Тьотя Оля з магазину “Сота”. Половки

 Тьотя Оля

Липень-серпень 2008. Поставили в неділю на відділенні «Полтава-банку» «Меркатор», на заправці. Там був стаціонарний телефон. Я не рахувала, скільки разів дзвонила на 56-73-60. Нарешті Аліна взяла слухавку. Питаю: «Де Вова?». Вона: «А Вова в Киеве! У голубоглазой блондинки-любовницы!». В понеділок прийшла до Вови на роботу. Він вибіг з майстерні. Почав, зваливши мене на підлогу, стукати ногою в груди: «Она вчера 50 раз на телефон позвонила!» – я не почула в його голосі роздратування, навіть навпаки. Я б сказала, що тебе це даже потішило. Стою на вулиці, біля вікна, віддихуюсь – все таки ти ногами постукав по грудях. Прибиральниця тьотя Оля підійшла до мене: «Щось я бачу тебе б’ють не дуже».

Мама подарувала мені свої духи «Ромео і Джульєтта». Надушилась ними. Поїхала на Половки до Нестеренка Вови. Тьотя Оля обізвалась до мене, сказала, що у мене дуже приємні духи.