  До тебе. В кінці робочого дня  у «Соті» почали розпивати бутилку. З магазину вийшов Дімка, який колись, я чула, казав тобі про мене: «Набей ей морду». Чую, каже комусь: «…підсипали…уже два часа пройшло…його не бере…». Я занервувала. Про кого це він? Що підсипали, кому підсипали? Ти вийшов після роботи з магазину. Я говорю до тебе, що ти заказував пісні, передачі, ставив пісню зі співробітниками, що забереш мене. Ти пішов на зупинку перед універсамом «Полтава», сів у червону машину. Вікно відкрите. Я дивлюсь тобі в лице, кажу тобі: «…ти мені обіщав…». Ти на мене не дивишся, лице в тебе непроніцаєме. Пішла на зупинку. Під’їхала біла маршрутка на ГРЛ. Сіла. Подтивлюсь як ти доїхав. Та, думаю, все нормально. Побачу тебе ще раз. Підійшла до будинку, в якому Алінина квартира. Стала під аркою. Дзвоню на 0669540088, до твого друга. Він трубку не бере. Пишу йому смс, щоб він до тебе передзвонив, що я переживаю. Дописала, відправила. Ти якраз підходиш до 6 під’їзду. Поворив з якимось чоловіком. Мабуть живе в якомусь із будинків. Побачив мене. Схопив камінь. Кинувсь: «Я тебя все равно догоню!» (Кацапка пизду надіва, то й ти став по-кацапському висловлюватись, коханий?). Догав у бур’янах, схопив за волоси. «Ти ж пєсні заказував!». «Шо я заказував?». Звалив мене на землю. Я думала, може, ти не битимеш. Помилилась. «Молись Богу! Молись Богу!». Вдарив мене раз носаком у ліву вилицю. За другим разом я відключилась. Краще б убив. «Пожартував», коханий чоловік. Очнулась з запухлим оком. Вирвав волосся на голові. Біля правої руки – кришка, що закриває акумулятор мобільного телефону. А телефон, який в руці тримала де дівсь? Любов. Казала мати Аліни Романчук Валентина: «Да он тебя ненавидит». А Аліну любить – і пісні заказує, і дітей робить. Весело. Встала, пішла до 6 під’їзду. Стою. Ти ідеш з бутилкою води. Де ти її взяв? У машині? «Вова, віддай мою сім-карту!» (хотіла сказати телефон). Зайшов мовчки і закрив двері. Через хвилину у під’їзд пішов батько Аліни, мабуть до тебе. Постояла, поїхала до Укртелекому. Набрала домашній твоїх батьків. Слухавку взяв батько. Сказала йому, що ти забрав мій телефон. Взяла слухавку Аліна: «Подруга (???!, то «я тебе не дорогая», а при твоєму батькові «подругою» стала, пизда сибірська)… я  буду обращаться в прокуратуру…». Мене так розізлив її голос. Значить повезли Аліну показати дитинку до батьків. «…а ти йому не до душі, так шо пішла нахуй!» – кинула слухавку.  Викликала швидку. Дали мені два уколи анальгіну. Відвезлти в травматологію. Вночі приїхали з міліції. Посміялись. Кажуть: ти ж не будеш писати заяву на нього, ти ж його любиш? З думками зібратись не можу, кажу: заяви не писатиму, хай він тільки віддасть мій телефон. Лежу в травматології, ставлять капельниці, щоб зігнати гулю під лівим оком. У палатах жарко. Медперсонал сказав, що повинен приїхати мер Матковський, може, виділять гроші на ремонт. Вспомнила, як робила в міській налоговій, в новинах радіостанції «Руске радіо України» він виступав. Радіостанція розраховувалась за його «покровительство» піаром? Пізніше, пройшло скількись часу, мабуть, я вже вийшла з травматології, почула як Свірідова і Галібін коментували на радіостанції: «…лежачих не б’ють… під лежачий камінь вода не тече…».

МВС УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ

ПОЛТАВСЬКОГО МІСЬКОГО УПРАВЛІННЯ

 

36007, м.Полтава, вул.М.Бірюзова,30

тел.(0532) 56-65-87

 

30.07.2010 № 5/16460

 

Шановна Людмила Григорівна!

 

Повідомляємо, що по Вашій заяві Київським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області проведено перевірку, на основі зібраних матеріалів прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

В ході проведення перевірки та при неодноразовому відвідуванні помешкання де проживає гр. Нестеренко В.М. двері квартири ніхто не відчинив. На залишені повістки до Київського РВ ПМУ не з’явився.

При встановленні осіб, з якими виник конфлікт у гр. Нестеренко В.М. він буде опитаний з даного приводу та відносно нього буде прийняте рішення згідно чинного законодавства.

ЖРЗП № 4813, 5108

Начальник                                                                                Ю.В.Гасан

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник Київського РВ ПМУ

ГУМВС України в Полтавській області

підполковник міліції

 

18.07.2010 року                                                                       Ю.В.Гасан

 

 

ПОСТАНОВА

про відмову в порушенні кримінальної справи

 

18.07.2010 року                                                                       м. Полтава

 

 

ДІМ Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області лейтенант міліції Горбань Ю.В. розглянув матеріал перевірки по заяві гр. Тимошенко Л.Г.під час перевірки,-

 

ВСТАНОВИВ

 

15.07.2010 р. до Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з письмовою заявою звернулася гр.Тимошенко Людмила Григорівна 01.10.1982 р.н. про те, що у неї поблизу будинку № 18 Б.Нестерова в м.Полтаві виник конфлікт з гр. Нестеренко Володимиром Миколайовичем прож. м. Полтава Б.Нестерова, 18 кв 95

В ході проведення перевірки та при неодноразовому відвідуванні помешкання, де проживає гр.Нестеренко В.М. двері квартири ніхто не відчинив. На залишені повістки до Київського РВ ПМУ не з’явився.

При встановленні осіб, з якими виник конфлікт у гр. Нестеренко В.М. він буде опитаний з даного приводу та відносно нього буде прийняте рішення згідно чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.2,ст.6 КПК України.

 

ПОСТАНОВИВ:

1.В порушенні кримінальної справи відмовити, про що повідомити зацікавлених осіб.

2.Копію постанови направити прокурору Київського району м. Полтави.

 

ДІМ Київського РВ ПМУ

лейтенант міліції                                                             Ю.В.Горбань

 

 

ЗГОДЕН

В.о. Начальника СДІМ Київського РВ ПМУ

ст.лейтенант міліції                                                         І.В.Степаненко

 

Сиділа на четвертому поверсі в ТРЦ «Київ» на «Народних промислах». Покровительстово радіостанції «Руске радіо України»… і директора ТРЦ «Київ». Хоч не так душно як в травматології. Синець під оком ще не зійшов. Слабкість після струсу. Чого ж ти, Вова, звертавсь на радіостранцію і вони пішли на це, якщо ти жив з Аліною Романчук, як вона казала, «да мы с ним столько лет прожили душа в душу», якщо не збиравсь з нею розводитись? Твоя обіда на мене переходить в злость. А злость – в ненависть. А время іде. «Руске радіо України»  нічого не збирається вам повертати», а нагадували для чого, для чого вмішувались?

 

Лист у МВС України. 01024, Київ

вул. Акад. Богомольця, 10

Прошу Вас посприяти у поверненні мого мобільного телефону Nokia 6131, який був забраний без мого дозволу за наступних обставин.

14.07.2010 після 18.00 я чекала на чоловіка на імя Володимир під аркою будинку по вул. Нестерова 18. Оскільки у мене виникли сумніви в тому, що він благополучно добереться до місця свого проживання (я хотіла з ним поговорити, хоча бачила, що він трохи випив) і в мене не було можливості особисто передзвонити йому, то я відправила смс на номер його друга з таким проханням. Хвилин за 15 я побачила Нестеренка В.М. Він зупинивсь перед підїздом і розмовляв з якимось чоловіком. Чоловік пішов, а Нестеренко В.М. пішов у напрямку арки, де я стояла. Він нахиливсь і підняв камінь. Я злякалась і кинулась тікати. Вибігла на дорогу і почула позаду себе як Нестеренко В.М. кричав: «Я тебя все равно догоню!». Коли він мене наздогнав, телефон був у мене в правій руці. Він мене штовхнув, почав бити ногою в правий бік, потім двічі вдарив ногою в лице. Два рази повторив: «Молись Богу!» Перестав бити і пішов. Я прийшла в себе. По дорозі проходили люди, але до мене ніхто не підійшов. Зліва око дуже запухло. Біля мене лежала тільки кришка від мобільного. Я все навкруг уважно обдивилась – телефона не було. Цей телефон мені подарував брат. Телефон Nokia 6131, IMEI 354566015888466. Я пішла до підїзду, стояла, не знала, що робити. Побачила Нестеренка В.М. Він ішов до підїзду. Сказала йому, щоб віддав мій телефон. Він нічого не сказав, закрив двері підїзду. Через якийсь час у підїзд зайшов його тесть.

Я доїхала до Укртелекому, викликала швидку. В лікарні виявили струс мозку (копію виписки з історії хвороби та чеків додаю). Як приїхали з Київського РВ, я сказала про телефон. 20.07.2010, виписалась з лікарні, я пішла на роботу Нестеренка В.М., але оскільки його там не було, то поїхала у Київський райвідділ міліції. Мою заяву від 14.07.2010 передали Горбаню Юрію Васильовичу. Я сказала йому, що хочу, щоб Нестеренко В. М. повернув мій телефон. Якщо ж він цього не зробить, то звернусь в СМЕ за знаттям побоїв. Горбань Ю.В. в цей день при мені не зміг звязатись з Нестеренком В.М. Він дзвонив до родичів його жінки, тесть сказав, що не знає його мобільного номера. Горбань Ю.В. сказав мені, щоб я йому передзвонила цього ж дня о 20.00. О 20.00 я передзвонила йому з мобільного моєї сусідки, про що під час розмови його й повідомила. Сказав, щоб передзвонила йому наступного дня о 19.00. У назначений час я з того ж мобільного номера дзвонила разів десять. Кілька раз висвітилось, що номер зайнятий і раз, що немає звязку. Вранці наступного дня я прийшла до райвідділу, прочекала на Горбаня Ю.В. до півтори години, потім мені сказали, що він на лікарняному. Один з співробітників Горбаня Ю.В. дзвонив до нього на мобільний, потім дав мені слухавку. Юрій Васильович повідомив мене, що Нестеренко В.М. сказав йому, що він не брав мій телефон і я сама на нього накинулась. Мені сказали, що зі мною хочуть поговорити і провели в кабінет заступника начальника Київського РВ ПМУ Можаєва Дмитра Юрійовича. У кабінеті сиділо кілька чоловіків. Низенький лисий чоловік років 40, що сидів зліва від дверей, сказав, що Нестеренко В.М. приходив («На залишені повістки до Київського РВ ПМУ не зявився»), що він нормальна людина і не хоче псувати мені життя. Що йому мій телефон не потрібен (він займається ремонтом мобільних телефонів). Запропонував, що викличе сюди Нестеренка В.М. і він напише розписку, що приколи припиняться, а я зі своєї сторони напишу розписку, що не буду до нього приходити. Казав, якщо чоловік дарує жінці квіти, то це не значить, що він хоче на ній одружитись (влітку минулого року Нестеренко В.М. мені дав серйозні підстави зробити такі висновки, при цьому були присутні двоє його співробітників, хіба якщо це був злий жарт, то в мене мабуть відсутнє почуття гумору), що на мене вже є заяви про хуліганську поведінку і всі сусіди Нестеренка В.М. це підтвердять. Я відповіла, що може вони ще скажуть, що це я його побила, а не він мене. Попрощалась і вийшла з кабінету. Я написала пояснення до заяви від 14.07.2010 як все відбулось і взяла направлення на СМЕ. Їздила на роботу до Нестеренка В.М., але його не застала. Через днів два подзвонила до Горбаня Ю.В., щоб він записав  IMEI мого телефону. Він відповів, що не може, бо на навчанні у Києві. Через кілька днів ходила до Київського РВ, півдня чекала Степененка І.В. Він мене вислухав, покивав головою, сказав, що я можу подзвонити 30.07.2010 о 15.00 на робочий, може Юрій Васильович вже повернеться з навчання. Як дзвонила, телефон ніхто не брав. 02.08.2010 я дзвонила ще раз, сказали, що Горбань буде наступного дня. 03.08.2010 вранці знову пішла до райвідділу. Горбань Ю.В. вийшов в коридор і я сказала йому, що прийшла дізнатись за свій телефон. Запитав мене чи я роблю. Відповіла, що так, але два місяці вже не отримувала зарплати. Він мені сказав, що Нестеренко В.М. сімейна людина, робить, що опитував сусідів і вони сказали, що я сама відкинула телефон в інший бік. Я відповіла, що було так, як я написала в поясненні. Горбань Ю.В. сказав, щоб я почекала і кудись пішов. Повернувсь, повів мене в кабінет заступника Можаєва Д.Ю. Той же чоловік, який розмовляв зі мною минулого разу, запитав моє прізвище та дату народження, потім повідомив, що мені відповляють в порушенні справи, назвав статті закону. Я сказала, що зверталась в СМЕ. Він подзвонив по телефону і попросив зясувати, чи я крім того, що хуліганка, може наркоманка і проститутка. Повторив, що мені відмовляють у порушенні справи, сказав, щоб мені віддали відмовні матеріали (копії додаю).

У цих відповідях неправильно вказано номер квартири (87, а не 95), а смисл змісту останнього абзацу взагалі не відповідає суті справи.

Можливо моя справа така, що я не можу скористатись діючими законами і допомогою правоохоронних органів. Тоді я не розумію на яких підставах міліція раніше вмішувалась у мої особисті стосунки з Нестеренком В.М. (Наприклад, у травні 2008 я чекала його біля роботи, прийшов наряд міліції і мене звинуватили у тому, що я погрожувала фізичною розправою працівникам магазину. Або як підмовили директора і мене виселили з гуртожитку за тиждень до опалювального сезону, а пізніше рідня жінки Нестеренка В.М. погрожували мені, то свідків їхніх дій не знайшлось. Крім цього мені довелось кілька разів змінювати роботу). І раніше, як я зверталась в міліцію, на мої заяви реагували подібним чином (додаю копії відповідних матеріалів).

 

 

22.08.2010. Начальнику Київського РВ ПМУ ГУМВС України Гасану Ю.В. Тимошенко Людмили Григорівни м. Полтава, вул.. Пушкіна, 108, кВ.14

 

Заява

14.07.2010 працівниками Київського РВ ПМУ від мене було прийнято заяву про побиття мене громадянином Нестеренком В.М. та виявлення пропажі мого мобільного телефону. Я неодноразово зверталась з проханням повернути мені мій телефон до рідних, співробітників та знайомих гр. Нестеренка В.М. 20.08.2010 приблизно після 18.00 я зателефонувала на квартиру до гр.. Романчук В.В. та гр.. Романчук С.Г., оскільки вони є батьками жінки, з якою гр. Нестеренко В.М. перебуває в шлюбі, до цього часу вони проживали в сусідніх під’їздах. Раніш я бачила як гр. Нестеренко В.М. заходив у під’їзд, де знаходиться квартира гр. Романчук В.В. та гр. Романчук С.Г. Номер телефону цих людей я дізналась в міліції, коли розглядали мою заяву від 14.07.2010 та факт пропажі телефону. Я подзвонила на 56-86-40, як підняли слухавку, я по голосу впізнала гр. Романчук В.В. Сказала, що мені нужен Володимир. Вона запитала, куди я дзвоню. Я відповіла, що на квартиру до Романчук В.В. або Романчук С.Г., запитала чи заходить до них Володимир і якщо так, то хочу, щоб він повернув мою річ, яку забрав. Ця жінка й раніше погрожувала мені фізичною розправою, а почувши моє прохання і впізнавши мій голос, почала обзивати, погрожувати, назвала ідіоткою, шизофренічною та почала погрожувати, що посадить мене у тюрму. Я нагадала про те, що вона безумовно спілкується з Володимиром і хотіла б повернути свої речі. Вона кинула слухавку.

Враховуючи вище викладене, прошу Вас прореагувати на погрози та образи на мою адресу гр. Романчук В.В. згідно чинного законодавства.

P.S. Корєшок я не взяла, думаю в міліції просто викинули цю заяву в мусорку.

МВС УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ МВС УКРАЇНИ

В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

УПРАВЛІННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

 

 

вул.Пушкіна, 83, м. Полтава,36000

тел.(0532) 51-75-77

 

03.09.2010 № 12/Т-15

 

Шановна Людмило Григорівно!

Повідомляю, що Ваше звернення Управлінням МВС України в Полтавській області розглянуто, інформація викладена у ньому, ретельно перевірена. Ваша заява від 15.07.2010 відповідним чином зареєстрована до журналу реєстрації заяв та повідомлень громадян Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. По ній проведено перевірку за результатами якої прийнято відповідне процесуальне рішення, а на Вашу адресу направлено грунтовну відповідь із роз’ясненням причини прийняття саме такого рішення. Роз’яснюю, що надання правової оцінки діям працівників міліції відноситься до компетенції органів прокуратури. У разі незгоди із прийнятим  рішенням Ви маєте право оскаржити його до прокуратури Київського району м. Полтава.

 

З повагою

в.о.начальника                                                                 О.С.Промський

 

Вик. Гавловський С.Е.

т.51-75-77

 

07.09.2010.Конверт з УГБ УМВС України в Полтавській області, 36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83.

 

296/10

09.09.2010

 

Повідомляю, що прокуратурою Київського району м. Полтави Ваша    скарга на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.07.10 р., яка прийнята Київським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області розглянута. При вивченні матеріалів по Вашій заяві, прокуратурою Київського району м. Полтави 09.09.2010р. вказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано, оскільки  Київським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області перевірку проведено неповно та поверхово, без встановлення всіх фактичних обставин за вказаним фактом, а матеріали направлені в Київський РВ для проведення додаткової перевірки.

 

Заступник прокурора Київського району

м. Полтава

юрист І класу                                                                    Є.В.Овчаренко

 

ЖРЗП 4813/2

в/ 3704/10/02                                                             ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник Київського РВ ПМУ

ГУМВС України в Полтавській області

підполковник міліції

 

20.09.2010 року                                                                        Ю.В.Гасан

 

ПОСТАНОВА

про відмову в порушенні кримінальної справи

20.09.2010 р.                                                                            м. Полтава

 

ДІМ Київського РВ ПМУ лейтенант міліції Суддя В.В., розглянувши матеріали додаткової перевірки по заяві громадянки Тимошенко Л.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010 р. до Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з прокуратури Київського району м. Полтави для додаткової перевірки надійшов відмовний матеріал № 3704 по заяві громадянки Тимошенко Л.Г.,1982 р.н., прож.м.Полтава, вул. Пушкіна 108, кв.14, про те, що 14.07.2010 р. близько 19.00 год., за адресою вул. Нестерова 18б, виник конфлікт з громадянином Нестеренком Володимиром Миколайовичем, 1977 р.н., прож. м.Полтава, вул.Нестерова, 18, кв.87.

В ході проведення перевірки гр. Нестеренко В.М. пояснив, що гр. Тимошенко Л.Г. він не бив, її мобільний телефон він не забирав та про подію дізнався від працівників міліції, а також додав, що гр. Тимошенко Л.Г. веде себе неадекватно, та у неї постійно виникають конфлікти з мешканцями будинку за адресою вул. Нестерова 18.

Громадянку Тимошенко Л.Г. по даному факту опитати не представилось можливим, так як за місцем мешкання вдома її не було.

Згідно акту СМК №1519 медична документація відносно нанесених тілесних ушкоджень гр. Тимошенко Л.Г. до СМЕ не надано.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, п.2.ст.6 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.В порушенні кримінальної справи відмовити.

2.Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

3.Копію постанови направити прокурору Київського району м. Полтава.

 

ЗГОДЕН

Начальник СДІМ Київського РВ ПМУ   ДІМ Київського РВ ПМУ

капітан міліції                                            лейтенант міліції

Д.А.Ворона                                                  В.В.Суддя