Органюк В’ячеслав

Органюк Вячеслав

17.09.2009. Органюк В’ячеслав, який поповнював рахунки від магазину «Сота» почав до мене чіплятись. Дєд Славік, чоловік техпрацівниці тьоть Ліди, і раніше якось хапав мене за руки, навіть хотів посадить собі на коліна. Мені це неприємно. Щось йому сказала. Він схопив мене за піджачок і почав торсати. Побіля йшов якийсь хлопець із своєю жінкою і дитиною. Заступивсь за мене. Той зразу й відпустив. Ясно ж не дєвка, ще в пику дасть. Піджачок видно був пошитий із старого матеріалу, так і розлізся.

29.01.2010. Приїхала на «Алмазний» вранці до Володимира на роботу. Стояла, чекала його біля кіоску з солодощами. Позаду до мене підійшов Органюк і штовхнув мене. Я обурилась. Він почав чіплятись – послала його нахуй. Схопив мене і штовхнув мене на східці ресторанчику, розбив мені губу. Стою, рюмсаю. Десь година 10. Володимир тільки йде на роботу. Прошу його: «Вова, давай поговоримо!». Він зайшов у «Соту». Мовчки. Дзвонить телефон. Висвітивсь номер 0669540088 – номер Кучера Володимира, Вовиного друга з інституту, з яким вони подарований мною Вові коньяк «Henessy» в грудні 2008 розпивали. Аж дивно стало. Піднімаю слухавку: «Шо случилось?». Він: «Це в тебе шо случилось?». Розказую, хоч і думаю, що це вони й підстроїли. Правильний висновок. Каже мені Кучер, що мені ж казали, щоб я не ходила. Підійшов до мене якийсь чоловік з жінкою. Жінка сказала, що чоловік приїхав в Україну, а сам служить поліцейським в Німеччині. Сказала, що він усе бачив і може допомогти, посвідчити. Дільничний на ринку почав його відмовляти, казав йому, що я сама винна. Добрі наміри німецького служителя правопорядку не увінчались успіхом. Дільничний на ринку «Алмазний» зрозумівши, що заяву на дєда я таки напишу, сказав мені: «Твій же Вовка і заплатить цей штраф». Згадала як колись дільничний з ринку «Алмазний» сказав мені, що Вова і працівники «Соти» як одна сім’я. Хтось із прохожих ринку обуривсь цією ситуацією, сказав на дєда щось на зразок, що так йому й треба, що зимою стоїть на морозі, а літом на жарі.

09.09.2011. Вчора пофарбувалась тоніком у світло-русий. А ще я купила нову сумочку і одягла міні-спідницю. Може це був зговір проти мене, бо я бачила, що дєд Славік, який поповнює рахунки біля «Соти» перед приходом Володимира пішов у напрямку зупинки, звідки він мав прийти. Вова підбіг позаду до мене і я навіть не знаю з якого дива його кулаки пролетіли мимо моєї голови. Не хотів бити. Зразу, як Вова зайшов прийшла і прибиральниця Ліда. Я підійшла до вітрини, щоб бачити Володимра, поки вона відхилятиме шторку. Він побачив, що я дивлюсь, встав і вийшов до мене. Я почала від нього відступати, а він схопив мене: «Ты долго будешь стоять?». «Нет». Схопив мене і потягнув до вітрини, біля якої я стояла: «Насмотрелась?». «Да». Бив якось рукою по голові. Потім  вдарив у печінку: «Свободен». Я відійшла і присіла напроти входу в «Соту», щоб перевести дух. Побачила, що піджачок у крові. Два пальці на лівій руці були розбиті, але з них не могло натекти стільки крові. Тоді зрозуміла, що в мене знову голова розбита і з неї капає кров. Я була в шоці. Люди йшли мимо, тоді почали підходити. Якийсь чоловік невисокий, уже майже сивий, років під 50 чи 60 почав казати, що чого ж ніхто не викликає швидку. Двері в магазин «Соту» були відкриті і він звернувсь до Дмитра. Дмитро: «Та вона больной чєловєк». Олі було смішно.

23.12.2011. Початок 12, Володимир зібравсь виходити з «Соти». Перед цим до нього зайшов Органюк. Вова виходив і до мене враз причепились дві баби. Одна попросила, щоб я їй застебнула замок на курточці, бо вона, бач, бідна стара, нічого не бачить. Поки возилась із її замком – прозівала Вову. Баба побажала мені здоров’я. Володимир повернувсь до «Соти», глянув на мене якось так.

20.01.2012. Як Ліда у Вови прибирає, він відвертається. Дєд втирав мені, щоб я йому заплатила і він буде шторку ходити відхиляти.

13.02.2012. Прибиральниця з «Соти» тьотя Ліда каже: «Я буду шторку відхиляти – подивишся». Вона відхилила – а Вова відвернутий. Так ні разу до мене й не повернувсь. Виходить тьоть Ліда з своїм дєдом Славіком. Кажу їй: «Я, мабуть, така дурна…». «Дєд»: «Людмила, чого мабуть?».

05.03.2012. Приїхала на «Алмазний». Підійшов дєд Славік з поповнення рахунків. Сашко Тихоступ (Ромахін): «Цирк уїхав, а клоуни остались… по тобі топольки плачуть… куди дивляться… цирк на дроті… тебе кинули…». Славік з поповнення рахунків: «…Цирк на дроті… і дріт порвався…». Кажу: «…а по вас суд плаче…».

06.03.2012. Сьогодні на причепки чоловіка Ліди з «Соти» дєда Славіка, який поповнює рахунки на вулиці, я сказала, що я хочу сексу з  Вовою. Замовк і відчепивсь.

07.03.2012. Приїхала на «Алмазний». Дєд Славік почав до мене знову приставати. Кажу: «Того шо ти старий і протівний». Дівчата засміялись. Кажу: «Зато правда».

14.03.2012. Приїхала на «Алмазний» до Вови начало 12. Пішла по ринку, запитала у всіх знайомих чи бачили Володимира. Всі кого питала, сказали мені, що не бачили. Тоді наважилась зайти в «Соту». Образили і вигнали. Володимир невдовзі прийшов. Виходив Сашко Тихоступ (Ромахін) і Дмитро. Іде дєд Славік, що поповнює рахунки. Сказала, що всі вони тут чмирі, бо не могли сказати мені чи є Володимир на роботі чи немає.

09.04.2012. Прийшла Ліда. Вони ходила за шторку, я бачила, як Вова стояв біля свого столу. Взяла в Сашки флаєр з рекламою тур агентства. Дивлюсь розцінки на відпочинок в Криму. Тьотя Ліда підійшла – витирає пилюку напроти вітрини. З нею підійшов її дєд. Кажу: «Дєдушка, повези свою бабушку в Крим». Він щось сказав, що я сношаю його мозги. Я перевела стрілки на Вову. Кажу: «Володимир мої сношав, а я тепер його мозги сношаю. Був би Володимир нормальним, то сношав би мене, а не мої мозги». Дєд: «Була б нормальною – не стояла б тут, не позорилась». Кажу: «Я ненормальна. Вопрос закрит».

14.04.2012. Стала напроти вітрини магазину «Сота». Дєд Славік підійшов, почав мені казати: «Ти як не від міру сєго. Тебе всі обсуждають, виставляєш себе дурочкою».

26.04.2012. Побачила Володимира посеред ринку «Алмазний», говорив з дєдом Славіком. Підійшла до них швиденько, жартую: «Вова, у мене є до тебе діло. Візьми мене заміж. Або так візьми». Дєд  Славік розсміявсь. Володимир пішов до «Соти».

10.05.2012. Приїхала на «Алмазний». Звернулась до Дмитра, щоб Вова віддав мій телефон. Казала Владу. Прийшов дєд Славік – сказала й йому. Прийшла тьоть Ліда. На мої слова Вова їй сказав, щоб я не морочила йому голови, що ні про який телефон він не знаєш. Кажу тьоть Ліді, що Вовин друг Кучер Володимир казав, що з телефоном все в порядку.

17.05.2012. Питаю в дєда Славіка: «Дєд», чого мене Вовка не хоче?». «Ти не по адресу обращаєшся – зайді, спросі». «Так мене не пускають». «Так ти ж не пробувала».

18.05.2012. Ішов дєд Славік. Запитую: «Дєд, скажи, який ґедзь Вовку укусив?». Дєд Славік видав: «Він сказав: «Раз вона тобі нравиться, то й занімайся нею»».

15.06.2012. Стояла напроти «Соти», дивилась у вітрину, де Володимир ремонтував телефони. Зайшов в магазин Органюк, дєд Славік. Став напроти шторки Володимира. Повернувсь до мене задницею і приспустив штани аж до трусів. Я відвернулась.

07.09.2012. Дєд Славік із «Соти»: «З тебе весь базар сміється…». «Мені насрать на базар, я не на базар приходжу, а до чоловіка, якого люблю». Тоді на весь ринок: «А ти чіплявся до мене, хрен старий!». Він пішов, тоді вернувсь: «Та я б на тебе в голодний год за кусок хліба не заліз!». «І слава Богу!» – відказала йому.

13.09.2012. Прибиральниця тьоть Ліда: «Славік казав: «Бачив як твоя подруга їхала в автобусі». Ти нормальна баба. Найшла б собі якогось, приїхала б сюди машиною – утерла б їм всім носа. Годи йдуть».

06.12.2012. Прийшов Органюк, зайшов у магазин і нахилившись до низу вітрини, перекривив мене, що я заглядаю. Тикнула йому фак’ю. Він вийшов з Дімкою на поріг: «Я тебе этот палец выламаю, еще раз мне его тыкнешь (нецензурна лайка)». «Иди ты нахуй!» – сказала йому.

02.04.2013. Дєд Славік біля своєї жінки Ліди стоїть, зачіпає: «Що ти тут стоїш, я так старавсь, шторку стояв держав…». «Іди свій хуй подержи…». З «Соти» Юлія до дєда: «Не трогай їбонутих… Хай стоїть, підпирає. У нас стєнка падає…».

19.09.2013. З вітрини магазину «Сота» нарешті витягли мою фотографію. Відкрила  двері в «Соту». Органюк схопив мене позаду. Юлія стоїть з ножицями в руках. Викинули мене за двері. Юлія: «Простітутка. На мужиков вішається».

13.11.2015. Сіла в кільцевий – побачила Органюка В.М. і його дружину. Пройшла аж в кінець тролейбуса. Вони побачили мене і підійшли до мене. Сказали, що Нестеренко Вова рік тому вернувсь в «Соту». Тьоть Ліда вже не робить в «Соті», бо Гетало Іван сказав, що 300 грн за прибирання – багато.