Володя, коханий мій, любимий мій, серденько моє, сонечко моє, прийди до мене, обніми, поцілуй, полюби мене сьогодні! Про мене твоя жінка Аліна Романчук (Нестеренко) сусідкам: «Это наш крест. Будем его нести». Про мене твоя подруга Люда Троян (Рябова) мені: «Лучший его подарочек ­ ­- это ты»

25.05.2013. Вранці проснулась. Дуже пізно лягла вчора. Писала в інтернеті юристам про цю ситуацію. У фейсбуці, після того як я відправила друзям директора радіостанції «Русское радио»-Україна» Сергія Кузіна, повідомлення із ссилкою на сайт kohanomu.com, можливість відправляти повідомлення мені заблокували. Перевищила ліміт. Cнилась дорога до Нєстєрова, будинки, таксист, який мене підвозив. Після роботи, маючи на увазі сон, захотіла поїхати. Так мені якось хотілось. Скучила дуже душа моя за тобою. Ти мене може кликав. Було так. Разів кілька назвала тебе на ім’я, бо вікно на кухні Алінчиної квартири було прочинене. Ходила до 6 під’їзду. Двері прочинені. Зайти боюсь. Через певний час побачила, що вікно на кухні закрили. Тоді відкрили. Між ролетами висунулась голова Алінки. Відкрила ролети і висунулась з відеокамерою. Почала казати мені, щоб вона відправить це моїм батькам. «Едь к своим родителям!…». Спорились. Згадувала їй події минулих років. Алінка відповідала, що це я все придумала, що мені треба звернутись до психіатра. «Аліна, ти оприділись: ти в психіатричну лікарню будеш звертатись чи в прокуратуру?”. Аліна “визначилась”, що мені треба в психлікарню. “Сусідам розказуєш, що я ваш крєст. Може я для тебе і твоєї сім’ї ­ хрест, а для Володі ­ його подарок!… кобила їбуча, переказувала, що мені Вова не поможе, а тобі твій Вова поміг наладити отношенія?..». “У меня нет никаких отношений, я замужняя женщина, я ни у кого под окнами не стою, никто не может ничего плохого обо мне сказать!”. Висунулась з вікна кухні своєї квартири з відеокамерою мене знімати. Каже мені про себе: “Я умная…”. Согласна. Що їй відповісти? Моя любов, у тебе ідєальная жена. “Подарила” тобі себе, правда взамін по повній користується твоїм “хазяйством”; “подарила” тобі дом, правда, мені потом “тонко намєкнула”, що в тебе “ни кола ни двора”; “подарила” тобі двох дітей і дажа розрішила тобі зустрічатись з ким завгодно (крім мене) ­ аліменти в разі чого з’їдять більшу частину заробітної плати чоловіка, у якого ні кола ні двора і двоє дітей у приймах. “Подарили” машину, як вияв довіри, який треба після роботи ставити на місце і йти виправдовувати довіру… “Я тоже неглупая”. Боже, яка ж я глупа… Вона там, в своїй квартирі, з тобою, моїм любимим мужчиною їбалась, вагітніла і родила дітей, а я роботи і гуртожитки міняла. “Ти вже заходила на сайт в інтернеті?.. Бо твої подруги вже заходили на мій сайт в інтернеті kohanomu.com”. Чого ж дирекція радіостанції ігнорує мої до них звернення? Звичайно, дирекцію радіостанції влаштувало б аби в мене з’їхала від їхнього цирку криша. Якщо люди нам не обіцяли, що ми будемо разом, то значить це і був лише цирк, розрахований на підняття рейтингів радіостанції. Бо смисл щось коментувати, якщо ситуація не змінюється. І яка різниця, що хтось тратить свій час, помре чи зійде з ума. Слоган поміняється? На мої слова, Алінка клялась, що вона мені не ставила пісню про бєлого лєбєдя зі словами: «а пока ни кола ни двора и ни сада». Сусідка з першого поверху почала мені погрожувати, що я останусь без голови, що я ругаюсь під її вікнами, а в неї в хаті дитина це слухає. Це та сусідка, що збрехала мені, що тебе не було в Алінки, а ти пізніше вийшов по молоко, яке привезли Романчуки. Перед сусідкою я поізвінялась. Побачила, як ти вийшов. Я відбігла, звала тебе до себе. Ти сказав, що я ненормальна, бо стою під вікнами. А де ж мені стояти – під дверима, щоб ти мене знову під крики Алінки вдарив чи під офісом радіостанції «Русское радио»-Україна» в Києві, якщо дирекція від мене морозиться? Алінка бачила, як я від тебе бігла. Перед цим казала мені, щоб я зайшла до неї в квартиру. «Ти сюди спустися! Чого ж ти там сидиш?». Ти запустив у мене камінь, але не доганяв мене, а пішов назад у будинок. Я поїхала до гуртожитку. Посварилась по телефону з мамою.
26.05.2013. Снивсь Павло Воля на ринку “Алмазний”, ти снивсь. Пішла перед роботою, роздрукувала на ринку “Браїлки”: «Об’ява Замовила сайт для коханої людини: kohanomu.com – адреса сайту в інтернеті». Сім штук. Наклеїла на дошку об’яв перед 6, 3 і 1 під’їздами. І ще три на стінах, вздовж стежки, якою ти йшов до гаража. Вікна в Алінки були прочинені. Позвала тебе кілька разів на ім’я. Боже, як це несправедливо, що ти стільки часу проводиш з іншою жінкою, Вова. Після роботи ввечері мені дуже тоскно.
28.05.2013. 27.05.2013. Приїхала на 23. Ждала до пів 9. Мо ти без машини і вже на роботі? Ти на роботі. Вийшов через три години. Пішов. Повернув до кіоска з цигарками. Вертавсь. Кажу в спину: «Вова, я секса хочу». Біля дверей: «Вова, мені надоїло тобі надоїдать». Ти викинув цигарку в мусорку. Біля дверей повернувсь, глянув на мене. Твої зелені очі. Пішла через дорогу до зупинки. Вернулась. Ти був у магазині, я зайшла. Дмитро закричав. Я вийшла. Та й ти пішов за шторку. Сьогодні прийшла десь о 9. Напроти твоєї вітрини повсідались голуби. Сказала мені нова знайома, що ти вранці стояв, курив. Підійшла до дверей. Дімка врубав музику, заорав, обізвав. «Я знаю, що я обєзьяна, но це не Ваші проблеми… Ти, Діма, вчора щось мені казав, щоб я підійшла… так я тут…», получилась перепалка. Ти чув, вийшов: «Вон отсюда!». Вискочила з магазину, думала, що ти гнатимешся. «Володенька, я за тобою скучила!…». Стояла до без 10 10. Пішла до машини. Оставила записку: «Володя. Я тебе люблю. Мені 30. Приходь до мене на ліжко-місце – мені самій сумно і одиноко. Люда». Написала на огризку, який знайшла в сумці. Накрасила губи блиском і поставила на листику поцілунок. Після роботи поїхала на Нєстєрова. По дорозі ходила внучка знайомої сусідки. Сусідка: «Люда, іди додому, у тебе тут уже 5 років стажу… не майся… нічого ж не міняється». Звала тебе на ім’я, вікна відкриті. «Вова, пішли до мене на ліжко-місце!.. Володя, якщо чуєш, спустись, пішли до мене…». Як все безнадійно. Написла на «Наше радио» Анні Свірідовій і Сергію Галібіну: «Добрий веріч, Аня. Сьогодні випадково побачила Ваше фото в журналі “Цветочек”. Захотіла Вам написати. Ви заходили на сайт kohanomu.com? Згадала ваші з Сергієм побажання цікавого життя. Назвали мене ідіоткою. Для чого люди вмішувались в моє життя, якщо “кохана людина” не хоче зі мною бути? А Надя Іванова? Як вона? Вона що пішла з “Нашого радіо”? Аня, можете відповісти мені на ел.адресу. Поспілкуємось. Не через радіо:), бо я не слухаю».
29.05.2013. Сьогодні приїхала до тебе вранці десь пів на 11. Я тільки прийшла, переступила поріг, Дімка врубив звук. Потім вийшов і закрив двері. Ти вийшов пів на 12. Я пішла за тобою до машини. По дорозі: «Вова, Оксана з «Молока» сказала мені, що ти дуже скромний парень і ти мене не хочеш…». Біля машини: «Вова, ти дуже красивий…». Ти плюнув на мене. Приїхав ти більше ніж через годину. Через півтори. В час набрала 56-73-60. Де ж би ти ще був. Приїхав траспортом. Іду біля тебе: «Вова, де ти дів машину? Я тебе вчора звала. Чого ти не вийшов?… не злись на мене… ». Ти зайшов у магазин. А перед цим, викинувши цигарку в мусорку, плюнув на мене. Другий раз. Я сіла на мрамор біля магазину. Я постаріла, не нужна була молодша, а тепер… Ти вийшов. Пішов до кіоска з цигарками. «Вова, я тобі не нравлюсь, того ти до мене не хочеш іти?». Ти пішов до туалету. Я не зайшла. Стояла перед дверима. Ти вийшов. Погляд – жорсткий, равнодушний. У мене щось із головою не в порядку. Пішла, побігла за тобою. Ти вийшов і другий раз у туалет. Десь через годину. Я сходила до знайомої. Не могла всидіти в неї. До тебе. Тільки підійшла – ти вийшов. Зайшла цей раз за двері. Ти вийшов з кабінки. Глянула на тебе і вийшла за двері. Ти мив руки і сказав злим тоном: «Пошла вон!..». Ти зайшов у магазин. Моя співробітниця прийшла з дочкою до магазину, забрала телефон, який ти ремонував. Юля, твоя співробітниця: «Люда, что ты к нашим клиентам пристаешь?!». «Это мои сотрудницы!..». Торохи пізніше, відкрила двері в магазин: «Юля, хотите я буду Вашим клиентом?». «Я хочу, чтобы ты пошла нахуй». «Я тоже хочу». Ти! Обізвавсь. Юля: «Вали». Потім вона вийшла курити. Обізвалась до неї: «Юля, підходьте до нас, пообщаємось…». Вона: «Решила меня доебать? Ты клиент дурдома… с первого раза не понимаешь, но со второго, с десятого…». Ти вийшов іти. «Пішли до мене, моя мічта». Іду за тобою: «Поїхали до мене, якщо в тебе не встане, будемо просто друзями… любименький…». Сів у таксі: «Ненормальна». «Ненормальна, через тебе. Сонечко, зірочка…». Вікно в таксі відкрите. Нахиляйсь і цілуй. Ти якийсь замучений. Поїхала за тобою на Нєстєрова. Постояла та й пішла. Дура.
31.05.2013. Вчора відпрвила повідомлення в інтернеті зі ссилкою на сайт юристам міста Потава. Лягла спати пізно. Дивилась кіно. Приїхала вранці на 23 десь о 10. Ти не виходив. Почала говорити людям, які заходили, щоб вони покликали тебе. Побачила міліціонера, звернулась до нього. Сказав, що він не на службі, щоб сміливо заходила або звернулась до участкового. Що там було, але ти вийшов. Говорила до тебе, що рада тебе бачити. Сказала, щоб ти сам мене відправив у дурдом, якщо я больна. Ти зайшов у туалет. Там чоловіки. Ти вийшов. Пішов. Питала тебе, чи тобі все рівно, що ти мовчиш. Перед дверима магазину позвала тебе на ім’я, щоб подивитись в твої очі. Ти повернувсь і плюнув на мою голову. Почула, як засміялась Юля в магазині. Зловила погляд Дімки, який стояв оддалік. Розвернулась і пішла. Увечері після роботи поїхала на Нєстєрова. Вікна і двері в Алінчиній квартирі відкриті. Позвала тебе, щоб ти пішов сьогодні зі мною, до мене. Ніякої реакції.
01.06.2013. Сни переплутані, ти в цих снах. Приїхала на 23 після дощу, начало 11. Двері відкриті у «Соті». Я переступила поріг. Сказала тобі слова вітання і вийшла. Дімка і Юлька мовчали. Зайти? Стояла до 11, щоб ти вийшов. Могла зайти кілька разів. Тоді наважилась. Пішла. Біля твоєї шторки Дімка схопив мене за шию. «Ай, что ты делаешь?!.» – закричала я. Потяг мене до дверей, виштовхнув за поріг. Ти вийшов із магазину: «Пошла вон отсюда!». «Не ори! Я скучила!..». Не тікала, а ти повернувсь і зайшов. Тоді вийшов і пішов до туалету, вставивши у вуха навушники, щоб не чути?.. Зайшла в туалет. Що робити, як бути? Зайшла в туалет. Ти вийшов із кабінки. «Вова, а з тобою можна?». «Пошла вон!». Вийшла з туалету. Ти вийшов. Ідеш. «Одсосала харашо? Не уродка одсосала?..». Ти заходив у магазин, стала напроти скла дверей, щоб ти не плюнув.
02.06.2013. Після роботи поїхала на Нєстєрова. Позвала тебе. Ролети у спальні приспустили. Двері відкриті у 6 під’їзд. Вікно на кухні Алінка відкрила. Будь проклята вона разом з своїми дітьми. Діло не в квартирі, а діло в їбні. Зверталась до дирекції радіостанції – мовчання. Використали історію, а все залишилось по-старому. Їдь у дурдом, вішайсь, іди до друзів, щоб башку розбили і далі діток робили…