Слава (Анастасія Володимирівна Сланєвська)

Із «Золотого граммофона»:

02.07.10. 7. Слава «Одиночество»;

06.08.10. 1. Слава «Одиночество»;

03.09.10. 2. Слава  «Одиночество»;

08.10.10.  2. Слава «Одиночество»;

15.05.2011, я стояла під вікнами Аліни. Чого стояла? Бо йшла повз 5 школу і побачила Сашка Тихоступа (Ромахіна) з магазину «Сота», що на “Алмазному”. Зайшла в «Соту» на 5 школі. За компом сидів Андрій, хлопець який часто заходив у «Соту» на «Алмазному», чимось схожий на крота. Включив мені на зло на компі пісню групи «Непара» «Милая», а я його послала.  Сашко казав жінкам з «Все по 3», які орендували половину площі у одному приміщенні з «Сотою» на 5 школі, що я хвора. Поїхала на Браїлки, там де квартира Аліни. Під вікнами кричала, що подам на твоїх сотрудніків в суд, що вони мене принижують, а про ці приколи напишу в інтернеті. «Вова, ти женивсь на її голубих глазках чи на її сибірських грошах?». Почули, бо потім до авто біля під’їзду Вова вийшов з Аліною. Аліна гарно виглядала, стала стрункішою, хоч і після других родів. Вова сів з нею в машину. Повернувсь може через годину. Аліна зайшла в під’їзд з красивим букетом білих троянд. Мені якось неприємно, але байдуже. Вова поставив машину в гараж, проходив недалеко від мене. «Володя, рада тебе бачити, а ти, мабуть, не радий. Сьогодні у вас вечером мабуть буде секс. А у нас з тобою буде секс чи не буде ніколи, да?». Сказав «Сука» і пішов у квартиру до Аліни. Якась жінка (яка десь поряд живе): «Вони тебе бачити не можуть» і т.д. Я: «Так хай отдасть телефон». Ще кричала: «Викинь його з 5 етажа, якщо він у тебе тут є». Ішла пара з дитиною. Парєнь: «Його нема». Я: «Як нема? Я бачила». Він: «Так зайди». Я: «Для чого мені заходити, щоб дивитись на труси його жінки?». Супутниця аж скипіла, сказала, що я дура, що буде мене гнати, щоб я йшла мовчки. Я ще раз згадала про ті труси. Вікно в спальню на 5 поверсі закрилось. «Обіжаю» людей. А я не людина, не жінка, що зі мною можна так обходитись?

19.05.11. Вовин друг в окулярах з своєю жінкою і дитиною стали до моєї каси в “Сільпо”. Не думала, що скоро його побачу, хоча в «Сільпо» не перший раз, судячи з 1237 балівна чеку. Раніше він до Вови приходив на роботу. Ходили по ринку «Алмазний». Я за ними. Просила його, щоб Вова повернув мені телефон. Він сказав, що телефон я сама десь загубила, що знає Мішу Павлова. Сказав, що я не у Вовиному форматі, що в нього немає ніяких планів щодо мене,  що він зі мною ніколи не буде. «Пойди заработай денег, купи себе тени не за 5, а за 20 гривень, оденься получше, сходи в салон красоты, устрой свою личную жизнь…».

20.05.2011. Володимир приїхав на роботу, вийшов з машини. «Вова, привіт». Вова йде на мене, починає бити.

- «Я ребенка от тебя хочу».

- «И ни хрена не получишь!»

- «Почему?»

- «Потому что ты уебище» – ударив мене боляче носком черевика між ноги.

25.05.2011. Сьогодні якийсь чоловік подарував мені маленьку білу трояндочку. Я була на роботі в «Сільпо», за касою. Він підійшов до моєї каси, витягнув з чорного пакета квіточку: «Це вам». Я згадала букет, який несла в під’їзд Аліна. Насмішка.

Після 25.05.2011 їхала попуткою від батьків. Водій перед Полтавою включив «Русское радио”- України». Там ранкове шоу. Свірідова: «Ну, скажи, что я хорошая». Галібін: «Хорошая, хорошая».

Вранці прокидаюсь, чую на вулиці грає пісня «Одиночество – сука»

28.10.2012. Знайшла в Інтернеті пісню Слави «Одиночество». Дивилась без звуку як співачка виконувала пісню в «Золотому грамофоні». Мурашки по шкірі. Дивилась на її виконання і думки –  чого представники шоу-бізнесу  так безнаказано можуть лізти в чужу душу? Може у своїй нічого немає? Натрапила на лучший кліп до пісні. Подивилась. Емоції в мене непозитивні.

29.10.2012. Згадала вчорашній кліп – таке дерьмо подивилась… Лучше б не дивилась. Та стара дєва з бєлой розой чимось нагадала мені себе… Це мені для приколу білу розочку в «Сільпо» на касу принесли? От придурошне совпадєніє. А даже якщо і не совпадєніє, то скільки не бісись  – не докажеш. А те як вона «сосалась» на лавочці з пристарілим дідком – гидкуватий кліп. Це як з тим покійним Романом Трахтенбергом, що казав: «плюються, а ничего сделать не могут…».

30.10.2012. Проснулась дуже рано. Дощ. Мені не спиться. Набрала домашній Аліни. Подивилась на ікону Ісуса. «Возлюбленим своїм дає сон» – згадала слова із Біблії. А я не возлюблена. Сон прийшов. Спасіба Богу. Приснилось ніби я прийшла на 23. Вова йшов до машини. Я за ним. Тоді пішла трохи іншим маршрутом і Вова десь зник. Ніби стояла біля «Астери» і дивилась на Вову зверху. Думала, чого раніше не додумалась тут стати – Вову зверху видно через скляну стелю, хоч шторка і завішена. Вова помітив, що я дивилась на нього і вийшов. Кинув у мене шматок цеглини із будинку. Мене тільки трохи зачепив, а вдарив по міліціонеру, який десь біля мене узявсь. Снилось ніби стояла біля «Хануми», день був сонячний, а мені в очах потемніло і я стала дуже погано бачити, як вночі. Впала на коліна і почала молитись Богу: «Отче наш…». Мені стало легше. Витягла верхню вставну щелепу. Подумала для чого вона мені була вставлена? У мене ж під нею є свої зуби. Сон обірвавсь. Я прокинулась. Подумала, що Аліна мені колись казала: «Да я тебе челюсть вставлю, только оставь моего мужа в покое». Странні сни бува сняться.

Згадала як у 2009 році Надя Іванова після виходу в ефір пісні «Милая» прокоментувала: «Перекреслити можна навіть пісню». А у 2011 при зустрічі запитала мене, чому я не звернулась до виконавців пісень і сказала: «Ты не там ищешь корни… Кто-то хочет сохранить семью». Згадала слова Вови: «Та шоб ти подохла з своїми пєснями» і слова його співробітника Сашка: «Оце б ти комусь заказала пісню: на День народження чи просто так. А до тебе б потом доїбались: чого та чого? До дирекції радіостанції доїбалась…».

Згадала слова Аліни на суді 20.12.2013: «Тебя заберут в другое место». «Да? Еще раз поедешь (в дурдом). Ты же понимаешь, ты пролечишься – тебе легче станет». «Никто тебе не заказывал…Стой! Стой! Вова, сиди. Здесь камеры, здесь все снимают, люди все видят. Садись, садись, садись. Послушай, мы решили»

І її слова на суді у лютому 2014: «Двое детей – вот его счастье! Уйди отсюда». «А у тебя детей не будет».

На догоду Аліні і її сім’ї, Вова Нестеренко таки звинуватив мене у переслідуванні, а Аліна – ще й у терорі їхніх уже двох малолітніх дітей. Підключивсь ланцюг: міліція, прокуратура, психіатрія, суд – мені поставили діагноз хронічна параноїдна шизофренія і відвезли у психлікарню. Після примусового, за судовим рішенням, лікування, приходила на черговий примусовий прийом до психіатра у диспансер. Вона мені: «Не ми цю кашу заварили». Запитала у психіатра чи вона читала сайт і чи вона мене теж вважає хворою. Вона відповіла, що сайт не читала, але мої заяви за пісні… – по тону я зрозуміла, що до психічно здорових людей вона мене не відносить і тему цю піднімати нема сенсу.

У червні 2017 року натрапила в інтернеті на нову пісню Слави «Шизофренія»