Про звернення в прокуратуру в Україні або Сізіфів труд громадян при подачі звернень. Направлення з міліції на психіатричну експертизу як результат моїх дій і поведінки або Дія магнетичних голубих глазок блондінки із Іркутської області: мілая як у воду дивилась пророкуючи мені ще одну поїздку в психлікарню Мальцева перед засіданням у Київському районному суді

21.12.2013. Снилась кров. Снились збиті місця на шкірі. Ніби забрала в Аліни лом, яким вона мене била і вдарила ним її. У неї стала роздерта шкіра під горлом і я бачила її кров. Тоді снилось, що поцілувала її дітей. Не їздила сьогодні на Нєстєрова.

22.12.2013. Перед ранком приснилось, що пішла на Нєстєрова. Залізла по дереву і заглядала в квартиру, в якій ти живеш. Побачила тебе на дивані самого. Ніби біля будинку стояли дві будки з прив’язаними собаками. Ніби порізав ти мені ногу. А з неї не кров бігла, а просочились прозорі краплі і тільки під шкірою була кров. Сни, мої сни… Поїхала в 11 на Нєстєрова. Сусідка з 4 поверху відхилила шторку, з третього поверху сусід став у вікні і відкрив вікно угору. «Самара» 94880 біля будинку. От…

23.12.2013. Сьогодні їхала на Нєстєрова і відчувала роздратування. Спитала за тебе в сусіда з 4 поверху. «Не бачив» каже.  Женя вийшов курити, говорила з ним за тебе. Ти вийшов після восьмої. Підійшла до тебе: «Вова, Володь, Вов…». «Отойди от машины!». Відкрила дверці авто. «Пошла вон!». «Нє орі… Вова, ти мені друг чи не друг. Пішли до мене в гості. Просто так. На чай з хенесі…». Думала, що ти їхатимеш повз вікна. Ні. Поїхав тепер по дорозі повз гаражі… Перестала тебе відчувати.

26.12.2013. 24.12.2013. Прийшла до будинку. Ти вийшов і на моє питання: «Вова, ти мене забереш?», закрив двері зі сторони пасажира. Побігла за машиною. Зліва побачила Романчучку. Вона бігла в мою сторону і щось злобно кричала. Я мовчки побігла. А ти не зупинивсь. Поїхала до батьків. Приїхала 25. Серце кололо. Ішла на роботу, побачила на прохідній лист з прокуратури. Направили моє звернення в прокуратуру Київського району. Сьогодні проснулась рано. Поїхала на Нєстєрова. Ждала біля магазину, а ти даже не зупинивсь. На роботі до каси підійшла якась жінка пожила: «Людмила Григорівна, я роблю санітаркою в психоневрологічному диспансері. Там прийшли бумажки з прокуратури. Вам треба прийти…». «Харашо». Співробітниця чула. Каже мені: «Я б на твоєму місці не йшла. Думаєш вони тобі хочуть щось хороше». Після третьої на касу підійшов лікар, якому показувала сайт в психоневрологічному диспансері. «Мені Ваше обличчя знайоме. Ви робите в психоневрологічному диспансері. Приходила жінка якась, казала, що мені треба підійти. Чого?». «Ви дожні. Ви до нас звертались, у Вас були якісь проблеми…». «Не було у мене проблем. Це ж якось Ви дожні офіційно викликати». «Ви хочете, щоб Вас викликали через роботу?». «Мені все рівно». «А… я вас згадав. У Вас безотвєтна любов… Так у вас все нормально… Це ви у Юрія Юрійовича були…». Не захотів продовжувати цю тему, скупивсь і пішов.

27.12.2013. Вранці поїхала на Нєстєрова. Ждала 45 хвилин під аркою. Ти вийшов з мусорним пакетом. «Вова, я хочу тобі щось сказати…». Повернув направо, а побачивши мене, даже не остановивсь. Цілий день боліло серце. Ішла з «Сільпо». На світлофорі повернула голову направо – Романчук з Романчучкою. Чого ж їм можна по Зигіна ходити, а мені по Нєстєрова – ні. Поїхала на Нєстєрова. «Самари» біля будинку немає. Підождала трохи – приїхав. З машини встала Аліна – направила фотоапарат. Ти сказав, щоб вона не фоткала. «Вова!.. Вова, ти мені обіщав!..». «Шизофренія тобі обіщала». Іде біля тебе і неї синок Вова. «Вова, Оля і Саша – вони свідєтєлі!…». Ти худий. Швидко закрив двері під’їзду.  Наш знайомий по фізмату не взяв слухавки. Дзвонив колишній начальник. Подзвонила на номер твого батька – «абонент занят». От і день.

30.12.2013. Вчора і позавчора ходила на Нєстєрова. «Самара» стоїть біля 6 під’їзду. В понеділок тебе не побачила. Подзвонила до прокурора, сказав, що слідча захворіла. Набрала її номер. Хтось дзвонить. Жінка представилась слідчим з Київського РВ. Почала вимагати, щоб я з’явилась в міліцію. Прийшов лист з Київської прокуратури. Залишили без розгляду лист з генеральної прокуратури, бо не вказала імені по-батькові, прізвища і не виклала суть справи…

03.01.2014. Вчора на роботу прийшла медсестра з психоневрологічного.  «Я ж вас тихенько попросила…». Повернулась до неї за касою, хотілось їй нагрубити зі злості. «Робіть офіційно».  Прийшов лист від слідчої з Київського РВ щоб 04.01 на 10.00 з’явилась в Київський РВ. Уранці стояла під балконом у кацапки. Почувала себе дурою. Зупинилась біла іномарка з номерами 1942.  З неї висунувсь Романчук. Побігла подалі, заховалась за сусіднім будинком. Через скількись хвилин з-за будинку вискочив Романчук. Гнавсь аж до магазина «Хуторок». Ще й у руки дрючок якийсь вхопив. Адекватний. Прийшла під балкон до коханого чоловікова, точніше під балкон квартири, яку Романчук купив дочці.  Коханий чоловік не може вийти, зайнятий: чиюсь похоть якраз задовольняє… Подзвонила на 102, написала заяву на Романчука. Черговий зробив круглі очі, написав «непорозуміння» у протоколі… Д…

07.01.2014. 04.01.2014. Прийшла до слідчої. Подивилась на мене і сказала прийти 8 числа. Пішла на Нєстєрова. Бачила твою сусідку. Говорила про недавні події. Пішла. Вернулась. Стояла. Просила незнайомця позвати тебе за могорич. Пішов, каже що під’їзд зачинено. Змерзла. Побачила знайому. Розревілась. 06.01.2013. На роботі за касою побачила твою сусідку. Увечері після роботи поїхала на Нєстєрова. Машина стоїть уже інакше. Десь їздив. Прийшла сьогодні вранці. Хіба сусіди бачили, а ти…

09.01.2014. 08.01.2014. Слідча мороче голову, сказала передзвонить. Просила піднятись до тебе на 5 поверх одного чоловіка. Сказав, що його через двері почали питати паспорт, дату народження. Пішла до знайомої. Запросила до себе в гості подругу. Писала до ночі повторно лист в генпрокуратуру. Прийшла на Нєстєрова – видно ти їздив машиною, бо стоїть інакше. Вийшов Женя курити. А ти й сьогодні вранці не їхав. Поїхала до прокурора, який займається справою про мій перебитий тобою ніс. Кажу йому, що хотіла б помиритись із тобою. Сказав не хвилюватись, розслідують і викличуть офіційно. «Розслідують»… Зробила ксерокс, відправила лист в генпрокуратуру. (Доброго дня. Я, Тимошенко Людмила Григорівна, 01.10.1982 року народження, проживаю в м. Полтава по вул. Пушкіна 108, к.14, повторно звертаюсь до Вас, оскільки прокуратура України забезпечує захист прав і свобод людини засобами і методами, що передбачені законом, та в м.Полтава всі спірні питання вирішуються по суті при безпосередньому направленні питання з центральних органів  державної влади, а також одна із сторін, що мала відношення до ситуації, що склалась в моему житті, а саме, ТОВ «Телерадіоорганізація «Русское радио» – Україна» знаходиться у м. Києві, тому надсилаю вам звернення повторно та копії відповідей, надані мені з прокуратури Полтавської області, прокуратури міста Полтави, прокуратури Київського району м. Полтави на моє звернення до Генеральної прокуратури України від 01.12.2013 року, зареєстроване в Генеральній прокуратурі України за № 249789-13 від 05.12.2013 року. Суть питання порушеного мною у зверненні від 01.12.2013 року, полягає в наступних трьох моментах:

1)    Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «Русское радио» – Україна», м. Київ (юридична адреса: вул. Сім’ї Хохлових, 15, кім. 3, м. Київ, 04119; фактична адреса: вул. В. Хвойки, 15/15, м. Київ, 04655; директор Сергій Васильович Кузін) та Нестеренко Володимир Миколайович, 19.11.1977 р.н., (проживає у Романчук (Нестеренко) Аліни Сергіївни за адресою м. Полтава, бульвар Нєстєрова, 18, кв.87), втрутились в моє особисте життя, що не принесло позитивних наслідків, а призвело до негативних наслідків у вигляді втрати мого часу, завданих мені фізичних та моральних стражданнях, наклепів на мене зі сторони людей, які виступали моїми антагоністами у творчооброблених в ефірі радіостанції програмах з використанням фактів по ситуації мого спілкування з Нестеренком В.М., а також психологічного дискомфорту та нерозуміння оточення. На моє звернення в цю радіоорганізацію офіційної відповіді дирекції я не отримала. Працівники радіостанції, які мали до цього відношення, майже відразу звільнились з роботи, перед цим відхрестившись від своєї причетності до фактів, які я пізніше описала на сайті kohanomu.com. Мені незрозуміле мовчання зі сторони керівництва радіостанції «Русское радио»-України». Відповідь радіоведучої, що хтось хоче зберегти сім’ю, мене не влаштовує, оскільки я не втручалась ні в чию сім’ю, доки не втручались в моє особисте життя. А тепер, коли я стільки років чекала, виставляють мене неадекватною. Хоча на сайті я розмістила тільки те, що бачила і чула.

2)    Щодо мого психічного здоров’я, то на даний час, перебуваючи при здоровому глузді і добрій пам’яті, повідомляю, що влітку 2010 року, після обіцянок мені Нестеренком В.М. (свідки Олександр та Ольга, співробітники Нестеренка В.М.) на основі переробленої пісні, що звучала в ефірі телерадіоорганізації «Русское радио»-України» зробити мене своєю жінкою, забрати, та народження другої дитини Нестеренку В.М. Романчук (Нестеренко) А. С., я зверталась в Полтавську обласну психіатричну лікарню Мальцева. Розповідала ситуацію працівникам та психологу лікарні, на що отримала усну відповідь, що шизофренії у мене немає, але її можна і розвинути. Сказали, щоб більше не приїздила, бо це погано для репутації. Про яку репутацію може бути мова, якщо я постійно чую в свою адресу зі сторони Нестеренка В.М., Романчук (Нестеренко) А.С. та її родичів «шизофренічка»? Після чергових побоїв в 2011 році невропатолог 1 МКЛ дала направлення в психоневрологічний диспансер, де дільничний лікар запропонувала лікування антибіотиками, щоб, як вона пояснила, у мене не виникало бажання іти до цього чоловіка. Для чого тоді Нестеренко В.М. спровокував мої до нього приходи, надавши інформацію про цю ситуацію також моїм знайомим, які обговорювали наше спілкування та коментарі на радіостанції «Русское радио»-України»? 05.06.2012 набираючи мобільний друга сім’ї Нестеренка В.М., постійно потрапляла на міський, з якого чоловік, як з’ясувалось пізніше, головний лікар Полтавської обласної психіатричної лікарні, повідомив, що я набираю міський номер телефону психлікарні. 22.08.2013 та 27.08.2013 після чергового наклепу Нестеренка В.М. в неадекватній поведінці, через який мене викликали до суду за хуліганство, я звернулась в Полтавський психоневрологічний диспансер для отримання довідки про неперебування на обліку у диспансері. Після обстеження мені повідомили, що грубих психічних порушень у мене не виявили, але й довідки для суду, без рішення суду, не видадуть. 29.11.2013 та 04.12.2013 я зверталась з усним проханням до дільничого психотерапевта, щоб пройти комісію та визначити стан мого психічного здоров’я на поточний момент, щоб мати письмові висновки, які б я могла пред’явити у суді.  Вона призначила дату, а потім мені відмовила, пояснивши це тим, що головний лікар психоневрологічного диспансеру призначить обстеження у разі рішення суду. Задумуючись чи зможу я в подальшому, враховуючи вищевикладену ситуацію, працювати за своею спеціальністю в навчальному закладі чи отримати водійські права, 20.12.2013 звернулась до дільничого психотерапевта з запитанням, щоб з’ясувати чи знаходжусь я на обліку, на що отримала усну заперечну відповідь. 26.12.2013 до мене на роботу до каси в магазині підійшла якась жінка і, представившись санітаркою з психоневрологічного диспансеру, повідомила, що з прокуратури надійшли якісь папери і мені треба прийти. Може за годину у мене на касі скуплявсь один з лікарів із психоневрологічного диспансеру, з яким я спілкувалась 22.08.2013 та 28.08.2013 і я повідомила йому про прихід санітарки з закладу, в якому він працює. Спочатку він не впізнав або ж зробив вигляд, що не впізнав мене, а потім сказав, що я в них тоді була і в мене все нормально. 03.01.2014 до мене на роботу знову прийшла та медсестра з психоневрологічного диспансеру з тим, щоб я прийшла в диспансер, але оскільки я, за словами дільничого психотерапевта, не перебуваю на обліку, то я попросила цю медсестру при потребі викликати  мене офіційно, в письмовій формі.

3)    Ситуація, описана в моєму зверненні від 01.12.2013, стосовно дій правоохоронних органів м. Полтави, також пов’язана із моральним осудженням мого втручання у родину  Романчук (Нестеренко) А.С., що має двох дітей. Але я теж жінка і мені потрібна родина та реальне спілкування з чоловіком, а не пусті розмови-обіцянки без імен-прізвищ на приватній радіостанції, які в кінці кінців навіть не беруться до уваги. Я вважаю, що таким способом можна довести до психічних розладів і ніхто за це не понесе ніякої відповідальності. Зараз мені 31, в мене немає особистого життя і я почуваю себе обдуреною, і Нестеренком В.М., і його знайомими, зокрема з телерадіоорганізації «Русское радио» – Україна» . Через кілька років мені буде важко народжувати. З 2006 до цього часу мені довелось змінити кілька місць роботи: спеціаліст відділу ЗМІ Полтавської ОДА – касир відділу валюто-обмінних операцій банку – викладач технічного креслення – продавець в цілодобовому магазині – оператор міської податкової – продавець у відділі сувенірної продукції – касир торгового залу. У 2007 за несвоєчасну сплату мізерного боргу за проживання мене було виселено з гуртожитку, який знаходивсь за дві зупинки від будинку Романчук (Нестеренко) А.С., в якому проживає Нестеренко В.М. У міліції мої заяви розглядали для галочки аби що написати (як, наприклад, заяву про побиття мене і кражу телефону, не кажучи вже про інші заяви по легких тілесних ушкодженнях чи погрозах), факти викладені у заявах розглядали необ’єктивно та поверхово.  Не так заяви, які пишуться на мене. Звинувачують мене у тому, що я кидаюсь на людей, лаюсь і б’юсь. На мене, Нестеренка В.М. та Романчук (Нестеренко) А.С. відкриті кримінальні провадження (№12013180020002593 від ??.11.2013; №12013180040003230 від 02.08.2013; № 120131800200002258 від 25.09.2013 відповідно). І хоча в часі подія, по якій відносно мене відкрили кримінальне провадження відбулась значно пізніше, ніж були відкриті кримінальні провадження відносно Нестеренка В.М. та Романчук (Нестеренко) А.С., але чомусь мене вже потягли до суду, а справи Нестеренка В.М. та Романчук (Нестеренко) А.С.  досі розглядаються і я навіть не можу дізнатись на якому етапі перебуває їх розгляд (в одному випадку слідча пішла у відпустку, в іншому – захворіла).

Тому ради збереження свого психічного, фізичного здоров’я, репутації та доброго імені, звертаюсь до Вас за захистом і допомогою для вирішення вказаних трьох моментів викладеного у зверненні від 01.12.2013 року  питання в рамках закону.

Додаю:

1)    копію звернення в Генеральну прокуратуру Украни від 01.12.2013 року;

2)    копію відповідей з прокуратрури Полтавської області, прокуратури міста Полтави, прокуратури Київського району м. Полтави.

 

09.01.2014                                                                                     Тимошенко Л.Г.)

Так роблять тільки чокнуті.

11.01.2014. 10.01.2014. Ти на суд не прийшов. Прийшли вона і її мама. Цирк. Прийшла до кабінету. На лавочці вона і її мати. Вона: «Похожи?». «Ну конечно, дочь и мать». Вона: «Чучело». «Зачем вы меня обзываете? Вона: «Кому ты нужна». «Я ничего о вас не говорила». Вона: «А что?.. Закрой, пожалуйста, рот». «Что ты мне рот закрываешь? А шо с Владимиром?». Вони переглянулись, зам’ялись, підхопились і побігли за охоронцем. Питаю в охоронця: «А Володимир Миколайович сьогодні буде? Мужчина, який виступав в качєствє свідєтеля?». Охоронець: «Без понятія». «Ну женщіни без мужчини прийшли?». «Та без». «Понятно». Підійшов якийсь адвокат, невдовзі покликали до голови суду. Хотіла подати підтвердження до свого сайта, назбирала кучу документів… Голова суду повідомив, що відкрито кримінальне провадження і адміністративну справу буде повернено в Київський РВ. Свої папірці я, якщо захочу, можу подати до суду згідно чинного законодавства.  Сказала Аліні, що маю підтвердження того, що написано на сайті. Вона: «Ты меня обматерила! С тобой будут в милиции разговаривать!». Хотіла видно ще щось сказати голові суду, але я стояла і вона вийшла. Не шукала «Самару». Прийшла на Нєстєрова, пройшла біля будинку, дзвонить слідча по відкритому на мене кримінальному провадженню. Хочуть письмове пояснення, чого я за тобою бігаю.

15.01.2014. 13.01.2014. Приїхала на Нєстєрова. Стала біля сусіднього будинку. Ждала. Аби сусід до тебе не обізвавсь, знову б прозівала. Вибігла до тебе. Дочка Аня кинулась до тебе. Ти її успокоїв і посадив у машину. Сіла з нею й Романчук Валентина. Почала тобі виказувати, що ти з тим радіо перевів мені молоді роки. Чуть не розплакалась. Сказала, що лучше б ти мене убив, як обіщав. Ти кинувсь за мною. Запустив у мене бутилку. Вернулась. Виказала. Замовкла. Розвернулась і пішла. Ждала біля 13 школи. Не було. 14.01.2014. Ждала вранці біля будинку. Сусіди, чоловіки з сусіднього будинку: «Уже б давно заміж вийшла». Жінка якась: «Люда, шо ти твориш? У нього діти малі…». Всі машини роз’їхались, тільки 94880 заметена снігом. Відвезла слідчій пояснення на флешці. На касі підійшла твоя сусідка, сказала, що машина, якою ти їздиш, стоїть у снігові. Не говорили з нею, бо черга людей на касі. Лягла спати в 9. Проснулась в три. Не можу заснути. Тоді заснула. Встала пів на 11. На прохідній лист за 10.01.2014. Департамент охорони здоров’я Полтавської  ОДА «запрошує» на Зигіна через звернення в прокуратуру. Увечері дзвонила до слідчої, бо вона дзвонила. Казала прийти, підпис поставити під поясненням.

16.01.2014. Поїхала вранці на Нєстєрова. Дощ. Іду дорогою. Побачила як ти від’їхав від мусорок. Худий. Підняла руку, хотіла щоб ти зупинив машину. Ти доїхав до повороту. Стоїш. Побігла до машини, схоиилась за ручку. Дверці закриті. От, тепер ти рушив. Гра в тебе така чи що? Поїхав. Поїхала на почту. Поїхала в диспансер. Дільничний лікар  буде з 11. Пішла до нотаріуса. Поповнила інтернет. Поїхала в Київський РВ. Слідча казала одне про тебе, тоді почала говорити зовсім інше. Поїхала знову до нотаріуса. Тоді пішла в диспансер. Хочуть призначити огляд через те, що я зверталась в генпрокуратуру. Треба тільки моя згода. До побачення. Знайомий після кількох дзвінків дав твій номер мобільного. Тільки… додзвонитись… не на зв’язку. Так благодарна… Питаю чи він тебе бачив. Каже ні. Розказую… Він: давай після семи побалакаємо. Давай… Даже телефон не взяв. Це щоб одчепилась.

19.01.2014. Дивлюсь в дзеркало. Ти з тим радіо перевів мені життя. Сьогодні вранці після 9 телефонує анонім. Дільничний Загребельний. Заяву ти написав за 12 і 16. Свідок Романчук Валентина. А як же сусід, який 12 вранці обзивавсь до тебе, тоже ж свідок. Мабуть же бачив, що ти бутилу в мене кинув.

22.01.2014. Вчора не поїхала на Нєстєрова. Сьогодні проснулась уранці – поїхала. Машина стоїть. Мете сніг. Ти не виходиш. Пів на 9 поїхала по своїх справах.

26.01.2014. 23.01.2014. Була вихідна. Снилось, що прийшла на ринок до «Соти». На Нєстєрова поїхала після обіду. Машина стоїть. Дзвонила на мобільні, які вказали твої співробітники, коли писали пояснення при поданні на мене до Октябрського суду. Мороз. 24.01.2014. Поїхала на Нєстєрова. Тоді пішла до Велмарта. Пішла на ультразвук. Зморшки під очима з’явились швиде, ніж зник рубець. Моя молодість… 15 хвилин потратила на чай з співробітницею. Прийшов лист з прокуратури області. 25.01.2014 дзвінок пів на 9 від аноніма. Не взяла слухавку. Десь в 11 дзвонила до дільничного. Він морозиться.  Пішла на Нєстєрова. Машина в снігу. Стріла сусідку. Морозила мені, що ти і мати Аліни – лучші друзів. Скоріш усього ходиш на роботу пішки. Сьогодні проснулась часа в шість. Часа в 9 була на Нєстєрова. Машина вже без снігу. Побігала туди-сюди біля дому. В 11 вернулась в гуртожиток. Кілька днів тому дзвонила на номер Аліни. Взяла телефон якась жінка. Голос незнайомий. Сказала, що це психоневрологічний диспансер. Зробили пере адресацію. Будь ти проклята, Аліна.

31.01.2014. 27. Пропущений дзвінок від слідчої. Не звернула увагу. У вівторок на роботу в магазин прийшла дівчина з Київського РВ, вручила повістку.  Дівчата на роботі попередили: «Щоб це роботи не касалось. Якщо це дойде до управляючого, він буде рішати кардинально». Пішла 29. Кажуть мені: чого Ви не приходите? Один пропущений дзвінок тільки був. Сама дзвоню – ніхто не піднімає слухавки. Поїхала до батьків. Уранці – 26. Приїхала 30. Зняли відбитки рук, пальців, занесли в базу даних міліції. Інтересно, Аліна тоже проходила цю принизливу процедуру, оскільки на неї ж тоже відкрили кримінальне провадження. Начальник слідчого відділу Київського РВ запитав мене чи все я пишу на сайт. Ні. Не все. Наприклад, що вже багато разів бачила місяць на небі і молодим і старим і уповні, а ти все ніяк не приходиш.  Пишу на сайт увечері у вихідні дні, навіть не по днях, а просто по подіях у житті. І не кожен Божий день, як перебільшувала Аліна із Братська. Інколи я просто питаю за тебе у людей. Сьогодні узнала, що вчора ти кудись їздив. Сьогодні машину не брав. От. А на 13 годину мені на роботу.

03.02.2014. Позавчора увечері подзвонила до знайомої. Вчора пішла до неї. 94880 стоїть напроти під’їзду. Сьогодні поїхала в обід – машини немає. Перед цим зайшла на Мотель в «Соту». Тебе немає. Хтось мені казав, що ти поправивсь і став симпатичним. Де ж ти є? Прийшли відповіді з прокуратури: їм похуй сукам. Знову написали, що я не вказала у зверненні прізвище, ім’я, місце проживання, не виклала суть питання. Ще й попідкреслювали у моєму зверненні моє ім’я, місце проживання, номери кримінальних проваджень… Сьогодні і вранці і вчора вдень думала: чого кохана людина засунув язик в одне місце і за мене не заступиться? І чим відрізняється радіостанція «Русское радио»-України» від шарашкіной кантори?

04.02.2014. Прийшла вранці на Нєстєрова. Ждала довго. Тільки ти вийшов, майже відразу подзвонила слідча. Пропустила дзвінок. Набирала разів 5 слідчу. Слідча знову сама подзвонила. Сказала, що домовилась з психлікарні, щоб мене обстежили. Попросила її передати це не на словах, а в письмовій формі. Сказала їй, що заїду за повісткою в райвідділ. Вона не стала ждати, а передала… через управляючого магазином. Оскільки слідча мені пригрозила, що якщо я щось напишу про неї в інтернеті, то…  нічого поганого я про неї написати не можу… Запитала її на якій підставі вона дала мені направлення в клініку Мальцева. Вона пояснила, що я в диспансері вже проходила експертизу, і це і є підстава.  Так  там нічого ж не виявили і хіба то була експертиза? Видно «непрофесійно» підійшли в диспансері… Написала слідчій клопотання про зниклу довідку Аліни із травмпункту про відсутність вивиху ноги і її змінені свідчення. Поцікавилась у клопотанні на ім’я начальника Київського РВ на якому етапі знаходиться розгляд кримінального провадження, яке відкрили на Алінку.