Твій співробітник Сашко Ромахін, який у 2009 році закривав мене в магазині і ставив для мене пісню про маленьку дівчинку, пояснює дівчатам на ринку, чому з мене насміхаються і проганяють від коханої людини: «Оце б ти комусь заказала просто так пісню… на день народження або… а до тебе б потом приїбались… для чого ти заказала… До дирекції радіостанції «Руске радіо» доїбалась… в 30 год дєвочка… там уже нічого не зробиш, все зрослось… Показую на двері. «Можна я просто так зайду в магазин… так як просто пісню заказують…»

23.04.2013. Вставати не хотілось. Поганий день для мене. Приїхала на 23 без 20 9. Машина стоїть, значить, ти на роботі. Пішла в ринок. Вернулась. Стою. Ти зайшов у магазин. Де ж і чого ти виходив? Вийшов з магазину в 10.15. В руці пакетик з коробочками. Біля машини, як завжди, плюнув. Ждала тебе на зупинці. Тоді вернулась до магазину. Боялась прозівати. Ти приїхав десь пів на 12. В руці велика коробка. В іншій – чорний пакет. Кажу: «Двері відкрити?». А підійти побоялась. Пішла на зупинку… Написала в гуртожитку повідомлення Кузіну Сергію з адресою сайту і запитанням, чого вмішались в моє життя. Написала повідомлення з адресою сайту Ігорю, знайомому Кузіна із «Тавр-медіа». Аліна Романчук з адресою сайту вже знайома…, будь вона проклята разом з дітьми, яких тобі народила. 25.04.2013. Вчора приїхала до тебе начало 12. Звала тебе з магазину, а ти не вийшов. Поїхала на роботу. Сьогодні приїхала на 23 пів 12. Сашко з Юлею сміялись. Сашко в магазині звав тебе, щоб ти вийшов на мене подививсь. Він при тобі так раніше не вів себе. Виніс стілець і сів на ньому біля магазину. Говорила до нього про погоду. До мене мовчав, а до знайомих озивавсь. Тоді заніс стілець. Сашко вийшов з магазину, а Юля стала так, що в мене була можливість зайти в магазин. Спеціально. Сіла біля холодильника, повернула голову – якраз ти зайшов зі сторони «Хануми». Ти потім чогось вийшов у магазин. Я глянула на тебе через поріг. Худий, виглядаєш нездорово. Сашко агресивно закричав: «Пошла отсюда!». Думала, що Сашко міг в 2009 все передати про твої вчинки Романчукам. Знає двоє – знає свиня. Або Оля? Хто? Ромахін вийшов до дівчат з сусіднього магазину. Я підійшла. «Оце б ти комусь заказала просто так пісню… на день народження або… а до тебе б потом приїбались… для чого ти заказала… До дирекції радіостанції «Руске радіо» доїбалась… в 30 год дєвочка… там уже нічого не зробиш, все зрослось…». Сміх. Побачила, що ти вийшов з магазину. Побігла. В спину – сміх. Ти йдеш і весь час говориш по мобільному, по роботі говориш. Згадавсь Сашко Ромахін, який біля магазину говорив з своєю дівчиною, а як я до нього обізвалась – назвав, обізвав негано і прокоментував мою присутність співрозмовниці: «мене ця сука заїбала… зайка, я тєбя люблю…». Пішла до Універсаму, ждати поки приїдеш. Хвилин 10 посиділа. Пішла глянула на зупинку – машина стоїть. Нікуди не їздив? Просто машину переставив. А я… Обвів мене круг пальця. Як всігда. Ромахін говорить з якимось чоловіком. Показую на двері. «Можна я просто так зайду в магазин… так як просто пісню заказують…». Ромахін щось нагрубив, пригрозив, що вдарить, сказав, щоб я не задавала глупих питань. (Ромахін глупих питань не задавав. На питання Сергія Романчука чи ти зі мною поговорив, пожав йому руку, сказав: “Говорив”. А потім кобила їбуча із Сибірі устроїла в своїй квартирі тобі траходром. Ромахін тепер виходить бува з магазину, слухає з ким і що я говорю, дзвонить потім по телефону. Може дзвонити не тільки своїй дівчині… В список кому він може подзвонити можна поставити Аліну Романчук… і т.д.). «Я здачі дам…». «Попробуй». Прерікання закінчились не в мою пользу. Все таки я не мужик, а слабка дівчина. Підійшла до дівчат: «Від кого Ромахін узнав, що я доїбалась до дирекції?..». «У себе й спитай…». Значить заходив на сайт в інтернеті kohanomu.com. Стала напроти дверей: «Ромахін у мене до тебе є вопрос на засипку…». Врубив музику. Пізніше знову вийшов до дівчат. Питаю в нього: «Від кого ти получив інформацію, що я доїбалась до дирекції радіостанції?..». Сказав, що він нічого такого не говорив, а дівчата підтвердили, що нічого не чули. Сказав, що у мене шиза. Стояла біля магазину. Ти вийшов. Ще ж так рано! Сашко: «На старт! Вніманіє!.. Марш!». «Пішов ти нахуй!..». «Дура!..». Ти сідав у машину. А я стала й дивлюсь. Ти відкрив трохи двері: «Пошла нахуй, підераска! Сучка!». Тебе чи трусить. Не пойму. Поїхала за тобою. Біля «Велмарту» машини немає. Побачила її біля 13 школи. Тільки в ній – батько Аліни. Підійшла на подвір’я. Якась вчителька стояла. Спитала в неї, а тоді й сама побачила. Ти, значить, вже у квартирі йобаної Романчучки. Пішла на Нєстєрова. Вернулась. Заговорила з тією вчителькою. Наталія Василівна. Написала їй адресу сайту і номер свого мобільного, сказала їй, що хочу, щоб всі знали. Зайшла увечері на facebook. Написала повідомлення Сергію Кузіну. У нього аж 3 сторінки. На двох із них він виступає як продюсер. «Доброго вечора, Сергій Васильович. Сьогодні співробітник мого любимого мужчини сказав, що я “до…” до дирекції “Русского радио”-Україна”. Просто не знаю до кого звертатись. Я Вам дуже вдячна за пісні і передачі, що звучали на радіостанції, якою ви керуєте. Досі не можу второпати з ким мені проводити час увечері. Надоїло стояти під чужими вікнами. Стою, бо зайти в квартиру, де живе кохана людина з іншою жінкою не наважуюсь, колись зайшла – получила по голові. Я з ума сходжу. Ласки хочеться, діток, а не пісень і передач на радіостанції. Зверніться до мого любимого мужчини, щоб він зі мною провів хоч один вечір (ніч)…, щоб я почувала себе щасливою. Дякую за виявлену до мене милість. Ще написала такі повідомлення на сайт радіостанції «Русское радио»-Україна» Нікіті Добриніну. Владу Волошину повідомлення чогось вже не відправилось. 26.04.2013. Проснулась дуже рано. Чи то в 4 чи то в 5. Не могла заснути. Думала як бути. Прошу поради у Бога. Сусідка встала. Я піднялась з ліжка в 20 на сьому. Поїхала на Браїлки. Сонце. Ясне небо. Зеленіє, цвіте. Повз 13 школу пройшла, роззираюсь. Побачила «Самару». Стала напроти 13 школи. Ти ведеш дочку. Дочка похожа на Аліну. Гарно вдіта. Віник у тебе в руці. «Половинка моя, привіт!». Плюнув. «Мене «Руске радіо» не удовлєтворило, Вова…». Вийшов, ідеш через подвір’я. «Ціла радіостанція для малєнькой уродки…». Біля машини: «Вова, хто я тобі така?..». Сідав у машину: «Сука…». Поїхала на 23. Підійшла до «Соти», тоді пішла в напрямку центра ринку. Побачила як від кафе ти ідеш з Сашком і Дімкою. Усі взяли каву. «Коньяка до кави? Хенесі з цукерками…». Дімка щось сказав, щоб я ішла писала. Дімка сказав щось про те, щоб вилити на мене каву в три руки. Ти зробив рух, ніби виливав каву. Я відскочила. Кажу: «А їбатись коли?». Ти: «Забудь. Это не твое». «Я й ввечері напишу. Треба ж щоб було про що писати…». Щось сказала про погоду: «Весна. Любов». Твоє лице невеселе. Ти зайшов. Дімка з Сашком стояли. Ти вийшов пів на 10. Пішла з тобою до машини. Не хотіла тебе злити. Мовчала. Ти відкривав машину, повернувсь і плюнув. Ждала. Приїхав через годину. Говорив по телефону. «Вова, якщо ти мені заказав ту радіостанцію, чого ж ти не хочеш зі мною бути?..». Зайшов у магазин. Із «Молока» вийшла прибиральниця. Виказала мені: «Для чого дітей проклинати? У тебе є комп’ютер? Ти на ньому шпариш таке? Це дуже некрасиво… Я б на місці його жінки тебе б тут по стінці розмазала». Заділи її слова. Без діла, на рівному місці, я так написала?! Скоро на роботу. Ти вийшов. Заглянула в магазин: «Сонечко, я скоро піду на роботу». Ти вийшов. Пішов до туалету. Поклав гривню і захлопнув двері. Ждала. Відкрила двері тобі – ти якраз збиравсь виходити. Пішла за тобою. Нічого не могла з себе видавити. Тільки твоє ім’я один раз назвала. Біля магазину підбігла, торкнулась до рукава курточки: «Спасіба!» і побігла на зупинку. Господи, як я тобі вдячна!.. Вловила легкий переляк в твоїх очах з несподіванки і шепіт: «Ссука…». Ішла з роботи в 10 вечора. Місяць повний, давно таким великим його не бачила. Господи… скільки вже цих місяців бачила… сама… ти, Вова… 29.04.2013. Вчора написала повідомлення Владу Волошину, Анастасії Світлій через facebook: «Доброго вечора… Вам пише Л. Тимошенко з м. Полтава. Будь ласка, зайдіть на сайт в інтернеті за адресою: kohanomu.com. Ви можете допомогти в цій ситуації?». Довго не спала. Вчора у гуртожитку на два дні вимкнули воду. Встала пізно. Приїхала на 23 десь в 11. Переступила поріг магазину: «Зраствуйте…. Володя, привіт». Дімка: «До свіданія». Стояла. Кілька разів заглянула в магазин: «Вова, пожалуста, вийди». Сашко: «Пошла вон, дура!!!». Дівчата з сусідніх магазинів відзивались про цю ситуацію як про цирк. А я була клоуном. Прибиральниця з магазину «Молоко» сказала, що я пізно прийшла, бо ти тільки но купив каву і зайшов у магазин. Стояла довго. Кілька разів заглядала через двері, просила, щоб ти вийшов. Хвилин через 15 на роботу. Я забігла до тебе, бо Дімка якраз вийшов, а Ромахін був зайнятий клієнтами. Твої очі, лице без радості… Ромахін кинувсь мене бити. Я закричала на нього: «Чого ти мене б’єш!..». Ти вийшов із магазину. «З тією сукою їбешся, а я не можу даже на тебе подивитись! Приходиться істєріки устраювать… Хіба не можна по-нормальному вийти!..». Тобі подзвонили. Ти витягнув телефон, говорив аж поки дійшов до туалету: «… не дзвони мені…чого ти мені дзвониш?..». Чую по тону твого голосу, ти розізливсь, що тобі подзвонили. Мабуть любіма жена. Якась криса вже нажала «красну кнопку», доложили «добрі люди». Зайшов у туалет. Я місця не найду, вийшла. Ти вийшов, кинувсь до мене: «Падло!..», вдарив по обличчю рукою. Ще по чомусь ударив. Чоловіки в машині напроти туалету спостерігали. Я відбігла, тоді пішла за тобою: «Нахуя ти мене б’єш?!.». На роботі за касою обслуговувала Наталю Василівну з 13 школи з донькою – світ тісний. 02.05.2013. Вчора 01.05.2013 встала і поїхала на Нєстєрова. Була там пів на восьму. Десь у 9 Алінка відкрила вікно на кухні. Ждала, що ти вийдеш напроти під’їзду. Вернулась до вікон: «Вова, прости мені, пожалуста!..». Хтось відвісив шторку на кухні, тоді у вікні спальні з’явилась голова з телефоном біля вуха. Хто? Сонце світить…Ти? Ні. Почула: «Давай ори!.. Чего ж ты не орешь?.. Играй на публику!..». Аліна хотіла закрити ролети, смикнула, тоді, видать, передумала. Прождала напроти під’їзду до 12. Наводила разів два на вікна сонячних зайчиків… а ти не вийшов. Бачила Аліниного батька, бігав від гаража з ломиком. Може б і кинувсь мозги всталяти, так день, а він – педагог, соціальне становище – сусіди з дітьми гуляли… Бачила Віку, пішла на роботу в «Сільпо» – подруга Аліниної подруги. Посиділа без толку і поїхала на батьківщину. Приїхала вранці. Що робити? 03.05.2013. Вчора поїхала на Нєстєрова аж після другої. Вікна відкриті. «Володя Нестеренко!..Володимир Миколайович…, якщо можеш – вийди, будь ласка!». Мабуть сусід з 4 поверху: «Пошла нахуй отсюда!..». Постояла, подзвонила, походила. Вікна відкриті у Аліни і на кухні, і в спальні… послухала грюкіт посуду. Поїхала в гуртожиток. Набирала 56-73-60, було дуже одиноко на душі. Відправляла повідомлення Сергію Кузіну і його друзям у facebook. Лягла спати у вісім. Думала: «Будь ти проклята Аліна Романчук (Нестеренко) і будь прокляті діти, яких ти народила». Просиналась серед ночі. Проснулась у сім. Сон снивсь давній. Про тебе за залізними дверями Аліниної квартири. Він снивсь мені колись давно, багато років тому. Важкий сон. Вранці не поїхала на Нєстєрова. Чого я така тупа? 04.05.2013. Не спала до начала третьої. Набрала 0669540088. Якийсь Максим, почав грузити… Відправила його на сайт. Проснулась. Не знала чи йти на Нєстєрова. Поїхала перед роботою. Якийсь чоловік прибирав напроти 6 під’їзду. Сказав, що знає тебе, що тут з 10 години і тебе не бачив. Увечері дзвонила знайомій. Сказала, що тебе тоже не бачила. Як мені без тебе жити?! 07.05.2013. З суботи на неділю ти мені приснивсь. Ніби зустріла тебе з дочкою і хотіла обнімати. У сні ти цілував мене і язик у тебе був дуже довгим. Потім ніби відбувсь у нас секс… Ти був на 23, тоді поїхав до Аліни, даже у сні звучала пісня: «…снова увижу небо, которое бесконечно…»… Таке наснилось… нереальне. Ти будеш на роботі у вівторок. Ходила на Браїлки. Вікна закриті, але ролетами не завішені. Тебе не бачила. Перед вівторком приснилось моє обрізане волосся. Приснилось ніби в мене виросло довге волосся світлого кольору. Приїхала на 23 у 8. Ти тільки но приїхав машиною. У червоній футболці. Закривав двері. Бігла, позвала. Ти пішов. Побачила, що ти стоїш і берещ каву. «Привіт». Мовчиш. Взяв каву, ідеш. «Привіт». Мовчиш. Зайшов у магазин. Чого мені з тобою так не везе? Ходила по ринку. Так ніби ти «позвав» мене. Прийшла. Юля, побачивши мене напроти дверей: «Пошла нахуй отсюда!!!». І так кілька разів. Хотілось їй відповісти, ти ж з нею робиш… Чую потім на весь магазин перекривляла: «Что мне делать?! Что мне делать?!…». На душі якось обідно стало. Ти вийшов. «Спасіба, шо вийшов, я за тобою скучила». Ти такий невеликий мені показавсь і замучений. Сідав у машину. Хоч не плюнув, чогось не плюнув. Приїхав через годину. Напроти Універсаму на стоянці місця не знайшлось. Ти вирулив і поїхав далі. Побігла. Ти виходив з машини, а я якраз підбігла. Плюнув мені прямо в лице. Жінка не повинна бути смішною і жалюгідною. А я… Пішов. Біжу за тобою: «Хоч так з тобою прогуляюсь… чого мені з тобою так не везе? Чого мені з тобою так не везе, ідіотці?.. у мене в «однокласниках» з’явивсь друг, який мені написав, що я в тебе сама повинна спитати, для чого ти це зробив?..». 100 разів уже питала. Ти зайшов у магазин. Кручусь біля «Соти». Ромахін вийшов: «…вона хотіла зайти, я її лінійкою по руках…». Кажу Ромахіну: «Звониш його йобаній жені? Отчитуєшся, що я робила? Чого лізеш? Я ж не до тебе приходжу їбатись!». Перед цим приходив до магазину твій співробітник Дмитро з малим хлопчиком. Подививсь на мене, що я сиджу напроти вікон магазину. Виходив і чув як я Ромахіну це казала. Через 5 хвилин перша. Пів на другу треба на роботу. Підійшли двоє чоловіків до магазину. Звернулась до них. Один: «Зайдеш із нами. Вони не мають права тебе не пускати в магазин…». Ромахін почав мене виштовхувати при них. Ти вийшов, пішов до столу, щось говорив. Кажу Сашкові: «Інтересно, що ти про мене кажеш, що ти людям говориш, чого ви мене в магазин не пускаєте? Вова, я поїхала на роботу!.. Молодиє люді, спасібо вам большоє!..». Прийшли відповіді двох друзів Сергія Кузіна у фейсбуці. Хоч повідомлення я відправляла сотням його друзів по facebook. Ось ця переписка. Людмила Тимошенко: «Олег, добрый вечер. Если Вы знакомы с Сергеем Кузиным – зайдите на сайт kohanomu.com. Спросите у него, для чего тогда влезли в мою жизнь, а теперь игнорируют. Людмила». Олег Лисица: «Добрый вечер. Наверное, в таком нужно разбираться самим, правда?». Людмила Тимошенко: «Спасибо Вам, Олег, что Вы ответили на мое сообщение. Да, Олег, наверное, Вы правы. Я вот с 2006 года разбиралась. Только вот подумала, что “такое” я бы сама не смогла сотворить. Почему же, если не только я заваривала эту кашу, мне ее самой расхлебывать. Не верю, что руководитель радиостанции не знал, что, как и зачем выходит в ефир. Спускают на тормозах ситуацию в которой оказалась я и человек, который важен мне. Я то понимаю, что Сергею Васильевичу будет 50 и дети есть, но мне то 30 и детей у меня то нет. Время жизни потрачено, а перспектив меньше и шансов иметь детей от любимого меньше, чем в 2006. Как мне поступать, если меня игнорируют? Спасибо Вам еще раз за неравнодушие». Олег Лисица: «Я не понимаю о чем речь. Если Вы опишите ситуацию детально, тогда я смогу что-говорить по Вашей ситуации.. А пока все неясно, и я не понимаю, кто прав, кто в чем виноват, а вообще не понимаю происходящего. Хорошего дня». Людмила Тимошенко: «Добрый вечер, Ольга. Зайдите на сайт в интернете kohanomu.com. Вот думаю, что я такого сделала, что мое отношение к человеку решили использовать для поднятия рейтингов радиостанции? Вы знаете директора радиостанции “Русское радио”-Украина” Сергея Кузина? Я, конечно, очень рада такой чести, только это все же больше похоже на издевательство: обращаюсь, а реакция – игнор. На Ваш взгляд, как мне поступать в этой ситуации? С уважением Людмила. Olga Renneberg: «Я то тут при чем?» Людмила Тимошенко: «Спасибо Вам, Оля, что Вы ответили на мое сообщение. Да, Вы абсолютно правы, Вы ни при чем. Я несколько раз сама обращалась и подумала, что если мои сообщения игнорируют, то на Ваши слова Сергей Васильевич обязательно обратит внимание. Вы ведь, в отличии от меня, причислены к его друзьям. Просто как человек помогите мне, пожалуйста, если это в Ваших силах. В моих интересах, чтобы моя жизнь перестала быть трагикомедией. Хотя бы поставте в известность Сергея Васильевича, что я написала Вам сообщение и насколько жизненно важный для меня этот вопрос. Еще раз благодарю Вас, Оля». Olga Renneberg: «я вообще не понимаю о чем речь! я не хожу на сайты которые мне предлагают посетить незнакомые люди, и уж тем более не вмешиваюсь ни в какие разборки. Если мы с Сергеем Васильевичем друзья в соц сети это еще не значит, что он будет меня слушать». Олег Лисиця написав повідомлення і заблокував можливість відповіді. «Вы думаете, мне не чего делать и перечитывать сайт? Я там был, смотрел. Цели не понял, при чем здесь именно Кузин, кто вы такая вообще, при чем здесь моя скромная персона, чего конкретно вы хотите. В общем понятных ответов я не получил. Поэтому.не пишите мне больше и не посылайте ни на какие сайты-проекты». 08.05.2013. Не спала до другої ночі. Набирала перед цим увечері 0669540088. Тільки вночі Кучер передзвонив. На моє питання чим він займається, відповів: «Тем же, чем и твой Вася». Назвав тебе Васею, ти себе тоже так колись називав. Його жінка взяла трубку: «Тварь, потрахаться не даешь!..». Слухавку поклали. Приїхала до тебе дуже пізно, після обіду. Заглянула в магазин: «Здраствуйте, любимые!..». Дімка і Сашко розкричались. Кілька разів звала тебе через двері, чим злила Дімку. Хоч недовго звала, ти вийшов. «Наконєц-то, любимий!..». По дорозі сказала тобі: «Чим ти сьогодні вночі займавсь? Твій друг трахавсь з своєю жінкою… він хоч інколи бере телефон…». Біля машини ти плюнув на мене. Приїхав швидко. Я не завважила. Ждала тебе. Раз позвала. Ромахін тикав мені середнього пальця. Вийшов ти аж начало шостої і пішов до машини. Біля машини кажу тобі: «Вова, чого ти зі мною не хочеш трахатись?». Не глянув даже. 10.05.2013. 09.05.2013. Вчора поїхала на Нєстєрова пізно. Біля під’їзду побачила крикливу бабцю з сусіднього будинку і нового прєдсєдателя дому. Почали журити мене. Прєдсєдатель: «В українській сім’ї… чоловік вибирає жінку, а не жінка вішається йому на шию…». Вирішила йти вже в гуртожиток. Дійшла до першого під’їзду, стала. Стою. Проїхала чорна іномарка. Пика знайома. Чоловік за рулем якось так витріщивсь. Це той, що давав мені підсрачники як я хапала за коси його жінку, що облила мене водою. Чи робить він в Київському РВ? Машина стала. З машини вийшла подруга Алінки Люда з дітьми і білобриса з своїм чоловіком. Чоловік повернувсь в мою сторону, протягнув військовий кашкет: «Нада?». К чому? Пішли. Людмила щось прокоментувала: «Автомат доставай». Дьорнуло мене це, пішла до шостого під’їзду, обігнала їхню групу. Людмила мені в спину: «…30 год, а ще так нічого…». Вона побачила свого чоловіка, який ішов назустріч, знову прокоментувала: «Окружаем… в тюрму її…». Пройшла мимо її чоловіка, стала напроти 6 під’їзду. На східцях жінка твого сусіда з 6 під’їзду Жені обізвалась до Людмили: «Де це ви були?». Вона відповіла знехотя: «На параді». Подзвонила на домашній твоїх рідних. Поздоровила дідуся. Сказав мені, що тебе не було. Пішла – глянула, на вікна. Шторка у спальні захиталась кілька разів. Рєвность. Зайти хотілось. Двері 6 під’їзду відкриті. Поки роздумувала, якась жінка заходила, закрила. Поїхала в гуртожиток. Написала повідомлення ВКонтакті і на facebook Сергію Кузіну. Приїхала увечері. На поріг вийшла мама однокурсниці по фізмату. Сказала: «Вони поїхали в село…що у нього рідні немає… Аліна сказала на 4 дні… учора бачила як сідали в машину… піди провір, їх немає…». Бреше, тільки для чого? Піднялась на 5 поверх. Лежать біля сходів між 4 і 5 багато мішків із цементом. На площадці поряд із дверима 87 квартири лежить стара ванна. На дверях квартири нове вічко і висить збоку новий дзвінок. Нажала один раз і подумала, що мені буде як ти вийдеш? Спустилась вниз. «Убідилась?..» – пита мене добродійка. Підійшли два чоловіки. Сусід твій з 4 поверху і зять ції жінки. Підійшла Тома. Стала напроти шостого під’їзду. Чого ждала й сама не знала. Побачила «Самару» 94880. Хто? У машині старша Аня. Валентина Романчук приспустила заднє вікно: «…алло, милиция…». Ішов жилець дому: «Зачєм він тобі нужен?..», питає в мене. Кажу: «Він мені дуже нужен…». З машини виставила банку молока, дівчина побігла в 5 під’їзд. «Валетнина Викторовна, разве я делаю что-то неправомерноє?…» Десь їздили, забирали внучку, щоб не мішала трахатись. Хто за рулем? Батько Аліни. Ти вибіг з 6 під’їзду. Побачив мене: «Пошла вон, отсюда!». Кинувсь. Я тікати. Ти побіг порсатись в багажник. «Вова, зі святом тебе, пішли до мене… сонечко, котику…». Романчук Валентина: «Поперебивай ей кости!…». «Тобі, сука, треба кості поперебивати!… і тій курві сибірській!..». Ти витяг з багажнику трилітрову банку молока і побіг у під’їзд. Дитинку годувати. Будь вона вам проклята. Поїхала в гуртожиток. Написала на сайт радіостанції «Русское радио»-Україна» таке ж повідомлення і ще кільком друзям на facebook Сергія Кузіна із Полтави. Лягла після 12. Вранці важко було вставати. Де ти? Подзвонила знайомій, вона не взяла слухавку. Зайшла в маршрутку на ГРЛ. Витягла гроші й вийшла з маршрутки, захотіла поїхати на 23. Ти там. Правда. Машина стоїть. Заглянула в магазин: «Здраствуйте, любимые!…». Не так Дімка, як Сашко Ромахін: «Пошла нахуй, дура галимая!..». Ти вийшов раз у магазин. Сил не було воювати. Дімка десь вийшов. Відкрила двері: «Вова, я хочу секса! Хочу секса!..». Ромахін скочив, став напроти дверей і показував мені середній палець. Прождала хвилин 10-15. Де твоя реакція? Нема. Досить сексом назаймавсь у чужому домі. Поїхала на ненависну роботу. 11.05.2013. Вранці негарне відчуття. Більше 30 років. Мої роки йдуть. Приїхала на 23 пів на 11. Машина стоїть. Хто ти, коханий чоловік? Зять … Романчуків. Приймак. Зайшла в магазин: «Вова, привіт!». Сашко і Дмитро в магазині. Сашко: «… ти сука, нейобана і ніколи йобана не будеш!.. ха-ха…». «Сука…і шо ще?». Дмитро: «Вийди…все. Діалог закончєн». Сіла напроти «Соти». Повернула голову: ти йдеш до магазину, куриш, небритий… «Вова, привіт!». Ні привітавсь, ні глянув. Ждала. Думала, що робити. Ти зайнятий ремонтом. Зайти, сказати: «Вова, як освободишся, вийди». Думала зайти. Сашко став перед дверима, щоб мене не пустити в магазин. Треба як люди заходять. Зайшла за людьми: «Вова, як освобишся, вийти… о ти вже…». Ти якраз вийшов у магазин… Вийшов. «Наконец то, ти вийшов!..». В руках велика мікросхема. Перед тим, як ти сідав у машину, спитала: «Вова, чого ти сказав, що секс – це не моє?..». По губах бачу, що ти щось говориш у машині. 13.05.2013. Вранці приїхала до тебе пів на 11. Підійшла до «Соти». Двері відкриті. Стоять Дмитро і Сашко на вулиці. Побачивши мене, швидко зайшли в магазин. Сашко Ромахін: «По їбальнику получити хочеш, сука?..». Ждала, що ти вийдеш. Позвала раз: «Вова, Володенька!…». Ти скоро вийшов у магазин. Ти занадто худий. Дімка став перед дверима. «Діма, чого Ви вмішуєтесь?..». Якось хотіла зайти. Сашко вискочив: «Пошла вон отсюда!!!». В магазині були люди. Як оставсь ти і Дмитро, підійшла і відкрила двері: «Діма, розріши мені зайти…». «Я тебе сколько раз повторял, чтобы ты сюда не лезла, сука ты!..». І ти щось говорив. Тільки що? Не розчула із-за шторки. Кобила їбуча, будь ти проклята разом з твоїми кровними і твоїми сибірськими грішми. 14.05.2013. Приїхала на 23 пів на 10. Двері в магазин відкриті. Юля вийшла від тебе, зразу ж мене послала. На моє привітання ти обізававсь із-за шторки: «Пошла вон!». Це щось нове. Раніше ти мовчав. Зайшов до тебе твій товариш Олєг. Через время вийшов. Прийшов через якийсь час уже піддатий. Сходив до тебе, тоді вийшов і почав до мене лізти. Угрожав. Зайшла в «Молоко». Він за мною: «Я тебе уб’ю, скотина!». Іще багато хороших слів і рухів в мою адресу. Пішов. Через якийсь час до тебе зайшов участковий. Заглянула в магазин: «Милиция, мне угрожают!». Він пішов, кинув мені у відповідь на ходу: «Пиши, заявлєніє». Ти, нарешті, вийшов. Як багато раз я тебе просила вийти. Махнув у мою сторону рукою, хотів ударити. Я відскочила і налетіла на якогось немолодого чоловіка. Сашко Ромахін стояв на порозі і орав: «Больна! На людей кидається!…». Ти ішов, тоді взяв телефон, почав говорити до якогось Сашка. Біля машини кажу тобі: «Вова, я секса хочу. Чого ти на мене кидаєшся? Вова!..». Сідав і не дививсь. Машина не заводилась. Завелась, поїхав. 15.05.2013. Приїхала на 23 після 12. Зійшла на поріг. Привіталась, сказала, що хотіла б поповнити рахунок на телефоні. Дмитро, сказавши багато «гарних» слів на мою адресу: «Иди, стой возле мусорки, там твое место!..». Сказала, що пожалуюсь на них в захист прав споживачів. Тебе, мабуть, в магазині немає, бо твої співробітники сидять дуже спокійні. Поповнила мобільний в іншому місці. Повернулась на ринок. Ти йдеш до магазину у білій футболці з голубим малюнком на грудях. «Привіт». Тоді додала «любимий». Поїхала в захист прав споживачів. Заяву в мене не захотіли приймати. Вийшла до мене, мабуть, начальник, спорила, що ця ситуація не в їх компетенції, сказала, щоб я зверталась в міліцію або написала заказний лист. Відправила через дорогу у захист прав людини. Пішла. Якийсь чоловік зустрівсь на вулиці, поміг шукати організацію, а вона десь переїхала. Вернулась у захист прав споживачів. Звернулась до юриста. Вона, сказала, що їй жаль мого часу і буде правильно, якщо я напишу заказний лист. Пішла на Укрпошту поряд. Написала, що 15.05.2013 мені в магазині відмовили в обслуговуванні і раніше так було, що забороняли мені заходити в магазин, навіть коли тебе там не було, принижували. Приїхала на ринок. Стояла. Почула як заграв телефон. Подруга стоїть на акції з чаєм. Зраділа, побігла до неї. Сказала мені, що бачила як ти хвилин дві тому ішов повз неї. Я побігла. Бачу ти йдеш з кавою. Рада. Що тобі сказати? Ти плюнув на мене з силою. Я: «Чого ж ти на мене плюєш? Ти ж радіо заказував!». Тільки встигла повернутись до тебе боком – облив голову гарячою кавою. Закричав: «Та пошла ти нахуй!..». Обмила голову, добре, що на ринку є кран з водою. Стояла з Юлею. Зібрались пити чай. Побачила, як ти вийшов може через годину після інциденту з кавою. Пити захотів. Купив у кіоску пепсі. Мовчки дивилась на тебе. Ти поправивсь. Уже днів два це бачу. Слава Богу. Вийшов ти увечері начало шостої. Перед машиною спитала в тебе: «Вова, а як нащьот секса?..». Ти не дививсь. Я стала перед машиною. Лице в тебе стало все таке гостре. По губах прочитала, що ти мене посилав. Поїхала кільцевим. Кільцевий на промбазі став, обрив лінії. Пішла на Нєстєрова. Тома з риженькою жінкою на лавочці: «він уже додому пішов недавно…ти… який він тобі любимий, ти задовбала всіх своїм радіо!… ти… тривожиш сім’ю…». Почула багато «гарних» слів на свою адресу. «Бог Вам суддя…». «Це тобі Бог суддя…». Тома з-за рогу дивилась, як я стояла перед вікнами і дзвонила… Не зайду, хоч двері в під’їзд уже відкриті. Будь проклята твоя з Аліною сім’я, будь прокляті діти, яких ти з нею наробив, годуючи мене обіцянками і забираючи мій час… 16.05.2013. Вранці прокинулась рано, хоч і лягла вчора години в дві. Спала годин 4. Поїхала на Нєстєрова. Ще 7.15. Вікна в Аліниній квартирі зачинені. Стала напроти 6 під’їзду. Думаю: моє время іде в пустоту, втрачаю час мого життя. Ти під’їхав машиною. Прозівала, як ти виходив. Став, подививсь на об’яви біля будинку. Пішла до 13 школи. Ти якраз приїхав машиною, привіз дочку. Виходив з нею із машини, так подививсь на мене якось. Мовчки. Моє «привіт, любимий», прозвучало в’яло. Відвів її до порогу за ручку. Вертавсь, побігла за тобою до машини. Поїхала в гуртожиток. Приїхала на 23 десь в час. Стояла біля магазину, тоді подумала, прочинила двері в «Соту»: «Здрастя». Дмитро: «Сколько тебе говорить, я не собираюсь с тобой здороваться». Ще таким тоном, вроді я йому казала. Вроді по тону голосу і напрямку не ясно, що я в твій бік це говорила. Перевів стрілки на себе твій співробітник. Спитати б чого. Ти скоро вийшов у магазин. Відкрив двері як виходити на вулицю: «Вон нахуй отсюда!». Ого як голосно! Ще ти так ніколи не висловлював свою думку. Пішла за тобою. Біля машини кажу тобі: «Вон – це погано, а нахуй – це харашо… Вовочка…». Обплював з ніг до голови. Ждала тебе біля дороги. Скоро й приїхав. Підійшла до тебе, як ти виходив з машини: «Я сьогодні вночі і вдень себе любила, правда в мене тільки палець заходить,.. ти ж понімаєш – дєвочка!..». Ти повернусь і кинувсь, вдарив у лоб кулаком. Боксом займавсь разом з Британчуком. А мене як боксерську грушу… Аліну ти так не б’єш. Чогось згадала як коментували на радіостанції «Русское радио»-Україна»: «Боиться остаться без ребенка, без жилплощами…». А звертавсь чого? Не боявся ж, хоч і був без власного житла і дитина вже була… Логіка так і пре. «Я завтра твоїй дочці в глаз дам, щоб не був таким умним!…». Пішла до води, приклала холодний компрес до гулі, і око праве болить. Вийшов Дмитро, тоді ти через певний час. Дзвониш комусь по телефону, куриш. Підійшла до тебе, питаю: «Вова, чого ти збісивсь? Ти ж мій друг чи як?.. ». Ти пішов повз мене, таке чи кидатись на мене… Оступилась, відбігла. Ти вернувсь, заходити в магазин. «Свою Аліну бив би!… Канєшно я не така опитана, як твоя Аліна…». «Підераска!». «Це ви з Аліною підераси!..». Жінки на ринку: «Позорище!..». Стояла, ходила туди-сюди побіля магазину. Ти вийшов і поніс щось у магазин канцтоварів. Пройшов повз мене, мені зовсім нерадісно, що ти вийшов. Зібравсь їхати в 20 на 6. І так кожен день… Пішла за тобою до машини. Стала перед машиною. Ти щось може в машині хотів говорити і недоговорив. Розвернувсь, поїхав. Поїхала і я. Як жаль мені роки, через обіцянки на радіо стільки часу втратила!.. Відправила вчора ВКонтакті 8 листів Насті Каменських: «Добрий вечір, Настя. Ви з Потапом 13 квітня були в Полтаві. Я говорила Олексію про сайт kohanomu.com. Ви можете вплинути на цю ситуацію? Адже мені вже більше 30. Люда». Сьогодні отримала відповідь: «Это фан-страница извени, ничем помочь не смогу(». 18.05.2013. Вчора приїхала на 23 десь в 11. Хотіла побачити твої очі. Ти йшов до магазину. В очах жорсткість. А я що думала побачити? Кохані очі рідної людини? Сьогодні прихала пів на 11. Ти раз вийшов у магазин і більше не виходив. Заглянула в двері: «Володенька!..» – наткнулась на погляд Дмитра. Через якийсь час знову заглянула, як в магазин зайшли люди. «Вова, вийди. Я в тебе щось хотіла спитати…». Юля: «Пошла вон отсюда!!!». 20.05.2013. Вночі снилась квартира Аліни, ніби вхід біля дверей 6 під’їзду гарно облаштували. Ти снивсь, трава на батьківщині… Довго збиралась. Приїхала на 23 пів 11. Влаштували мені цирк. Відкрила двері. Сашко: «Пошла нахуй, дура, отсюда!». «Пішов ти нахуй, придурок!». Ждала, що ти вийдеш. А ти… Сашко вийшов з магазину. Ногою погано йде, видно рана чи травма… бач, ніяк бігати… Його довго не було, Юля сама в магазині. Тільки підійду до дверей – вона вруба музику. Ходила. Сашко вернувсь, тоді знову пішов з магазину. Провокація. Я піддалась. Зайшла за якимось чоловіком у магазин. Юля: «Вовчик, готовсь!». Я підійшла до шторки, але заглянути не наважилась. Ти не виходиш. Вернулась, дьорнула і відійшла. Ти вийшов. «Наконєц то, ти вийшов!». «Пошла вон отсюда!». Я вийшла з магазину, а ти за мною не вийшов. Прийшли дівчата продавщиці з «Молока». Пожалілась їм яким чином з мене іздіваються. Думала: мені 30 і такі в нас стосунки, а ти з іншою жінкою наробив дітей… З магазину вийшла Юля. «Юля, для чого ви з мене іздіваєтесь?…». «Тобі лічиться нада. Це я тобі кажу як психолог. Номальний чєловєк со второго раза поймєт…». «В якому напрямку лічиться? Навєрно, я глупа. Вибачте мені, Юля, якщо я Вас чимось образила». На касі в магазині увечері підійшли до мене Олена Володимирівна з деканата фізмата із Оксаною, другою жінкою декана Москаленка. 21.05.2013. Сьогодні ти мені не снивсь. Приїхала до тебе десь о 10. Хотіла зайти, Юля розкричалась: «Сваліла отсюда!!!». Сашко вийшов, почав голосно на весь ринок віщати: «У мене жінка є, приходиш до мене додому, признаєшся мені в любві… Дура…». Одказала: «Так ти ж мене обіщав зробити жінкою, забрати…». Сашко: «Ти стара вже». Сказала йому за ногу, що він мене по нозі ударив, а тепер бач сам хромає. «Саша, що з твоєю ногою?». «Шо, дурочка…». Ти вийшов і пішов до машини. Шо я в тебе хотіла питати? Ти сів у машину, я стою мовчки. Ти нервуєш. Хоч подививсь. Бо дивилась на твої губи. Твої очі. Мої кохані очі. Мабуть сказав: «Пошла нахуй, сука»? Так довго тебе ждала. Вже скоро 12. А мені через пів години на роботу. Пішла через дорогу. Чогось подумала: «Ще дві хвилини підождати». Перейшла дорогу, побачила – ти в машині. Побігла на місце парковки. «Вова, можна тобі зробити міньєт? Вова, можна?.. Можна?..». Привіз для магазину товар. Пішов у магазин. Постояла хвилин з 5. Відкрила двері: «Вова, я пішла. Пока». Юля радісним голосом: «Слава Богу! Давай уже бистрєє!». 25.05.2013. 22.05.2013. була вихідна. Приїхала на 23. Ждала. Ти поїхав. Не було з пів 12 до пів другої. Думала, щ23.04.2013. Вставати не хотілось. Поганий день для мене. Приїхала на 23 без 20 9. Машина стоїть, значить, ти на роботі. Пішла в ринок. Вернулась. Стою. Ти зайшов у магазин. Де ж і чого ти виходив? Вийшов з магазину в 10.15. В руці пакетик з коробочками. Біля машини, як завжди, плюнув. Ждала тебе на зупинці. Тоді вернулась до магазину. Боялась прозівати. Ти приїхав десь пів на 12. В руці велика коробка. В іншій – чорний пакет. Кажу: «Двері відкрити?». А підійти побоялась. Пішла на зупинку… Написала в гуртожитку повідомлення Кузіну Сергію з адресою сайту і запитанням, чого вмішались в моє життя. Написала повідомлення з адресою сайту Ігорю, знайомому Кузіна із «Тавр-медіа». Аліна Романчук з адресою сайту вже знайома…, будь вона проклята разом з дітьми, яких тобі народила. 25.04.2013. Вчора приїхала до тебе начало 12. Звала тебе з магазину, а ти не вийшов. Поїхала на роботу. Сьогодні приїхала на 23 пів 12. Сашко з Юлею сміялись. Сашко в магазині звав тебе, щоб ти вийшов на мене подививсь. Він при тобі так раніше не вів себе. Виніс стілець і сів на ньому біля магазину. Говорила до нього про погоду. До мене мовчав, а до знайомих озивавсь. Тоді заніс стілець. Сашко вийшов з магазину, а Юля стала так, що в мене була можливість зайти в магазин. Спеціально. Сіла біля холодильника, повернула голову – якраз ти зайшов зі сторони «Хануми». Ти потім чогось вийшов у магазин. Я глянула на тебе через поріг. Худий, виглядаєш нездорово. Сашко агресивно закричав: «Пошла отсюда!». Думала, що Сашко міг в 2009 все передати про твої вчинки Романчукам. Знає двоє – знає свиня. Або Оля? Хто? Ромахін вийшов до дівчат з сусіднього магазину. Я підійшла. «Оце б ти комусь заказала просто так пісню… на день народження або… а до тебе б потом приїбались… для чого ти заказала… До дирекції радіостанції «Руске радіо» доїбалась… в 30 год дєвочка… там уже нічого не зробиш, все зрослось…». Сміх. Побачила, що ти вийшов з магазину. Побігла. В спину – сміх. Ти йдеш і весь час говориш по мобільному, по роботі говориш. Згадавсь Сашко Ромахін, який біля магазину говорив з своєю дівчиною, а як я до нього обізвалась – назвав, обізвав негано і прокоментував мою присутність співрозмовниці: «мене ця сука заїбала… зайка, я тєбя люблю…». Пішла до Універсаму, ждати поки приїдеш. Хвилин 10 посиділа. Пішла глянула на зупинку – машина стоїть. Нікуди не їздив? Просто машину переставив. А я… Обвів мене круг пальця. Як всігда. Ромахін говорить з якимось чоловіком. Показую на двері. «Можна я просто так зайду в магазин… так як просто пісню заказують…». Ромахін щось нагрубив, пригрозив, що вдарить, сказав, щоб я не задавала глупих питань. (Ромахін глупих питань не задавав. На питання Сергія Романчука чи ти зі мною поговорив, пожав йому руку, сказав: “Говорив”. А потім кобила їбуча із Сибірі устроїла в своїй квартирі тобі траходром. Ромахін тепер виходить бува з магазину, слухає з ким і що я говорю, дзвонить потім по телефону. Може дзвонити не тільки своїй дівчині… В список кому він може подзвонити можна поставити Аліну Романчук… і т.д.). «Я здачі дам…». «Попробуй». Прерікання закінчились не в мою пользу. Все таки я не мужик, а слабка дівчина. Підійшла до дівчат: «Від кого Ромахін узнав, що я доїбалась до дирекції?..». «У себе й спитай…». Значить заходив на сайт в інтернеті kohanomu.com. Стала напроти дверей: «Ромахін у мене до тебе є вопрос на засипку…». Врубив музику. Пізніше знову вийшов до дівчат. Питаю в нього: «Від кого ти получив інформацію, що я доїбалась до дирекції радіостанції?..». Сказав, що він нічого такого не говорив, а дівчата підтвердили, що нічого не чули. Сказав, що у мене шиза. Стояла біля магазину. Ти вийшов. Ще ж так рано! Сашко: «На старт! Вніманіє!.. Марш!». «Пішов ти нахуй!..». «Дура!..». Ти сідав у машину. А я стала й дивлюсь. Ти відкрив трохи двері: «Пошла нахуй, підераска! Сучка!». Тебе чи трусить. Не пойму. Поїхала за тобою. Біля «Велмарту» машини немає. Побачила її біля 13 школи. Тільки в ній – батько Аліни. Підійшла на подвір’я. Якась вчителька стояла. Спитала в неї, а тоді й сама побачила. Ти, значить, вже у квартирі йобаної Романчучки. Пішла на Нєстєрова. Вернулась. Заговорила з тією вчителькою. Наталія Василівна. Написала їй адресу сайту і номер свого мобільного, сказала їй, що хочу, щоб всі знали. Зайшла увечері на facebook. Написала повідомлення Сергію Кузіну. У нього аж 3 сторінки. На двох із них він виступає як продюсер. «Доброго вечора, Сергій Васильович. Сьогодні співробітник мого любимого мужчини сказав, що я “до…” до дирекції “Русского радио”-Україна”. Просто не знаю до кого звертатись. Я Вам дуже вдячна за пісні і передачі, що звучали на радіостанції, якою ви керуєте. Досі не можу второпати з ким мені проводити час увечері. Надоїло стояти під чужими вікнами. Стою, бо зайти в квартиру, де живе кохана людина з іншою жінкою не наважуюсь, колись зайшла – получила по голові. Я з ума сходжу. Ласки хочеться, діток, а не пісень і передач на радіостанції. Зверніться до мого любимого мужчини, щоб він зі мною провів хоч один вечір (ніч)…, щоб я почувала себе щасливою. Дякую за виявлену до мене милість. Ще написала такі повідомлення на сайт радіостанції «Русское радио»-Україна» Нікіті Добриніну. Владу Волошину повідомлення чогось вже не відправилось. 26.04.2013. Проснулась дуже рано. Чи то в 4 чи то в 5. Не могла заснути. Думала як бути. Прошу поради у Бога. Сусідка встала. Я піднялась з ліжка в 20 на сьому. Поїхала на Браїлки. Сонце. Ясне небо. Зеленіє, цвіте. Повз 13 школу пройшла, роззираюсь. Побачила «Самару». Стала напроти 13 школи. Ти ведеш дочку. Дочка похожа на Аліну. Гарно вдіта. Віник у тебе в руці. «Половинка моя, привіт!». Плюнув. «Мене «Руске радіо» не удовлєтворило, Вова…». Вийшов, ідеш через подвір’я. «Ціла радіостанція для малєнькой уродки…». Біля машини: «Вова, хто я тобі така?..». Сідав у машину: «Сука…». Поїхала на 23. Підійшла до «Соти», тоді пішла в напрямку центра ринку. Побачила як від кафе ти ідеш з Сашком і Дімкою. Усі взяли каву. «Коньяка до кави? Хенесі з цукерками…». Дімка щось сказав, щоб я ішла писала. Дімка сказав щось про те, щоб вилити на мене каву в три руки. Ти зробив рух, ніби виливав каву. Я відскочила. Кажу: «А їбатись коли?». Ти: «Забудь. Это не твое». «Я й ввечері напишу. Треба ж щоб було про що писати…». Щось сказала про погоду: «Весна. Любов». Твоє лице невеселе. Ти зайшов. Дімка з Сашком стояли. Ти вийшов пів на 10. Пішла з тобою до машини. Не хотіла тебе злити. Мовчала. Ти відкривав машину, повернувсь і плюнув. Ждала. Приїхав через годину. Говорив по телефону. «Вова, якщо ти мені заказав ту радіостанцію, чого ж ти не хочеш зі мною бути?..». Зайшов у магазин. Із «Молока» вийшла прибиральниця. Виказала мені: «Для чого дітей проклинати? У тебе є комп’ютер? Ти на ньому шпариш таке? Це дуже некрасиво… Я б на місці його жінки тебе б тут по стінці розмазала». Заділи її слова. Без діла, на рівному місці, я так написала?! Скоро на роботу. Ти вийшов. Заглянула в магазин: «Сонечко, я скоро піду на роботу». Ти вийшов. Пішов до туалету. Поклав гривню і захлопнув двері. Ждала. Відкрила двері тобі – ти якраз збиравсь виходити. Пішла за тобою. Нічого не могла з себе видавити. Тільки твоє ім’я один раз назвала. Біля магазину підбігла, торкнулась до рукава курточки: «Спасіба!» і побігла на зупинку. Господи, як я тобі вдячна!.. Вловила легкий переляк в твоїх очах з несподіванки і шепіт: «Ссука…». Ішла з роботи в 10 вечора. Місяць повний, давно таким великим його не бачила. Господи… скільки вже цих місяців бачила… сама… ти, Вова… 29.04.2013. Вчора написала повідомлення Владу Волошину, Анастасії Світлій через facebook: «Доброго вечора… Вам пише Л. Тимошенко з м. Полтава. Будь ласка, зайдіть на сайт в інтернеті за адресою: kohanomu.com. Ви можете допомогти в цій ситуації?». Довго не спала. Вчора у гуртожитку на два дні вимкнули воду. Встала пізно. Приїхала на 23 десь в 11. Переступила поріг магазину: «Зраствуйте…. Володя, привіт». Дімка: «До свіданія». Стояла. Кілька разів заглянула в магазин: «Вова, пожалуста, вийди». Сашко: «Пошла вон, дура!!!». Дівчата з сусідніх магазинів відзивались про цю ситуацію як про цирк. А я була клоуном. Прибиральниця з магазину «Молоко» сказала, що я пізно прийшла, бо ти тільки но купив каву і зайшов у магазин. Стояла довго. Кілька разів заглядала через двері, просила, щоб ти вийшов. Хвилин через 15 на роботу. Я забігла до тебе, бо Дімка якраз вийшов, а Ромахін був зайнятий клієнтами. Твої очі, лице без радості… Ромахін кинувсь мене бити. Я закричала на нього: «Чого ти мене б’єш!..». Ти вийшов із магазину. «З тією сукою їбешся, а я не можу даже на тебе подивитись! Приходиться істєріки устраювать… Хіба не можна по-нормальному вийти!..». Тобі подзвонили. Ти витягнув телефон, говорив аж поки дійшов до туалету: «… не дзвони мені…чого ти мені дзвониш?..». Чую по тону твого голосу, ти розізливсь, що тобі подзвонили. Мабуть любіма жена. Якась криса вже нажала «красну кнопку», доложили «добрі люди». Зайшов у туалет. Я місця не найду, вийшла. Ти вийшов, кинувсь до мене: «Падло!..», вдарив по обличчю рукою. Ще по чомусь ударив. Чоловіки в машині напроти туалету спостерігали. Я відбігла, тоді пішла за тобою: «Нахуя ти мене б’єш?!.». На роботі за касою обслуговувала Наталю Василівну з 13 школи з донькою – світ тісний. 02.05.2013. Вчора 01.05.2013 встала і поїхала на Нєстєрова. Була там пів на восьму. Десь у 9 Алінка відкрила вікно на кухні. Ждала, що ти вийдеш напроти під’їзду. Вернулась до вікон: «Вова, прости мені, пожалуста!..». Хтось відвісив шторку на кухні, тоді у вікні спальні з’явилась голова з телефоном біля вуха. Хто? Сонце світить…Ти? Ні. Почула: «Давай ори!.. Чего ж ты не орешь?.. Играй на публику!..». Аліна хотіла закрити ролети, смикнула, тоді, видать, передумала. Прождала напроти під’їзду до 12. Наводила разів два на вікна сонячних зайчиків… а ти не вийшов. Бачила Аліниного батька, бігав від гаража з ломиком. Може б і кинувсь мозги всталяти, так день, а він – педагог, соціальне становище – сусіди з дітьми гуляли… Бачила Віку, пішла на роботу в «Сільпо» – подруга Аліниної подруги. Посиділа без толку і поїхала на батьківщину. Приїхала вранці. Що робити? 03.05.2013. Вчора поїхала на Нєстєрова аж після другої. Вікна відкриті. «Володя Нестеренко!..Володимир Миколайович…, якщо можеш – вийди, будь ласка!». Мабуть сусід з 4 поверху: «Пошла нахуй отсюда!..». Постояла, подзвонила, походила. Вікна відкриті у Аліни і на кухні, і в спальні… послухала грюкіт посуду. Поїхала в гуртожиток. Набирала 56-73-60, було дуже одиноко на душі. Відправляла повідомлення Сергію Кузіну і його друзям у facebook. Лягла спати у вісім. Думала: «Будь ти проклята Аліна Романчук (Нестеренко) і будь прокляті діти, яких ти народила». Просиналась серед ночі. Проснулась у сім. Сон снивсь давній. Про тебе за залізними дверями Аліниної квартири. Він снивсь мені колись давно, багато років тому. Важкий сон. Вранці не поїхала на Нєстєрова. Чого я така тупа? 04.05.2013. Не спала до начала третьої. Набрала 0669540088. Якийсь Максим, почав грузити… Відправила його на сайт. Проснулась. Не знала чи йти на Нєстєрова. Поїхала перед роботою. Якийсь чоловік прибирав напроти 6 під’їзду. Сказав, що знає тебе, що тут з 10 години і тебе не бачив. Увечері дзвонила знайомій. Сказала, що тебе тоже не бачила. Як мені без тебе жити?! 07.05.2013. З суботи на неділю ти мені приснивсь. Ніби зустріла тебе з дочкою і хотіла обнімати. У сні ти цілував мене і язик у тебе був дуже довгим. Потім ніби відбувсь у нас секс… Ти був на 23, тоді поїхав до Аліни, даже у сні звучала пісня: «…снова увижу небо, которое бесконечно…»… Таке наснилось… нереальне. Ти будеш на роботі у вівторок. Ходила на Браїлки. Вікна закриті, але ролетами не завішені. Тебе не бачила. Перед вівторком приснилось моє обрізане волосся. Приснилось ніби в мене виросло довге волосся світлого кольору. Приїхала на 23 у 8. Ти тільки но приїхав машиною. У червоній футболці. Закривав двері. Бігла, позвала. Ти пішов. Побачила, що ти стоїш і берещ каву. «Привіт». Мовчиш. Взяв каву, ідеш. «Привіт». Мовчиш. Зайшов у магазин. Чого мені з тобою так не везе? Ходила по ринку. Так ніби ти «позвав» мене. Прийшла. Юля, побачивши мене напроти дверей: «Пошла нахуй отсюда!!!». І так кілька разів. Хотілось їй відповісти, ти ж з нею робиш… Чую потім на весь магазин перекривляла: «Что мне делать?! Что мне делать?!…». На душі якось обідно стало. Ти вийшов. «Спасіба, шо вийшов, я за тобою скучила». Ти такий невеликий мені показавсь і замучений. Сідав у машину. Хоч не плюнув, чогось не плюнув. Приїхав через годину. Напроти Універсаму на стоянці місця не знайшлось. Ти вирулив і поїхав далі. Побігла. Ти виходив з машини, а я якраз підбігла. Плюнув мені прямо в лице. Жінка не повинна бути смішною і жалюгідною. А я… Пішов. Біжу за тобою: «Хоч так з тобою прогуляюсь… чого мені з тобою так не везе? Чого мені з тобою так не везе, ідіотці?.. у мене в «однокласниках» з’явивсь друг, який мені написав, що я в тебе сама повинна спитати, для чого ти це зробив?..». 100 разів уже питала. Ти зайшов у магазин. Кручусь біля «Соти». Ромахін вийшов: «…вона хотіла зайти, я її лінійкою по руках…». Кажу Ромахіну: «Звониш його йобаній жені? Отчитуєшся, що я робила? Чого лізеш? Я ж не до тебе приходжу їбатись!». Перед цим приходив до магазину твій співробітник Дмитро з малим хлопчиком. Подививсь на мене, що я сиджу напроти вікон магазину. Виходив і чув як я Ромахіну це казала. Через 5 хвилин перша. Пів на другу треба на роботу. Підійшли двоє чоловіків до магазину. Звернулась до них. Один: «Зайдеш із нами. Вони не мають права тебе не пускати в магазин…». Ромахін почав мене виштовхувати при них. Ти вийшов, пішов до столу, щось говорив. Кажу Сашкові: «Інтересно, що ти про мене кажеш, що ти людям говориш, чого ви мене в магазин не пускаєте? Вова, я поїхала на роботу!.. Молодиє люді, спасібо вам большоє!..». Прийшли відповіді двох друзів Сергія Кузіна у фейсбуці. Хоч повідомлення я відправляла сотням його друзів по facebook. Ось ця переписка. Людмила Тимошенко: «Олег, добрый вечер. Если Вы знакомы с Сергеем Кузиным – зайдите на сайт kohanomu.com. Спросите у него, для чего тогда влезли в мою жизнь, а теперь игнорируют. Людмила». Олег Лисица: «Добрый вечер. Наверное, в таком нужно разбираться самим, правда?». Людмила Тимошенко: «Спасибо Вам, Олег, что Вы ответили на мое сообщение. Да, Олег, наверное, Вы правы. Я вот с 2006 года разбиралась. Только вот подумала, что “такое” я бы сама не смогла сотворить. Почему же, если не только я заваривала эту кашу, мне ее самой расхлебывать. Не верю, что руководитель радиостанции не знал, что, как и зачем выходит в ефир. Спускают на тормозах ситуацию в которой оказалась я и человек, который важен мне. Я то понимаю, что Сергею Васильевичу будет 50 и дети есть, но мне то 30 и детей у меня то нет. Время жизни потрачено, а перспектив меньше и шансов иметь детей от любимого меньше, чем в 2006. Как мне поступать, если меня игнорируют? Спасибо Вам еще раз за неравнодушие». Олег Лисица: «Я не понимаю о чем речь. Если Вы опишите ситуацию детально, тогда я смогу что-говорить по Вашей ситуации.. А пока все неясно, и я не понимаю, кто прав, кто в чем виноват, а вообще не понимаю происходящего. Хорошего дня». Людмила Тимошенко: «Добрый вечер, Ольга. Зайдите на сайт в интернете kohanomu.com. Вот думаю, что я такого сделала, что мое отношение к человеку решили использовать для поднятия рейтингов радиостанции? Вы знаете директора радиостанции “Русское радио”-Украина” Сергея Кузина? Я, конечно, очень рада такой чести, только это все же больше похоже на издевательство: обращаюсь, а реакция – игнор. На Ваш взгляд, как мне поступать в этой ситуации? С уважением Людмила. Olga Renneberg: «Я то тут при чем?» Людмила Тимошенко: «Спасибо Вам, Оля, что Вы ответили на мое сообщение. Да, Вы абсолютно правы, Вы ни при чем. Я несколько раз сама обращалась и подумала, что если мои сообщения игнорируют, то на Ваши слова Сергей Васильевич обязательно обратит внимание. Вы ведь, в отличии от меня, причислены к его друзьям. Просто как человек помогите мне, пожалуйста, если это в Ваших силах. В моих интересах, чтобы моя жизнь перестала быть трагикомедией. Хотя бы поставте в известность Сергея Васильевича, что я написала Вам сообщение и насколько жизненно важный для меня этот вопрос. Еще раз благодарю Вас, Оля». Olga Renneberg: «я вообще не понимаю о чем речь! я не хожу на сайты которые мне предлагают посетить незнакомые люди, и уж тем более не вмешиваюсь ни в какие разборки. Если мы с Сергеем Васильевичем друзья в соц сети это еще не значит, что он будет меня слушать». Олег Лисиця написав повідомлення і заблокував можливість відповіді. «Вы думаете, мне не чего делать и перечитывать сайт? Я там был, смотрел. Цели не понял, при чем здесь именно Кузин, кто вы такая вообще, при чем здесь моя скромная персона, чего конкретно вы хотите. В общем понятных ответов я не получил. Поэтому.не пишите мне больше и не посылайте ни на какие сайты-проекты». 08.05.2013. Не спала до другої ночі. Набирала перед цим увечері 0669540088. Тільки вночі Кучер передзвонив. На моє питання чим він займається, відповів: «Тем же, чем и твой Вася». Назвав тебе Васею, ти себе тоже так колись називав. Його жінка взяла трубку: «Тварь, потрахаться не даешь!..». Слухавку поклали. Приїхала до тебе дуже пізно, після обіду. Заглянула в магазин: «Здраствуйте, любимые!..». Дімка і Сашко розкричались. Кілька разів звала тебе через двері, чим злила Дімку. Хоч недовго звала, ти вийшов. «Наконєц-то, любимий!..». По дорозі сказала тобі: «Чим ти сьогодні вночі займавсь? Твій друг трахавсь з своєю жінкою… він хоч інколи бере телефон…». Біля машини ти плюнув на мене. Приїхав швидко. Я не завважила. Ждала тебе. Раз позвала. Ромахін тикав мені середнього пальця. Вийшов ти аж начало шостої і пішов до машини. Біля машини кажу тобі: «Вова, чого ти зі мною не хочеш трахатись?». Не глянув даже. 10.05.2013. 09.05.2013. Вчора поїхала на Нєстєрова пізно. Біля під’їзду побачила крикливу бабцю з сусіднього будинку і нового прєдсєдателя дому. Почали журити мене. Прєдсєдатель: «В українській сім’ї… чоловік вибирає жінку, а не жінка вішається йому на шию…». Вирішила йти вже в гуртожиток. Дійшла до першого під’їзду, стала. Стою. Проїхала чорна іномарка. Пика знайома. Чоловік за рулем якось так витріщивсь. Це той, що давав мені підсрачники як я хапала за коси його жінку, що облила мене водою. Чи робить він в Київському РВ? Машина стала. З машини вийшла подруга Алінки Люда з дітьми і білобриса з своїм чоловіком. Чоловік повернувсь в мою сторону, протягнув військовий кашкет: «Нада?». К чому? Пішли. Людмила щось прокоментувала: «Автомат доставай». Дьорнуло мене це, пішла до шостого під’їзду, обігнала їхню групу. Людмила мені в спину: «…30 год, а ще так нічого…». Вона побачила свого чоловіка, який ішов назустріч, знову прокоментувала: «Окружаем… в тюрму її…». Пройшла мимо її чоловіка, стала напроти 6 під’їзду. На східцях жінка твого сусіда з 6 під’їзду Жені обізвалась до Людмили: «Де це ви були?». Вона відповіла знехотя: «На параді». Подзвонила на домашній твоїх рідних. Поздоровила дідуся. Сказав мені, що тебе не було. Пішла – глянула, на вікна. Шторка у спальні захиталась кілька разів. Рєвность. Зайти хотілось. Двері 6 під’їзду відкриті. Поки роздумувала, якась жінка заходила, закрила. Поїхала в гуртожиток. Написала повідомлення ВКонтакті і на facebook Сергію Кузіну. Приїхала увечері. На поріг вийшла мама однокурсниці по фізмату. Сказала: «Вони поїхали в село…що у нього рідні немає… Аліна сказала на 4 дні… учора бачила як сідали в машину… піди провір, їх немає…». Бреше, тільки для чого? Піднялась на 5 поверх. Лежать біля сходів між 4 і 5 багато мішків із цементом. На площадці поряд із дверима 87 квартири лежить стара ванна. На дверях квартири нове вічко і висить збоку новий дзвінок. Нажала один раз і подумала, що мені буде як ти вийдеш? Спустилась вниз. «Убідилась?..» – пита мене добродійка. Підійшли два чоловіки. Сусід твій з 4 поверху і зять ції жінки. Підійшла Тома. Стала напроти шостого під’їзду. Чого ждала й сама не знала. Побачила «Самару» 94880. Хто? У машині старша Аня. Валентина Романчук приспустила заднє вікно: «…алло, милиция…». Ішов жилець дому: «Зачєм він тобі нужен?..», питає в мене. Кажу: «Він мені дуже нужен…». З машини виставила банку молока, дівчина побігла в 5 під’їзд. «Валетнина Викторовна, разве я делаю что-то неправомерноє?…» Десь їздили, забирали внучку, щоб не мішала трахатись. Хто за рулем? Батько Аліни. Ти вибіг з 6 під’їзду. Побачив мене: «Пошла вон, отсюда!». Кинувсь. Я тікати. Ти побіг порсатись в багажник. «Вова, зі святом тебе, пішли до мене… сонечко, котику…». Романчук Валентина: «Поперебивай ей кости!…». «Тобі, сука, треба кості поперебивати!… і тій курві сибірській!..». Ти витяг з багажнику трилітрову банку молока і побіг у під’їзд. Дитинку годувати. Будь вона вам проклята. Поїхала в гуртожиток. Написала на сайт радіостанції «Русское радио»-Україна» таке ж повідомлення і ще кільком друзям на facebook Сергія Кузіна із Полтави. Лягла після 12. Вранці важко було вставати. Де ти? Подзвонила знайомій, вона не взяла слухавку. Зайшла в маршрутку на ГРЛ. Витягла гроші й вийшла з маршрутки, захотіла поїхати на 23. Ти там. Правда. Машина стоїть. Заглянула в магазин: «Здраствуйте, любимые!…». Не так Дімка, як Сашко Ромахін: «Пошла нахуй, дура галимая!..». Ти вийшов раз у магазин. Сил не було воювати. Дімка десь вийшов. Відкрила двері: «Вова, я хочу секса! Хочу секса!..». Ромахін скочив, став напроти дверей і показував мені середній палець. Прождала хвилин 10-15. Де твоя реакція? Нема. Досить сексом назаймавсь у чужому домі. Поїхала на ненависну роботу. 11.05.2013. Вранці негарне відчуття. Більше 30 років. Мої роки йдуть. Приїхала на 23 пів на 11. Машина стоїть. Хто ти, коханий чоловік? Зять … Романчуків. Приймак. Зайшла в магазин: «Вова, привіт!». Сашко і Дмитро в магазині. Сашко: «… ти сука, нейобана і ніколи йобана не будеш!.. ха-ха…». «Сука…і шо ще?». Дмитро: «Вийди…все. Діалог закончєн». Сіла напроти «Соти». Повернула голову: ти йдеш до магазину, куриш, небритий… «Вова, привіт!». Ні привітавсь, ні глянув. Ждала. Думала, що робити. Ти зайнятий ремонтом. Зайти, сказати: «Вова, як освободишся, вийди». Думала зайти. Сашко став перед дверима, щоб мене не пустити в магазин. Треба як люди заходять. Зайшла за людьми: «Вова, як освобишся, вийти… о ти вже…». Ти якраз вийшов у магазин… Вийшов. «Наконец то, ти вийшов!..». В руках велика мікросхема. Перед тим, як ти сідав у машину, спитала: «Вова, чого ти сказав, що секс – це не моє?..». По губах бачу, що ти щось говориш у машині. 13.05.2013. Вранці приїхала до тебе пів на 11. Підійшла до «Соти». Двері відкриті. Стоять Дмитро і Сашко на вулиці. Побачивши мене, швидко зайшли в магазин. Сашко Ромахін: «По їбальнику получити хочеш, сука?..». Ждала, що ти вийдеш. Позвала раз: «Вова, Володенька!…». Ти скоро вийшов у магазин. Ти занадто худий. Дімка став перед дверима. «Діма, чого Ви вмішуєтесь?..». Якось хотіла зайти. Сашко вискочив: «Пошла вон отсюда!!!». В магазині були люди. Як оставсь ти і Дмитро, підійшла і відкрила двері: «Діма, розріши мені зайти…». «Я тебе сколько раз повторял, чтобы ты сюда не лезла, сука ты!..». І ти щось говорив. Тільки що? Не розчула із-за шторки. Кобила їбуча, будь ти проклята разом з твоїми кровними і твоїми сибірськими грішми. 14.05.2013. Приїхала на 23 пів на 10. Двері в магазин відкриті. Юля вийшла від тебе, зразу ж мене послала. На моє привітання ти обізававсь із-за шторки: «Пошла вон!». Це щось нове. Раніше ти мовчав. Зайшов до тебе твій товариш Олєг. Через время вийшов. Прийшов через якийсь час уже піддатий. Сходив до тебе, тоді вийшов і почав до мене лізти. Угрожав. Зайшла в «Молоко». Він за мною: «Я тебе уб’ю, скотина!». Іще багато хороших слів і рухів в мою адресу. Пішов. Через якийсь час до тебе зайшов участковий. Заглянула в магазин: «Милиция, мне угрожают!». Він пішов, кинув мені у відповідь на ходу: «Пиши, заявлєніє». Ти, нарешті, вийшов. Як багато раз я тебе просила вийти. Махнув у мою сторону рукою, хотів ударити. Я відскочила і налетіла на якогось немолодого чоловіка. Сашко Ромахін стояв на порозі і орав: «Больна! На людей кидається!…». Ти ішов, тоді взяв телефон, почав говорити до якогось Сашка. Біля машини кажу тобі: «Вова, я секса хочу. Чого ти на мене кидаєшся? Вова!..». Сідав і не дививсь. Машина не заводилась. Завелась, поїхав. 15.05.2013. Приїхала на 23 після 12. Зійшла на поріг. Привіталась, сказала, що хотіла б поповнити рахунок на телефоні. Дмитро, сказавши багато «гарних» слів на мою адресу: «Иди, стой возле мусорки, там твое место!..». Сказала, що пожалуюсь на них в захист прав споживачів. Тебе, мабуть, в магазині немає, бо твої співробітники сидять дуже спокійні. Поповнила мобільний в іншому місці. Повернулась на ринок. Ти йдеш до магазину у білій футболці з голубим малюнком на грудях. «Привіт». Тоді додала «любимий». Поїхала в захист прав споживачів. Заяву в мене не захотіли приймати. Вийшла до мене, мабуть, начальник, спорила, що ця ситуація не в їх компетенції, сказала, щоб я зверталась в міліцію або написала заказний лист. Відправила через дорогу у захист прав людини. Пішла. Якийсь чоловік зустрівсь на вулиці, поміг шукати організацію, а вона десь переїхала. Вернулась у захист прав споживачів. Звернулась до юриста. Вона, сказала, що їй жаль мого часу і буде правильно, якщо я напишу заказний лист. Пішла на Укрпошту поряд. Написала, що 15.05.2013 мені в магазині відмовили в обслуговуванні і раніше так було, що забороняли мені заходити в магазин, навіть коли тебе там не було, принижували. Приїхала на ринок. Стояла. Почула як заграв телефон. Подруга стоїть на акції з чаєм. Зраділа, побігла до неї. Сказала мені, що бачила як ти хвилин дві тому ішов повз неї. Я побігла. Бачу ти йдеш з кавою. Рада. Що тобі сказати? Ти плюнув на мене з силою. Я: «Чого ж ти на мене плюєш? Ти ж радіо заказував!». Тільки встигла повернутись до тебе боком – облив голову гарячою кавою. Закричав: «Та пошла ти нахуй!..». Обмила голову, добре, що на ринку є кран з водою. Стояла з Юлею. Зібрались пити чай. Побачила, як ти вийшов може через годину після інциденту з кавою. Пити захотів. Купив у кіоску пепсі. Мовчки дивилась на тебе. Ти поправивсь. Уже днів два це бачу. Слава Богу. Вийшов ти увечері начало шостої. Перед машиною спитала в тебе: «Вова, а як нащьот секса?..». Ти не дививсь. Я стала перед машиною. Лице в тебе стало все таке гостре. По губах прочитала, що ти мене посилав. Поїхала кільцевим. Кільцевий на промбазі став, обрив лінії. Пішла на Нєстєрова. Тома з риженькою жінкою на лавочці: «він уже додому пішов недавно…ти… який він тобі любимий, ти задовбала всіх своїм радіо!… ти… тривожиш сім’ю…». Почула багато «гарних» слів на свою адресу. «Бог Вам суддя…». «Це тобі Бог суддя…». Тома з-за рогу дивилась, як я стояла перед вікнами і дзвонила… Не зайду, хоч двері в під’їзд уже відкриті. Будь проклята твоя з Аліною сім’я, будь прокляті діти, яких ти з нею наробив, годуючи мене обіцянками і забираючи мій час… 16.05.2013. Вранці прокинулась рано, хоч і лягла вчора години в дві. Спала годин 4. Поїхала на Нєстєрова. Ще 7.15. Вікна в Аліниній квартирі зачинені. Стала напроти 6 під’їзду. Думаю: моє время іде в пустоту, втрачаю час мого життя. Ти під’їхав машиною. Прозівала, як ти виходив. Став, подививсь на об’яви біля будинку. Пішла до 13 школи. Ти якраз приїхав машиною, привіз дочку. Виходив з нею із машини, так подививсь на мене якось. Мовчки. Моє «привіт, любимий», прозвучало в’яло. Відвів її до порогу за ручку. Вертавсь, побігла за тобою до машини. Поїхала в гуртожиток. Приїхала на 23 десь в час. Стояла біля магазину, тоді подумала, прочинила двері в «Соту»: «Здрастя». Дмитро: «Сколько тебе говорить, я не собираюсь с тобой здороваться». Ще таким тоном, вроді я йому казала. Вроді по тону голосу і напрямку не ясно, що я в твій бік це говорила. Перевів стрілки на себе твій співробітник. Спитати б чого. Ти скоро вийшов у магазин. Відкрив двері як виходити на вулицю: «Вон нахуй отсюда!». Ого як голосно! Ще ти так ніколи не висловлював свою думку. Пішла за тобою. Біля машини кажу тобі: «Вон – це погано, а нахуй – це харашо… Вовочка…». Обплював з ніг до голови. Ждала тебе біля дороги. Скоро й приїхав. Підійшла до тебе, як ти виходив з машини: «Я сьогодні вночі і вдень себе любила, правда в мене тільки палець заходить,.. ти ж понімаєш – дєвочка!..». Ти повернусь і кинувсь, вдарив у лоб кулаком. Боксом займавсь разом з Британчуком. А мене як боксерську грушу… Аліну ти так не б’єш. Чогось згадала як коментували на радіостанції «Русское радио»-Україна»: «Боиться остаться без ребенка, без жилплощами…». А звертавсь чого? Не боявся ж, хоч і був без власного житла і дитина вже була… Логіка так і пре. Пішла до води, приклала холодний компрес до гулі, і око праве болить. Вийшов Дмитро, тоді ти через певний час. Дзвониш комусь по телефону, куриш. Підійшла до тебе, питаю: «Вова, чого ти збісивсь? Ти ж мій друг чи як?.. ». Ти пішов повз мене, таке чи кидатись на мене… Оступилась, відбігла. Ти вернувсь, заходити в магазин. «Свою Аліну бив би!… Канєшно я не така опитана, як твоя Аліна…». «Підераска!». «Це ви з Аліною підераси!..». Жінки на ринку: «Позорище!..». Стояла, ходила туди-сюди побіля магазину. Ти вийшов і поніс щось у магазин канцтоварів. Пройшов повз мене, мені зовсім нерадісно, що ти вийшов. Зібравсь їхати в 20 на 6. І так кожен день… Пішла за тобою до машини. Стала перед машиною. Ти щось може в машині хотів говорити і недоговорив. Розвернувсь, поїхав. Поїхала і я. Як жаль мені роки, через обіцянки на радіо стільки часу втратила!.. Відправила вчора ВКонтакті 8 листів Насті Каменських: «Добрий вечір, Настя. Ви з Потапом 13 квітня були в Полтаві. Я говорила Олексію про сайт kohanomu.com. Ви можете вплинути на цю ситуацію? Адже мені вже більше 30. Люда». Сьогодні отримала відповідь: «Это фан-страница извени, ничем помочь не смогу(». 18.05.2013. Вчора приїхала на 23 десь в 11. Хотіла побачити твої очі. Ти йшов до магазину. В очах жорсткість. А я що думала побачити? Кохані очі рідної людини? Сьогодні прихала пів на 11. Ти раз вийшов у магазин і більше не виходив. Заглянула в двері: «Володенька!..» – наткнулась на погляд Дмитра. Через якийсь час знову заглянула, як в магазин зайшли люди. «Вова, вийди. Я в тебе щось хотіла спитати…». Юля: «Пошла вон отсюда!!!». 20.05.2013. Вночі снилась квартира Аліни, ніби вхід біля дверей 6 під’їзду гарно облаштували. Ти снивсь, трава на батьківщині… Довго збиралась. Приїхала на 23 пів 11. Влаштували мені цирк. Відкрила двері. Сашко: «Пошла нахуй, дура, отсюда!». «Пішов ти нахуй, придурок!». Ждала, що ти вийдеш. А ти… Сашко вийшов з магазину. Ногою погано йде, видно рана чи травма… бач, ніяк бігати… Його довго не було, Юля сама в магазині. Тільки підійду до дверей – вона вруба музику. Ходила. Сашко вернувсь, тоді знову пішов з магазину. Провокація. Я піддалась. Зайшла за якимось чоловіком у магазин. Юля: «Вовчик, готовсь!». Я підійшла до шторки, але заглянути не наважилась. Ти не виходиш. Вернулась, дьорнула і відійшла. Ти вийшов. «Наконєц то, ти вийшов!». «Пошла вон отсюда!». Я вийшла з магазину, а ти за мною не вийшов. Прийшли дівчата продавщиці з «Молока». Пожалілась їм яким чином з мене іздіваються. Думала: мені 30 і такі в нас стосунки, а ти з іншою жінкою наробив дітей… З магазину вийшла Юля. «Юля, для чого ви з мене іздіваєтесь?…». «Тобі лічиться нада. Це я тобі кажу як психолог. Номальний чєловєк со второго раза поймєт…». «В якому напрямку лічиться? Навєрно, я глупа. Вибачте мені, Юля, якщо я Вас чимось образила». На касі в магазині увечері підійшли до мене Олена Володимирівна з деканата фізмата із Оксаною, другою жінкою декана Москаленка. 21.05.2013. Сьогодні ти мені не снивсь. Приїхала до тебе десь о 10. Хотіла зайти, Юля розкричалась: «Сваліла отсюда!!!». Сашко вийшов, почав голосно на весь ринок віщати: «У мене жінка є, приходиш до мене додому, признаєшся мені в любві… Дура…». Одказала: «Так ти ж мене обіщав зробити жінкою, забрати…». Сашко: «Ти стара вже». Сказала йому за ногу, що він мене по нозі ударив, а тепер бач сам хромає. «Саша, що з твоєю ногою?». «Шо, дурочка…». Ти вийшов і пішов до машини. Шо я в тебе хотіла питати? Ти сів у машину, я стою мовчки. Ти нервуєш. Хоч подививсь. Бо дивилась на твої губи. Твої очі. Мої кохані очі. Мабуть сказав: «Пошла нахуй, сука»? Так довго тебе ждала. Вже скоро 12. А мені через пів години на роботу. Пішла через дорогу. Чогось подумала: «Ще дві хвилини підождати». Перейшла дорогу, побачила – ти в машині. Побігла на місце парковки. «Вова, можна тобі зробити міньєт? Вова, можна?.. Можна?..». Привіз для магазину товар. Пішов у магазин. Постояла хвилин з 5. Відкрила двері: «Вова, я пішла. Пока». Юля радісним голосом: «Слава Богу! Давай уже бистрєє!». 25.05.2013. 22.05.2013. була вихідна. Приїхала на 23. Ждала. Ти поїхав. Не було з пів 12 до пів другої. Думала, що тобі казати. Де ж ти так довго. Ішов по ринку. «Боже, як же ти довго…». Зайшов у магазин і не повернувсь. Живіт почав боліти. Гормони. Кілька разів звала тебе з магазину. Дмитро: «Ти рішила достати, сука!». Що зі мною таке? Заглянула в магазин: «Вова, у тебе стоїть?». Дмитро вискочив, закричав. Чого він вмішується, не до нього ж зверталась. Так йому й сказала. А ти не виходив. Я з ума сходила. Вийшов уже, щоб їхати до Аліни. «Вова, чого у нас з тобою немає сексу?». Ти плюнув. «Чого ти на мене плюєш? Через двох дітей, через Алінку чи через те, що я уродка?.. В тебе на мене не стоїть?…». Дзвониш по телефону, Алінці, скоріш за все. «На радіо дзвониш, пісню заказуєш?..». Ти: «Отойди от машины, пидераска!..». Поїхала до батьків. Полола грядку. 24 вранці приїхала в Полтаву. Пів 11 була на 23. Звала. Дімка кудись вийшов. От спасибі. Оставсь у магазині з тобою Ромахін. Зайшла: «Вова, зірочка, вийди до мене!..». Ти вийшов з-за шторки: «Пошла вон!». Вискочила з магазину, думала ти вийдеш, а ти не вийшов. Ще раз зайшла через кілька хвилин. Що то значить критичні дні. «Вова, якщо я пошла вон, то який хуй мене буде удовлєтворять?!..». Ти вийшов: «Пошла вон!..». А з магазину за мною не вийшов. Мені це дуже обідно. Так як я сама напрошуюсь, а ти мене нехтуєш, вроді не ти на радіостанцію звертавсь. Посиділа, поїхала.