Справа Романчук (Нестеренко): 25.09.2013-28.09.2014_22.01.2018_Артем Ігорович з слідчого управління на Сковороди 2Б погрожує мені новою кримінальною справою за розголошення сфотографованих мною матеріалів кримінального провадження, де я була потерпілою!

Справа Романчук (Нестеренко): 25.09.2013-28.09.2014_22.01.2018_Артем Ігорович з слідчого управління на Сковороди 2Б пригрозив мені новою кримінальною справою за розголошення сфотографованих мною матеріалів кримінального провадження на Романчук (Нестеренко) А.С., де я була потерпілою!

Але для міліції, прокуратури і суду Романчук (Нестеренко) А.С. виступає потерпілою, бо на мене міліція відкрила кримінальну справу по факту наявності у Романчук (Нестеренко) А.С. одного (!) синця на шкірі. А як же мої гематоми, садна, гулі і синці (не один!), які наставила в’язкою ключів Романчук (Нестеренко) А.С. – з моєї голови тоді текла кров, а три працівники міліції це бачили і дали лжесвідчення. Як би я на голову нижча зростом і в рази тонша від Романчук (Нестеренко) А.С. змогла б її ще й за волосся втримати? Та вона б мене однією рукою відіпхнула і побігла б далі по сходах. Так ні, дізнавшись від когось, що я у під’їзді стою одна, навмисне взяла у матері-завгоспа в’язку ключів від 13 гімназії і залетіла у під’їзд мене ними гемселити.  Зате слідча Панасюк Н.С. “побачила” нападницю в мені, а в діях  Романчук (Нестеренко) А.С. - відсутність умислу.

Хоча що для працівників кров із розбитого лоба, якщо коли я тремтячими руками намагалась викликати 24.09.2013 року швидку, один із них відмовляв мене, посилаючись на те, що у мене царапини. Мені тут же пригадався 2008 рік, коли Нестеренко Вова під команду Аліни (теж неумисну, а направлену виключно на сомооборону) розсадив мені голову палицею, а працівники міліції, яку я викликала, тільки запитали чому я не викликала швидку. Щоб я не їхала в гуртожиток вся в крові, відвезли мене тоді у райвідділок і повели до крану з водою, щоб я змила кров із себе, а потім, замість лікарні, підвезли з розбитою головою до гуртожитку.

Жодна з більш як 4 заяв на батька Романчук (Нестеренко) А.С. Романчука С.Г., який працює вчителем гімназії, щодо його матюків і погроз на мою адресу, його переслідування мене і жбурляння в мою сторону камінням, не розглянута. При чому у одній із заяв я зазначала, що біля магазину були троє свідків, які захистили мене від Романчука С.Г. та чули його матюки і погрози на мою адресу.

Жодного разу за 10 років  правоохоронці м. Полтава, які  отримували  від мене  заяви з зафіксованими у мене такими тілесними ушкодженнями: 4 (ЧОТИРИ) ЗЧМТ (три! заяви до міліції, звернення в прокуратуру), рвано-ушиблена рана верхньої губи, перелом кісток носу, ушиби, гематоми, садна, шви на шкірі,які надавались з висновками судмедекспертиз, не притягли нікого ні до адміністартивної, ні до кримінальної відповідальності.

У мене з усіх цих наявних ФАКТІВ напрошуються закономірні висновки – родини Романчук та Нестеренко дають хабарі міліції, прокурорам і суддям, щоб ті покривали їх злочини.  І, напевно, роблять це і через адвокатів, оскільки, якщо один із приватних адвокатів, до якого я звернулась, оцінила мою “правоту” в 10 тис. грн. (“10 тисяч гривень – і ти будеш права, а з них зробимо винних” – цитую майже дослівно), то “правота” сім’ї теж мала свою ціну  – ну щоб слідча Сипко Г.М. зробила такі от кроки: не приєднала матеріали адмінсправи за 12.11.2013 з іншим меддіагнозом до матеріалів кримінальної справи за 13.11.2013 з обсолютно відмінним меддіагнозом; прозірливо побачила глибокі психічні порушення у моїй поведінці і т.д. Ну і щоб суддя Шиян В.М. закрив очі на невідповідність свідчень самої потерпілої і єдиного малолітнього свідка; ще щоб мене не запросили як психічнохвору на суд через боязнь моєї  розправи з малолітнім свідком (це ж смішно навіть, бо для чого ж тоді давати технічний звукозапис суду з усіма персональними даними дитини); щоб суддя Шиян В.М. закрив очі на характеристики з роботи і місця проживання і на брехню прокурора про їх відсутність; щоб неупереджено поставивсь до висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи, за якою я вже  12.11.2013 року страждала хронічною параноїдною шизофренією і до 06.03.2013 року продовжувала справно обслуговувати на касі покупців “Сільпо”…; щоб суддя Шиян не взяв до уваги мою заяву, в якій я зазначила, що мені відмовляли в ознайомленні з матеріалами судово-психіатричної експертизи після обстеження і ігнорував мої заяви на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, де я була підозрюваною; щоб мене, коли я пішла в міліцію на запрошення слідчої Панасюк Н.С. знайомитись з матеріалами провадження про нанесення мені Романчук (Нестеренко) А.С. тілесних ушкоджень, закрили в психлікарні на стаціонар не менш як на півроку і вже там змусили писати заяву на звільнення за власним бажанням з офіційної роботи, куди я влаштувалась восени 2014 року; щоб суддя Шиян продовжив мені до листопада 2015 року примусове лікування уже в диспансері; щоб уже психіатр по запиту з поліції позачергово терміново викликала мене на прийом, бо старим кадрам у новій поліції не подобається, що я лізу знайомитись з матеріалами справ, де я була підозрюваною, і де я була потерпілою.

Мабуть у керівника цього Артема Ігоровича теж рильце в пушку, сильно припекло, що він дав підлеглому завдання взяти з мене підписку про нерозголошення. Я відмовилась, однак якщо оприлюдню фотокопії, які я зробила 22.01.2018 року у кабінеті Артема Ігоровича – і це буде пряме порушення ст. 387 ККУ. Одак я відповідатиму за нею тільки в разі, якщо головний лікар Дніпропетровської психіатричної клінічної лікарні, заслужений лікар Завалко Ю.М., завідуючий судово-психіатричним відділенням №15 з посиленим наглядом Головачук В.А. і лікар судово-психіатричний експерт Вепренцева І.В. відповість за ст. 384 ККУ. Як і працівники міліції, які покрили цей злочин, дали лжесвідчення і блогополучно нині працюють працівниками поліції.