Невідома музична група

раз - випадковість, 2 раз – збіг, 3 раз - закономірність

07.07.2007.12.58. Відправила Вові ММС. Поставила свою фотку, написала: «Володя, оціни ослика. Я вибрала його на День народження племіннику, йому в цю неділю виповнюється рік. Правда симпатичний? Я сьогодні консервуватиму вишні. А ти чим зараз займаєшся? на роботі? Можливо у вівторок, 10.07.07 побачимось? Люда, :-) ». Фоном поставила мелодію, схожу на ту, що звучала на радіостанції «Русское радио-України» в пісні  «Елочка – гори!» у січні 2007 року.

Тоді 14.01.2007 року сусідка по гуртожитку Свєта Чоботаренко прокоментувала: «Заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота». Через півгодини з 0502584971 приходить смс: «Иди нахуй, параноидальная шизофреничка». Потім знову прислав смс: «Иди нахуй, параноидальная шизофреничка».

У серпні 2007 подзвонили родичі. Сказали, щоб зустріла на вокзалі двоюрідних сестер. Похвалилась про це на роботі у відділі ЗМІ. Зустрічати треба було вночі. Приїхала від батьків у Полтаву після обіду. Їду на Браїлки. Звернула увагу на біг-борд. Реклама була із трьома слонами, які тримали один одного хоботами за хвости. Згадала як сказала Володимиру про слова сусідки Чоботаренко С.: «Заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота». Тоді Володимир розкричавсь на мене: «Розвісила вуха як у слона!».  Написала Вові смс про цих слонів.  Їхала від ГРЛ на Південний вокзал. Уже темно. На вокзалі сиділа в кріслі, чекала поїзд, яким повинні були приїхати сестри. Побачила знайому з університету Лілю Сахарову. Почали общатись. Дивлюсь на неї, усміхаюсь. Повертаю голову і бачу – Володя! Стоїть напроти мене, стискає руки в долонях. Десь пів на третю ночі. Дивиться над моєю головою. Що там? Розклад руху поїздів. «Ліля, це Вовка Нестеренко?» – повертаюсь до співбесідниці. Вона підтверджує. Вона Вову тоже знає, бо ми всі жили в одному гуртожитку, а Ліля навіть на одному поверсі з Володимиром. Вова розвертається і йде. Я піднімаюсь і йду за ним. Вова сідає в білий жигуль. «Вова, що ти тут робиш?». «Пошла нахуй!». Була думка, що як розбити вікно на машині, то Вова затримається, однак робити так не було ніякого бажання. Набираю його номер: «Вова, вернись!». «…Пошла нахуй, підераска!.. У тебе є якісь аудіо-відеозаписи?..». Сіла біля вокзалу, набираю його номер. Дзвоню – матами покрив і телефон відключив.
ВокзалТаксісти питають у мене: «Що він тобі сказав?». «Нахуй послав». Засміялись: «Твій любовник? Він на таксі приїжджав?». Зустріла сестер. Їду з ними. В автобусі набираю твій номер. А він відключений. Це було у перших числах серпня. Десь в обід номер став на з’язку. Щось даже говорили. Я щось питала. Пам’ятаю, зачепила тему сексу. По голосу почула, що у коханого зіпсувавсь настрій і він відразу поклав слухавку. Знайшла точку, де був сигнал МТС. Написала смс: «…якщо тобі потрібні якісь аудіо-відеозаписи, то порийся в своїй голові, коханий». Слухала по приймачу «Русское радио» -України». Радіоведуча Надя Іванова ставить пісню: «…я устал, хочу любви, а ты паришь секс…» 

і прокоментувала: «…щоб ви не почували себе одинокими…».

На «Русскому радио»-України» в «Будильник-шоу» ведучі Галібін та Свірідова зробили коментар про нечасті дзвінки на телефон. Зробили саркастичне порівняння із давно одруженою парою, які дзвонять один одному рідко. Я сприйняла це на свою адресу і почала дзвонити коханому Вові частіше. Прийшла до нього на роботу. Вова вийшов на вулицю з співробітником Віталієм. Віталій сказав мені недоброзичливо щось на зразок: «Щоб більше сюди не приходила. Тобі сюди не можна більше приходити». (Слова Віталія нагадали мені словесний діалог з нашим покійним уже викладачем матаналізу Лагном Віктором Івановичем. Ми писали лекцію і я відволіклась. Лагно сказав мені підвестись. Я підвелась, вибачилась, сказала, що більше не буду. Викладач: «А менше?». Чогось після цих слів Віталія я згадала саме слова Лагна). Нестеренко Вова піднімається по сходах до дверей і чує нашу розмову. Кажу Нестеренку Володимиру в спину: «А менше – можна?». Пройшло близько місяця, а може кілька тижнів.

17.09.2007. Десь близько 10 вечора. Включила прийомнік на телевізорі. На «Русскому радио України» звучить пісня «Не надо». Не знаю, що за група виконує. Включила на своєму телефоні диктофон: «…ко мне. Ты повсюду со мной, но зачем? Зачем?Ты меня не жалеешь совсем. Я прошу, я кричу, ты пойми, я устал от бузумной любви. Ти всегда, ты везде, но зачем, ты меня не жалеешь совсем. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному. Ты повсюду со мной, но зачем? Зачем?Ты меня не жалеешь совсем. Я прошу, я кричу, ты пойми, я устал от бузумной любви. Ти всегда, ты везде, но зачем, ты меня не жалеешь совсем. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному… Ты шагаешь за мной по пятам, ты меня сторожишь по углам, ты повсюду за мной, но зачем? Ты меня не жалеешь совсем…просто дай мне побыть одному…вечером в пятницу и субботу страна не скучает, вечером в пятницу и субботу ведущие Русского радио представляют лучшие танцевальные хиты страны в прямом ефире. Весь вечер в движении…». У цій пісні були ще й такі слова: «От звонков телефон мой дымит, на тебя не поставишь лимит…».

Аудіо запис пісні в інтернеті не знайшла як і інформацію про групу, що виконує цю пісню.

Радіоведуча в ефірі «Русского радио»-Україна» сказала: «Своїм безумним коханням ви можете зашкодити коханій людині».

Радіоведуча в ефірі «Русского радио»-Україна» сказала»: «Боиться остаться без ребенка, без жилплощади…».

Якраз цими днями на «Русскому радио-України» почала звучати інша пісня («Лучшая песня» радянської групи «Земляне»), мені не було куди її записати, а деякі слова з неї й досі пам’ятаю: «…в твоих голубых глазах… опять позову тебя… я нашел свою мелодию любви…».

18.09.2007 – три роки як Вова женивсь на Аліні Романчук. 13.03.2007 я побачила, що у Аліни голубі очі. Подруга Нестеренка Вови Рябова Люда казала мені про те, що Вова свариться з Аліною так, що хоч з дому тікай, «жінка не до душі» (зі слів Рябової Люди), що Вова сидить вечорами і втикає у телевізор… ще казала, що йому сексу зараз не треба, у нього, крім жінки, є на роботі. На «Русскому радио-України» почула як Роман Трахтенберг згадав «петушка, который сразу двух курочек любил». (Літом 2008 біля продуктового магазину на Зигіна стояли люди. Уже проходила їх, почула в спину: «Живе з однією, зустрічається з другою, а пісні заказує третій. …  в кого які плани»).

В контексті всього вищевикладеного, цих двох пісень (які я чула в ефірі «Русского радио»-України»), слів Рябової Люди («жінка не до душі»), реакції Нестеренка Вови на мої слова про сімейний долг (прийшла до Вови на “Айкон”, він вийшов і у мене вихопилось: “Долг сімейний справно ісполняєш?! А як же те, що мені обіщав?!”. А у Вови після цих моїх слів очі забігали із сторони в сторону і мимоволі вихопилось: «Пошла нахуй, кобила їбуча!») – я приміряла до Нестеренка Вови слова, які радіоведуча сказала в ефірі «Русского радио» – Україна» про красивого чоловіка: «…який хоч і красивий, але не дуже щасливий».

А до Аліни Романчук я приміряла слова радіоведучого сказані в ефірі «Русского радио» – Україна» про сварливу жінку – «сибірську язву» (13.03.2007 Аліна сказала мені, що вона з батьками приїхала із Сибірі).

Літо-початок осені 2007. Подзвонила в стіл замовлень «Русского радио» – України», Дьомін Слава вів програму. Сказала йому, що хочу передати вітання любимому. Він запитав мене, де живе мій любимий. Відповіла: за дві зупинки від мене. А через пару тижнів чи місяць на «Русскому радио» – України» почали крутити пісню Наталії Валевської «Две остановки до тебя» 

За два тижні до опалювального сезону 2007. Мене змушували виселитись з гуртожитку на Браїлках, що знаходивсь за дві зупинки від будинку, де Нестеренко Вова жив з сім’єю, ніби то за несвоєчасну сплату. (В гуртожитку завжди висів список боржників. Там були й кількатисячні борги. І не чула, щоб когось виселяли. А в мене був борг за літо 100 гривень). Я заплатила борг, який був у мене, підійшла до директора ПТУ № 4 Забережного Миколи Яковича. Сказав, що не може бути навіть мови, що мене виселять хоч я вже й все заплатила. Свєта Чоботаренко (яка у січні 2007 сусідам про мене і Нестренка Вову коментувала: «заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота»… «сказав, що ноги їй поперебиває, а вона все рівно ходитиме, бо любить») голосно включила в своїй кімнаті «Русское радио» – України», мабуть, старалась «морально підтримати».  Перевозила свої речі з одного гуртожитку в інший. Водій вантажівки, може і не спеціально, включив радіо -   я почула коментар ведучої «Руского радіо України» Наді Іванової: «…це вам обирати за скільки зупинок жити від коханої людини…». Поставила пісню: «…две осановки до тебя, но если больше нет огня, то просто не зови, напрасно тают этажи, я понимаю, это жизнь, две остановки… было все но не было любви» – її виконувала Наталія Валевська 

До слова, Слава Дьомін і Надя Іванова були колегами на радіостанції «Русское радио» – Україна», зараз – колеги на «ЛЮКС ФМ». 

Будь ласка, автори та виконавці цього музичного твору

- зв’яжіться зі мною сьогодні через Facebook або через наших спільних знайомих

Exif_JPEG_420