«Просили батько й мати (любимий, а ти?)… і ЖЕНА просіт…». Приїзд твоїх батьків. На «малєнькую дєвочку» відкрили адміністративну справу і кримінальне провадження

01.10.2013. Вранці тебе не побачила. Їхала громадським транспортом. Сьома, начало восьмої. В транспорті звучить «Русское радио»-України». Новини. В новинах щось розповідають про чоловіків, яким по 35 років: «…вже є сім’ї, діти…». Щось про те, що у цьому віці чоловіки вже є самодостатніми особистостями. Тобі 35, а мені 31. Особистість… це ще не значить матеріальну незалежність. Радіо, яке «заказав» коханий… – перевели мені молоді роки життя. Замість приємних спогадів одна трата часу… Таксист, з яким домовлялась на визачений час не приїхав. В цій Полтаві нічого не докажеш, зате репутація переслідувачки «правильного сімейного…» прикріпилась. Була цілий день сама. Подзвонила до юриста. Вона: «З чого Ви взяли, що це вас стосувалось, не називались імена і т.д….». Це з опери: «докажи, що ти не слон». Ввечері поїхала на Нєстєрова. Прочекала годину. Серце болить. Ти приїхав рівно в шість. Підійшла до авто. Ти витягаєш пакет і пластмасове відро, мабуть з якоюсь будівельною сумішшю. Ясно, не все ж і в піську лазити, тепер треба обустроювать дом для дітей. «Вова, у мене сьогодні день народження…». «Недоразвита!.. Отойди от машины!…», повернувсь і з силою плюнув на мене. Підійшов до дверей під’їзду. «Доразвітий, коли будеш обіщанія виполнять? Чи ніколи? Приємно, що мені жизнь своїми приколами іспоганив?». Пішла на зупинку. На зупинці майже лице в лице зіткнулась з жінкою, яка приходила до тебе в магазин «ремонтувати» телефони подругам. Тіпа потенційна кохана. Або не тіпа. Чорнява-кучерява живе на Браїлках. Може в неї й був, як пішов з роботи в чотири, а прийшов до «свого» Аліниного дому в шість. Прослідила за нею. Дійшла до Кучеренка. От. А через дорогу від її будинку гастроном «Любимий», «Оптималіст», ще трохи і Нєстєрова, 18. Як все цікаво складається. Хотіла увечері написати Кучеру на його 0669540088, що ти – гавнюк і на «Руссокому радио»-Україна» говняні пісні і передачі, і що мені ними життя перевели, що воно в мене не веселе і не радісне, а дякуючи моїй говняній вірі «мужчинам» і «людям», тоже говняне. Стало жалко тратити смс. Якщо вас наїбала ціла радіостанція, то це не радіостанція говняна і це не якась говняна радіостанція винна в тому, що ваші молоді роки пройшли говняно. Винна в усьому ваша говняна голова, в якій завелась якась «говняна шиза», яка «передалась від мами по наслєдству». Правда в мами шизи не було й не має, але кому цікаво в цьому гавні копатись. Спасіба, «Руссоке радио»-України», що не оставили вашого героя і «малєнькую дєвочку» без роботи.

03.10.2013. Вчора ждала тебе біля 13 школи. З пів восьмої до начала дев’ятої. Не було. Тоді поїхала в лікарню. В гуртожитку спекла торт. Понесла на роботу. Подзвонила вранці до таксиста з яким домовилась. Таксист приїхав в 7.19. В салоні лунає «Русское радио»-України». «Самара» стоїть біля під’їзду.  Уже восьма. Ходять люди. Зосередила зір. Вийшов таки. Пів на дев’яту. Відкрив багажник. Підкачав колесо. Поїхав в арку. Таксист вирулив на дорогу… Ти назустріч. …чкурнув ти. Машину твою згубили. Пиздець… чи ти спеціально? Що ж ти до мене так?.. Поїхала на «Алмазний». Подзвонила до слідчої, яка вела справу про мій перебитий ніс. Вона сказала, що звільниться і передзвонить. Вчора казала передзвонить, не передзвонила. Сьогодні те саме повторюється. Вернулась. Поїхала в лікарню. Подзвонила до юриста від депутата. Увечері як рішила йти на Нєстєрова було негарне відчуття на душі. Справдилось. Близько шести вийшов батько Аліни. Почав іти до мене. Будь він проклятий, будь проклята кров його дітей і його внуків. Пішла до 1 під’їзду. Ти приїхав після 18. Від магазину. Машину від мене відрулив. Романчук стояв напроти під’їзду, поки ти не зайшов у будинок.

05.10.2013. 04.10.2013. Сніг. Приїхала на Нєстєрова. Пів на восьму. 94880 стоїть біля будинку. Викликала таксі. Таксист під’їхав так, що бачив машину. Валить сніг. Ти рушив. Попереду було дві машини. Була пробка. Ти десь зник. Поїхала в лікарню лікувати рубець. Слідча не брала трубку, хоч дзвонила їй кілька разів. Кілька днів тому прийшла в голову ідея. Господь допоміг. Розіграла твого друга Кучера. Думала він не поведеться. Кучер побачив мене, кинувсь, штовхнув. Я впала. Дощ зі снігом. Стояли два часа. Ходив, тоді поїхав. А тебе не викликав. Що, що робити? Сьогодні не хотіла йти. Чи ти в суботу робиш. Пішла. Простояла до 9. З начала 9. Не вийшов. От. Абсолютно тобі не нужна.

07.10.2013. Приїхала на Нєстєрова 8.06. Визвала таксі. Якраз ти вийшов. Таксист потіряв тебе з виду на Маршала Бірюзова. Приїхала в гуртожиток, почало боліти серце.

10.10.2013. 08.10.2013. Приїхала на Нєстєрова в 7.50. Машини немає. По дорозі до 13 школи стріла Люду, подругу Алінки, яка колись тримала мене за волосся, поки їбуча кобила била зонтиком. Зайшла в Київський РВ. Слідча на лікарняному буде тиждень. Поїхала в лікарню. Подзвонила до слідчої з Октябрського РВ. Приїхала до неї, документів не дала. Сказала: в кінці тижня. Поїхала до юриста. Получила дірку від бублика. 09.10.2013. Приїхала на Нєстєрова в 7.32. Машина стоїть. Десь в 7.50 вийшла Алінка з дочкою. Ждали тебе до 9. Іван Ярило погодивсь піти до тебе. Сказав, що ти говорив через двері, двері не відкрив. Пішла в 13. Спитала в діжурки і охоронця чи вийшла Алінка з декрету. Вернулась до будинку.  Побачила як пів на 12 ти поїхав машиною повз магазин. Побігла до школи, а ти повернув на Виноградну. Поїхала до батьків. 10.10.2013.9.31 приїхала в Полтаву. Ти даже не снивсь. Де ти?

11.10.2013. Вчора ввечері сумувала за тобою. А вранці не хотіла бачити. Встала пізно.  У 7.50 біля 6 під’їзду на Нєстєрова машини немає. В обід сусідка по кімнаті сказала, що приходили двоє з міліції, розпитували про мене. Увечері пів на 10 на роботі в ЦК рахували гроші. Так сумно стало. Гамняне радіо, шоу-бізнес на прєдатєльстві. Моя пересрана молодість. Увечері сама, а ти… кохана людино, їбешся з жінкою про яку переказував, що вона тобі не до душі…

14.10.2013. Автобус проїхав повз Новозаводську. Прибігла. Мащина стоїть. За мною з сусіднього під’зду вийшла мати Аліни. Побачила мене: «Милицию вызвать?..».  Ти вийшов з мусорним пакетом. «Привіт, сонечко… Сонечко…». «Вон нахуй». Поїхав ти не повз будинок. Ішла пішки аж до 1 лікарні. Тоді поїхала на Половки. Шукала. Вітра в полі. Де ти? Приїхала в гуртожиток пів на 12… Час іде швидше, ніж мої думки. Робота в «Сільпо». Господи…

15.10.2013. Приїхала на Нєстєрова. Батько Аліни ішов до 6 під’їзду, Погнавсь, хоч і стояла віддалік. «Чого ти за мною…?». Показав мені середній палець. Побіг до Аліни. Скоро туди ж попрямувала і мати Аліни. Ти вийшов. Лице… зморшки розгладились під час сну. «Вова, ти обіщав мене забрати… у тебе є телефон… ти можеш подзвонити… я тебе прошу… я тебе прошу…». «Здохні, недоразвіта». З будинку вийшла білява дівчина з чоловіком і дитиною: «…біжи, доганяй…».

16.10.2013. Прийшла вранці на Нєстєрова. Ти не вийшов. Прийшла Люда з дитиною і разом з Аліною пішли до школи. Не пішла в квартиру. Не захотіла стояти і ждати тебе. Поїхала в прокуратуру. Тільки зайшла, секретар дала відписку по всіх трьох провадженнях…

17.10.2013. Прокинулась в сім. Снивсь ти. Робив залізну арку дверей у гуртожитку, ніби прийшов у гуртожиток і я тебе годувала тим, що знайшла в холодильнику, ніби ти сидів у машині, а я цілувала тебе, нахилившись через скло. Поїхала до 13 школи. 7.35. Постояла. Пішла на Нєстєрова – машини немає. Пішла до юриста, вона зробила копії з документів. Пішла в лікарню. Тоді поїхала в прокуратуру. Зайшла в Октябрський РВ, подивилась документи по справі за 2011 рік, коли ти мені розбив губу. Висновків СМЕ в документах немає. А з СМЕ на ім’я начальника направляли два листи із запитами. І цього немає… Поїхала на Нєстєрова. Стала, ждала тебе. Пів на шосту. Ти приїхав хвилин 10 на сьому. Вийшла до машини. «Вова, ти мені сьогодні снивсь, вроді ти прийшов до мене в гуртожиток…». Ти без будь-якої реакції, закрив двері і з пакетом пішов у під’їзд. Поїхала в гуртожиток. Оце моє щастя.

19.10. 2013. Подзвонила знайомій. Вона говорить без ентузіазму. Пішла на зупинку. Сіла в тролейбус. Попереду сидить жінка, поряд троє дітей. Кондукторша накричала на дітей, що вони розкидали бутилки з водою. Жінка повернулась – Ілона, однокурсниця по фізмату. Обізвалась: «Ілона…». Вона: «Люда, ти далеко їдеш?» і пішла до виходу. На Нєстєрова з магазину вийшла знайома: «А він тільки пішов…півтори минути назад…». «Та ти шо?!..», побігла. Напроти під’їзду стоїть 94880. Двері відкриті. Я не піднімусь. Пішла до вікон. В квартирі на 5 поверсі вимкнулось світло на кухні. 56-73-60 – сім гудків без відповіді. Зайшла в магазин, спитала. «Він сигарети купляв з малою…». Пішла. Гавняна радіостанція, йобана Аліна і твій ласканий нею хуй… Ще й «кучерява» блядь через дорогу. Знайома на мій дзвінок трубку не взяла. Яка гарна осінь у цьому році. Золото, а не осінь. Будь проклята та твоя сім’я і твоя до неї любов.

21.10.2013. Приїхала на Нєстєрова 7.22. Ти вийшов з мусорним пакетом після 8. Побігла до тебе. Стою мовчки. Ти сів у машину. Чогось погано заводиться. Відкрив дверці: «Нахуй отсюда!». Думала не бігтиму, а ти повільно їхав. Побігла до баків. Ти вийшов з машини викидати мусор. «Ти найшов роботу?». Плюнув. Видно сьогодні ще не курив, тільки зуби почистив. «Нічого на мене плювать!». Повернув у сторону протилежну центру. 20 хвилин на 9 доїхала до Зигіна. Что нам стоит дом постоить? Нарисуем и живем…

23.10.2012. Вчора приїхала на Нєстєрова, а тебе вже й не було. Треба було йти прямо, машина вроді стояла, а я круг накинула… А ти видать в цей момент поїхав. Світло в квартирі Аліни на кухні і в залі. 7.40. Опізнилась. «Пощастило»… Півдня потратила на те, щоб відвезти скарги до Октябрського суду. 13.30 – «Сільпо». Сьогодні приїхала вранці на Нєстєрова. «Чого їхати, куди їхати?», подумала.  І правда, вийшов сусід Женя курити на поріг, тоді Аліна з дочкою пішли до школи. А ти… Поїхала в 1 МКЛ. «Лікую» рубець. Тоді поїхала в ДПІ. В обід прийшла на Нєстерова. Якийсь мужик передпенсійного віку з своєю бабою носив картошку у 6 під’їзд. «Сваліла нахуй!», побачив, що я стою віддалік будинку. «Я тебе трогаю? Сідаєш у свою машину, от і сідай». Жінка йому: «Не займай». 12.15 – цокають каблучки. Аліна з дочкою вернулись зі школи. Через 15 хвилин ти вийшов з мусорним пакетом. Побігла до тебе. Ти плюнув. Сів у машину. Небритий. Добігла до мусорних баків. Ти викидав сміття. «Вова, не спіши, підожди!…». Ти закрив двері авто. Щось сказав про те, щоб я здохла. Рушати. Схопилась за дверці. Ти висунувсь з машини: «Сука! Заїбать рішила?!.». Тікати, а тоді повернулась. Дивлюсь на твої очі і лице. «Я скучила! Що приходити не можна?..». Побігала по кількох інститутах. Гетало Андрій казав учора, що ти устроївсь на роботу в інститут. Який? Сімейно-стоітєльний? Побула в гуртожитку, приїхала знову на Нєстєрова. Стала побіля магазину. 18.07. Якраз вийшла глядіти. 94880 світить фарами. Не зупинивсь. Прийшлось бігти… Вова…, а ти… ех ти… козел йобаний. Вийшов з пакетом. Щось кажу тобі про те, що хочу, щоб ти до мене пішов. Темно. Ти плюнув у мене і пішов до під’їзду. «Що ж ти так плюєш на мене? А зачєм було пєсні заказувать?..». Ти піднімаєшся по сходах. Високий, худий, красивий, жаданий чоловік. Чого мені треба чекати, а Аліні – ні? От і «я верю людям и мужчинам тоже»… 31 рік. Ти ніколи не оставиш її пизду. Так перевести мені мій час. Говняна радіостанція. Спеціально робилось. Нема мені чого ждати. Настрій «друзі» рішили піднять, щоб улибалась… Їбать, гандони кончені. Надя Іванова: «…он тебя обманул… кто-то хочет сохранить семью…». І ви обманули, любима радіостанція, можна сказать. Скільки часу мого вільного втрачається на марні надії… А комусь живеться і їбеться. От і вся справедливість. В такі моменти віра в Бога зникає.

25.10.2013.24.10.2013. Встала начало восьмої. Не встигну. Встигла. Зустріла машину на Виноградній. Без макіяжу. Волосся від вітру підялось зліва сторчака… двері відкрила. А ти: «Нахуй пошла!..». Поїхав. Де? Вчора зайшла в налогову. Була в батьків. Брат подарив свою круту Nokia. Каже: надоїла, не ловить. Любимий забирає, а брат дарує. Через налогову узнала, що ніде ти не числишся, значить робиш неофіційно. Якщо робиш… А тебе не бачила. Так вчора погано спала, сон не йшов.

27.10.2013. Вчора не ходила. Сьогодні приснивсь сон, що я біжу дорогою паралельною 13 школі в 9 вечора після роботи, щоб тебе побачити. Поїхала на Нєстєрова. Дихання утруднене, щось здавлює горло. Машина 94880 напроти 6 під’їзду. Обійшла будинок. Дощ. Прийшла на роботу на час пізніше. Годинник на мобільному автоматично переведений був самостійно ще на годину назад. Написала пояснюючу. Cказали: «Ти ж понімаєш, що будуть послєдствія». Вся моя жизнь сполошні полсєдсвія. Близько сьомої побачила в магазині Костю, директора «Соти». В очах як укор. Ненавиджу себе. Де, де ти робиш? Сьогодні почуваю себе дєрьмом.  Настрій нижче плінтуса, як всігда, в принципі.

01.11.2013. 30.07.2013. Поїхала десь пів на 12 на Нєстєрова. Хм… Стільки разів ти їхав машиною в середу аж в обід… Машини немає. Поїхала до батьків. Снилось три сни. В одному з них ти, будинок на Нєстєрова, суперечка за тебе з Аліною. Вроді забирала тебе, а оказалось що в руках у мене тільки твоє тіло, без душі. 31.10.2013. Приїхала вранці. Увечері в 17.40 була на Нєстєрова. Немає. А вікна в Аліниній квартирі світяться. Уранці начало восьмої була на Нєстєрова. Стояла до пів на 10 напроти 6 під’їзду. Біля магазину поговорила з сусідкою. «Зараз канікули. Може в село поїхав…». Тоїсть є ймовірність, що ти в Іржавці. Подзвонила. Взяла трубку жінка з незнайомим голосом. Якась тьотя, сказала… Не отримала я від неї інформації про твоє місцезнаходження. Мабуть збрехала, що тебе немає.

03.11.2013. 22.55. 02.11.2013. Дзвонила в Старий Іржавець. Телефон кілька разів брав хлопчина. Приколювавась, сміявсь. «Пока. Не дзвони сюди більше». Валентин? Тоді взяла слухавку бабуся: «…ти під домом стоїш? Бомжиха. Шукай собі такого самого бомжа… у нього в Полтаві квартира є, брати, сестри в Полтаві є, депутат від Оржицького району…». Взяла слухавку якась  кобила: «Пошла вон! Пошла вон, уродина!.. Придурошная, пошла вон! Лечись!..». Сьогодні  сумно дуже. Дуже скучила, дуже хочу, щоб ти мене любив, бачити, чути тебе. Плачу, що уродкою називав і на «Русскому радио»-України» приколи «заказував». Як і для чого?

06.11.2013. 00.08. В неділю й понеділок тебе не бачила. В понеділок поїхала в Октябрський суд. 05.11.2013. Сьогодні снилось, що я в батьків, п’ю воду і не можу напитись. Приїхала на Нєстєрова. По дорозі стріла знайому. Сказала, що сліпа, не бачила й нічого не знає. Машина напроти 6 під’їзду. Скоро побачила Романчука. І він побачив, хоч я оддалік стояла. Кинувсь бігти до мене. «Чого ти за мною ганаєшся? Міліцію визвать?..». Гнавсь аж до першого під’їзду. Люди йдуть. Ти вийшов. Підійшла до тебе. Сів у машину, тоді вийшов з машини з дрючком. Догнав, ударив по голові. Добре, що була в капюшоні. Щоб тебе так било, будь проклята квартира, в якій ти спиш, будь проклята Алінка, будь прокляті ваші діти. Щоб твоїх з Алінкою дітей било по голові і не переставало, будь вони прокляті. Голова увечері болить. Увечері заходила знайома, читала мені про тебе мораль.

07.11.2013. Вранці пішла до тебе. Ти вийшов. «Привіт, дружище. Як діла?». Плюнув, сів у машину і поїхав. Пішла неспішно. Почавсь дощ. Побачила як ти їдеш повз Промбазу. Повернув до школи. Пішла за тобою. Крутивсь машиною біля школи. Тоді поїхав дорогою до центра. Пішла. Побачила, що ти на заправці. Підійшла. Ти плюнув у мою сторону: «нахуй… иди отсюда». Поїхав у сторону «Екватора». В суді, куди я поїхала за порадою знайомої, в ознайомленні з матеріалами проваджень відмовили. Поїхала до Андрія. Ні, назад вони тебе скоріш за все не візьмуть. Вдень тоска по тобі мене одоліла. 16.10 – поїхала на Нєстєрова. Машини немає. Пішла до 13 школи. Ждала до 18.07. 94880. Даже не тормознув. Думала бігти до будинку, передумала.

08.11.2013. 22.39. «Любовь открытая моя, пока тебя она ебала, тебе на сайте я писала…». Все стільки днів підряд замітила: у скільки б не лягала спати , прокидаюсь пів на сьому. І сьогодні так. Поїхала до 13 школи. Стала, жду. Побачила 94880. Побігла на повороті до машини. Вікно збоку пасажира трохи приспущене. Схопилась за ручку дверок. Закриті. «Вова, підожди…». Поїхав і не тормознув. 14.00 – була в Октябрському суді. Розплакалась від образи. Не думала, що суддя задовольнить скаргу. А вона чогось задовольнила. Спасибі.

10.11.2013. Вчора прийшов лист з Київського РВ, слідча закрила справу на Алінку, написавши, що вона мене била без умислу. На роботі стало погано, просила не викликати швидку. Визвали.

14.11.2013. 12.11.2013. Вранці пішла до 13 школи. Пів на восьму. Ждати тебе тут чи йти до будинку? Пішла. По дорозі побачила: ти везеш Аліну з дитиною в школу. Побігла. Висадив їх напроти школи. Якраз підбігла.  Аліна: «Ти что – дура!..», почала кричати «а-а-а..» разом з дочкою. Чого ж дура? Дибілка, яка бігає за чоловіком біля школи, в яку він дітей з другою жінкою водить. Чимдужч побігла від неї. Побачила, що ти став машиною, тоді повернув машину. «Увидел возле семьи», опять битимеш? Підняла з дороги камінь. Ти вискакуєш із машини і кидаєшся до мене. «Пиздець…» – ти падаєш чи то нарошно чи Бог його зна. Стала на зупинці. Мо треба вернутись до школи? Ти ж туди поїхав, турбуєшся… не так як про мене, бив і другим дозволяв… Поїхала до хірурга. «У мене немає касового апарату. Якщо вам треба квитанції – на Гагаріна 12…». Дзвонять із роботи: «Люда, ти можеш вийти сьогодні на пів десятого…». Увечері було засідання суду по моєму перебитому носі. Суддя переніс рішення на 10 годину в середу Увечері після суду поїхала на Половки, стала на зупинці Великотринівська. 18.07 – 94880. Підійшла трохи. З тобою в машині якийсь чоловік. Побачив мене, бо повернув голову. Проїхав, поїхав через міст. А в середу в 10.04 секретар суду: «Ви запізнились, ухвала вже винесена». Відмовили. «Чесний» суддя. От би тобі ніс перебили…. 13.11.2013 вранці стояла напроти 13 школи. Ти проїхав у машині сам. Поїхав дорогою. Бачив, звичайно. І голови не повернув. Після роботи прийшла в гуртожиток. Діжурна  сказала, що до мене приходив цілий гурт міліції. Спустилась увечері поговорити з нею. Сьогодні після роботи пішла в Апеляціний суд. Треба їхати вранці до адвоката. Спеціально чекала на Садах, хотіла тебе побачити. Поїхала на Алмазний. Говорила з слідчим, який закривав справу про мою розбиту губу. Все. Строки пройшли.

19.11.2013. Вчора бачила тебе, їхав десь дорогою на Садах. Поїхала на «Алмазний». Багато хто бачив, як ти мені перебив ніс. Люди на твоїй стороні: «Правильно й зробив…». Слідча, прокурор, суддя на твоїй стороні… Подала апеляційну. Шукала тебе  по полтавських ринках. Не найшла. Увечері тебе не побачила. Вночі ти снивсь. Уранці поїхала, щоб зустріти тебе на дорозі. Пішла дорогою, на переході побачила, ти притормозив… і поїхав. День народження в тебе сьогодні, 36 років. Увечері ждала. Чуда не трапилось. Живу як у кам’яному віці…

20.11.2013. Вранці ждала тебе… Не дочекалась. Поїхала в апеляційний. Тоді в гуртожиток. Увечері ждала тебе годину. Замерзла і не побачила.

21.11.2013. Снилось, що прибираю двір у батьків. Снилось молоде зелене зрубане деревце. Поїхала до батьків.

23.11.2013. Прокурор відмінив рішення слідчої, яка закрила справу на Аліну.  Побачила «самару» на ринку Браїлки. Тебе побачила, моя любов. Питала чи ти мене за жінку візьмеш. Сказав: «Пошла вон нахуй, підераска!». П’ятниця. Ти не робиш? Пішла на Нєстєрова, ти поставив машину напроти 6 під’їзду…

24.11.2013. Поїхала на Нєстєрова. Тебе не побачила. Подзвонила мама. Сказала, що вчора приїжджали твої батьки з головою сільради. Десь в дві години. Привезли роздрукований сайт, сказали, щоб я його видалила і перестала приходити до будинку, де ти живеш. Взяли телефон мого батька. Подзвонила на телефон, який вони залишили моїм батькам. «Ми оставили телефон не тобі, а твоєму батькові… Параноїдальна шизофренічка… Ми з тобою гралися, будемо проводити акцію по видворенню тебе з Полтави, в понеділок поїду в генпрокуратуру… ми знайдемо свідків, які підтвердять, що ти больна…». Твоя мати: «Ти сука, дурненька, може ти й не больненька… відступись…». Слухала мовчки. Тоді сказала як ти приїжджав пів на третю ночі, питав за аудіо-відеозаписи. Кинула слухавку. Через твої приколи на радіо приїжджала до них в 2006… Недавно дзвонила їм на домашній, казала бабусі, щоб ти повернув мені телефон, відшкодував шрам на губі ­– і я не приходитиму…

26.11.2013.25.11.2013 ждала тебе з 7.30 до 8. Машина стояла. Тебе не було. Сьогодні вранці з 7.38 до 8.02 – душа в тривозі. Приїхала на Нєстєрова. 8.30 – машини немає. Ввечері на роботу в 9 вечора приходив слідчий. Визвав старшого охорони і адміністратора, просив зняти мене з каси. Сказав, що я побила Аліну і вона лежить лікарні, а на мене відкрили кримінальне провадження. Майже пів на 11 почав дзвонити: «…ти, падруга…».

27.11.2013. Проснулась після третьої – не засну, Рано встала, поїхала на Нєстєрова. Ти вийшов до машини. «Чого ти сам мені не сказав, щоб я убрала сайт, ти подзвонити не міг, шо твої батьки приїжджали?..». Витяг щось із машини, кинувсь. Сів у машину, завів. Я пішла. Тоді зупинилась. Ти під’хав до 5. З нього вийшла жінка з дитиною. Сіла в машину. Побачила спалах. Фотографувала. Була в апеляційному суді. Скасували закриття справи слідчим по моєму перебитому носі.

29.11.2013. 28.11.2013. Прийшла на Нєстєрова,  ждала півгодини. Сидів Женя на порозі, курив: «Не біжи, а то впадеш. Всі щитають, що він правильно зробив, що женивсь на Аліні…». (ти, любимий, видно, пощитав, що неправильно зробив, що женивсь на Алінці, раз, як сказала Свєта Чоботаренко, цілу радіостанцію мені заказав, щоб я мічтала… як ідіотка, пока  ВОНА єбьот і дєток рожа…). Приїхала на Нєстєрова десь о 17.00. Ти приїхав пів на 18. Бігла до тебе: «Вова, Вова…». Не повернувсь. В руках – пакет з продуктами. Сльози, стрес… сьогодні дождалась уранці. «Чого ти не хочеш, щоб у нас був секс? Ти знаеш скільки мені год?» Ти сів у авто і витяг фотоапарат. Повернув в мою сторону. Обійшла з іншої сторони. Ти вийшов з щіткою. «Ти нормальний?! Чого ти на мене?…». Ти казав. Що ти казав, я не чула. Точно казав: «Пошла нахуй». Тоді почав обмітати щось на грязному авто. Странно це. «Ти можеш сказати, де ти робиш… Пішли до мене, я тебе прошу…». Ти поїхав, викидав мусор. Я навіть не бігла. Поїхала в Київський суд. Ознайомилась з матеріалами адміністративної справи, яку відкрили на мене за заявою Аліни і твоєю заявою. В заявах один номер мобільного, мабуть не твій. Зайшла в психоневрологічний диспансер. Хотіла взяти копії заяв, які писали сюди на мене. Карточка тут на мене є. З 2011. Згадала як в 2011 приходила сюди за направленням від невропатолога, після чергового струсу мозку від твоїх кулаків. В карточці – заяви з магазину «Сота»… Набрала взятий в суді мобільний. «Алло?..» – Аліна. «А Володя є?» «Какой?». «Володя Нестеренко…». «А здесь такие не проживают…». Обкакала: «такие»… Увечері набираю, ніхто не бере слухавки. Потім мобільний відключила.

02.12.2013. Набрала мобільний Алінки, а взяв телефон мій батько. Зробили переадресацію. Алінка із Іркутської області настроїла твоїх батьків, що вони приїхали із Оржицького району і взяли телефон моїх батьків для кацапки. От звідки вітер віє… Ще до народження другої дитини казала мені якось: «Я буду писать твоим родителям…». Своїм, сука, пиши. «Просили батько й мати (а ти, любимий, просив?) і ЖЕНА просіт…». Або правильніше: «Просіла ЖЕНА…».  Не дивно, в тебе ж, любимий мій женатік, «ні кола, ні двора, ні права голосу». Все вона просить, і всі її «просьби» ти, любов моя, виконуєш… Право вибору… В неділю пішла на Нєстєрова. 94880 стоїть напкроти 6 під’їзду. Кохана людина… Чужий будинок… Побачила одну сусідку, вона: «Бачила Аліниного хлопчика, ходить, нормальна дитина». Друга сусідка: «Мені дочка казала: «Не общайтесь з Людкою, вона скрізь пише, у неї видно з головою ненормально… Аліна просила, вона ж Алінина…»». То шизофренічкою називали, тепер нову бірку причепили. Сьогодні мені снилось ніби на мені білі не зовсім нові туфлі і я чогось у приміщенні 13 школи. Ждала тебе біля  магазину . Різкий вітер зі снігом. Начало сьомої, а машини 94880 – немає. Пішла, тоді вернулась. Якраз ти їдеш. Побігла. Ти спішиш, у руках великий пакет з «Велмарта». «Вова, пішли до мене!… Чого ж і сім’я була і питав аудіо записи?…». Так спішив, закрив двері швидко. Сьогодні батько сказав , що йому дзвонили  і питали Аліну. Роздрукувала і відправила лист в прокуратуру та ВАТ «Компанія «Тавр»» («Русское радио»-України»).

03.12.2013. Снилась робота, Оксана з «Сільпо». Дівчина, з якої певною мірою можна брати приклад. Поїхала вранці на Нєстєрова. Ти вийшов після 8. Підійшла до машини, відкрила пасажирські дверці. Ти щось сказав. Узяв щітку і вийшов з машини. «Тобі тільки аудіо-відеозаписи були нужні? А я не нужна? Хоч би раз до мене приїхав!..». Пішла, вернулась. Ти вже поїхав. Цілий день сама. Вирішила поїхати на Нєстєрова. Ти приїхав у 17.50. Закрив машину і пішов до під’їзду.  «Вова, Вовка!..» – тобі в спину. Ти закрив двері, я розвернулась і пішла. Стільки років пройшло. До всього цього прийшла в голову думка, що мої сусідки по гуртожитку на Браїлках, з якого мене виселили в 2007, уже отримали в цьому гуртожитку квартири, а я досі маю тільки ліжко-місце за 5 зупинок від коханої людини, і ти, після «заказав їй радіостанцію», добровільно-примусово наставив мені роги під ту ж таки музику «Русского радио»-України»…