Міша Павлов

1 раз – випадковість, 2 раз – збіг, 3 раз – закономірність

Якось радіоведучий Міша Павлов в ефірі «Русского радио» – Україна», спілкуючись із слухачем, обмовивсь про те, що був у Полтаві в 2005.

Після 18.07.2006. Я дізналась, що Вова Нестеренко працює на фірмі «Айкон» («Айкон-сервіс») і пішла до нього на роботу, щоб поговорити про те, що я чую на «Русскому радио»-України». Хотіла дізнатись чи міг він комусь розповісти про мене на цьому радіо. Поговорити з Вовою мені не пощастило.

18.07.2006_купила в ЦУМі радіоприймач

Увечері на кухні гуртожитку включила радіоприймач і на «Русскому радио»-України» почула «цікавий» коментар: «Вчора … відвідала друзів. Сьогодні їй трохи сумно. Вона чогось не розуміє. Але … якщо вона вірить… то…неодмінно … Треба тільки трохи потер (ведуча запинається) почекати».

В управління у справах преси та інформації приносили контрольні примірники видань. «Полтавські оголошення» приносила маленка симпатична жіночка, з довгим темним підфарбованим волоссям. Якось зав’язалось спілкування. Люда Троян (Рябова). Її рідний брат живе в  тому ж районі що й коханий Вова, тільки в сусідньому селі.

20.10.2006. (17.10-23.11.2006). Начальник управління відправив мене в Центр перепідготовки держслужбовців.17.10 - 23.11.2006_курси ділової української мови

Я на вихідних ще додатково знайшла підробіток. Там познайомилась з Олею. Дивлячись, в якому я стані, вона спитала мене: «Ти в коматозі? Хто це тебе до такого довів?». Слово таке вжила, ні від кого ще не чула. Якось переходили дорогу біля «Лтави», де знаходивсь цей центр, з Людою Рябовою. Вона питала за мене, як я себе почуваю. Відповіла їй: «Моя нова знайома сказала, що в мене коматоз». Люда: «Як ти сказала?» – почала допитуватись за це слово. Через кілька днів увечері в ефірі «Русского радио»-України» радіоведучий Міша Павлов говорив позитивне речення і в ньому вжив слово «коматоз».

06.12.2006. «Вітаю моє сонечко з Днем Збройних Сил України. Будь завжди, коханий, таким як ти є зараз»–написала смс на«Русское радио»-України». Ведучі Слава Дьомін і Міша Павлов, які в той вечір удвох вели ефір, приколювались: «…цирк на дроті… смс-сервіс… кохає, вірить і чекає…, некороткі смс на короткий, зовсім не секретний номер…». Це ввечері. А вдень в ефірі: «…девочка ждет, мальчик не идет»

27.02.2007. На центральному ринку в АБВ-техніці купила по розпродажі телевізор Samsung і програвач. У той же вечір, як телевізор привезли мені в кімнатку гуртожитку, в ефірі «Русского радио»-України» почула коментар Міші Павлова: «Тепер ви можете очками дивитись телевізор, а вушками слухати радіо». (У попередніх текстах було написано літо 2007. Стільки років пройшло – забула. Добре, що є чеки на техніку).

Якось увечері, приїхавши до батьків, слухала як Міша Павлов в ефірі «Русского радио»-України» говорив: «Стучит сердечко. Все будет хорошо».

Весна 2011. Вовин друг в окулярах з своєю жінкою і дитиною попали до моєї каси (я тоді працювала касиром в «Сільпо»). Не думала, що скоро його побачу. Він до Вови приходив на роботу. Вони ходили по ринку «Алмазний». Я за ними. Просила цього очкарика, щоб Вова повернув мені телефон. Він сказав, що телефон я сама десь загубила, заявив, що знає Мішу Павлова. Сказав, що я не в Вовиному форматі, що в Вови немає ніяких планів щодо мене,  що Вова зі мною ніколи не буде. «Пойди заработай денег, купи себе тени не за 5, а за 20 гривень, оденься получше, сходи в салон красоты, устрой свою личную жизнь…». Полтавський друг Нестренка Вови, який заявив, що знає Мішу Павлова

14.12.2012. Вранці пішла до школи. Вова привіз дочку. Казала, що хочу з ним поговорити, що тоже хочу дітей, що чого він не приходить, чи того, що я живу в общежитії, і не дзвонить. Відвів у школу. Іде. «Вова, ти знаєш скільки мені год? Чого ти мовчиш?». Сів у машину. Пішла. Повернулась – машина загрузла. Здав назад і виїхав. Поїхав на свою роботу. Сіла в тралік, доїхала до Київського ринку. Ішла в магазин, почула пісню з кафешки: «…куда тебя я приведу». Ні кола ні двора і ні сада. Увечері дзвонила на номер Міші Павлова. Сначала сам казав, що я його з кимось переплутала. Потім якісь дівки взяли слухавку: «вы извините, но Миши тут нет». Написала Міші Павлову лист на електронку.

Миша, добрый вечер. Я звонила на Ваш номер 0504017555 с Вашего сайта. Не знаю почему Вы отказываетесь от своих же контактов. Раньше Вы работали на “Русском радио Украины”. С Славой Деминым, Надей Ивановой, Сергеем Кузнецовым, Настей Кавереной, Сергеем Галибиным, Аней Свиридовой. Как то в ефире этого радио Вы сказали, что были в Полтаве в 2005.  Я проживаю в этом городе. В этом же городе у Алины Романчук проживает Володя Нестеренко. С 2006 года в ефире радио начали звучать “творческие намеки”, которые я сначала приняла за случайное совпадение-повторения моих отношений с Володей. Я думала, что это просто совпадение до 9 июля 2006 года. “Вчора відвідала друзів. Вона чогось не розуміє, але якщо вона вірить, то все неодмінно буде добре, треба тільки трошки потерпіти-почекати”. Я спрашивала у Нади Ивановой за эти слова. Она мне сказала, что не работает в вечерние смены и не говорила этих слов. У Вовы есть друг, с которым они знакомы около 15 лет. Этот друг мне сказал, что знает Вас. Не знаю, помните ли Вы слова, которые говорили в ефире “Русского радио Украины”? Про “коматоз”, «…цирк на дроті… смс-сервіс… кохає, вірить і чекає… некороткі смс на короткий, зовсім не секретний номер …», “тепер ви очками можете дивитись телевізор, а вушками слухати радіо”, “стучит сердечко… все будет хорошо”. Вы ушли на другую работу, остальные Ваши колеги последовали Вашему примеру позже. Очень хотела Вас разыскать и поговорить. Вове, по настоянию Алины, пришлось сменить место работы. Вовины новые сотрудники, по его просьбе, закрыли меня и поставили мне песню про “маленькую девочку”, вариант которой звучал еще раньше в передаче Павла Воли на “Русском радио Украины”. Где то через 10 месяцев Алинина семья пополнилась ребенком, она родила Вове сына. Высказала мне: “Иди учись, студентка!”. Однажды услышав, как я говорила с ее подругой, которая говорила мне, что я больна, о том, что Володя поствил для меня песню с сотрудниками, что заберет меня, включила в квартире достаточно громко песню: “…на том пруду, куда тебя я приведу, а пока ни кола, ни двора и ни сада…”. Соседка Алины сказала мне, что Вова будет жить с Алиной, а я сгнию в дурдоме. Мать Алины сказала, что Вова не заказывал песен ни мне ни Алине, что он не может оставить двоих любимых детей, и что в их доме жила шизофреничка, которая закончила физмат и она в конце концов повесилась. Мое сердечко уже столько лет стучит. Это мне выбирать за сколько остановок от меня любимый человек будет наставлять мне рога, пока я не свихнусь? Алина гвоворила мне про песни: “Слушай, слушай…”. Пока выростут ее дети, мне уже будет поздно рожать. Вовин друг, который знает его 15 лет, и говорил мне, что знает и Вас, сказал мне что я не подхожу под Вовин формат. Володя ко мне не приходит и не звонит. Я к нему иду и получаю побои и унижения. Из года в год. Это ненормально. Тогда с какой целью Володя Нестеренко обратился на радиостанцию, на которой Вы в то время работали и почему менеджмент радио на это пошел? Рейтинги подняли. Деньги заработали. И послали. Миша, Вы ведь в то время работали на “Русском радио Украины” и если здесь, в Полтаве, мне говорили: “заказал” ей радиостанцию, чтобы она мечтала – мечта идиота”, то смысл этого всего?

14.12.2012. Людмила

Лист не дійшов.

18.12.2012. 0504017555 – номер із сайту Міші Павлова. «Ви не Міша?». «Нет». «І ви не знаєте чого не герой не «Русского радио» не ходить на роботу?». «Откуда ви взяли цей номер, я зараз подзвоню до оператора…». «Та дзвоніть куди хочете, з небес узяла, із Вашого офіційного сайта. Сайт Міші Павлова. Зітріть номер із сайта, уберіть сайт із інтернета, як Надя Іванова убрала свою сторінку із «Однокласників»…Надя Іванова, з якою Ви робили…». «Всего доброго. До свидания». «И Вам тоже всього доброго».

25.12.2012. Проснулась в сім. Без 10 8 була біля 13 школи. Пішла на вулицю, де жив Вова. На вікнах – ролети. Поїхала на 23. По дорозі набрала Мішу Павлова. Він взяв телефон – 7 секунд і поклав слухавку.

Набрала в 10.36 Мішу Павлова. «Міша только не бросайте трубку». «Здесь Миши не было, нет и не будет, щас бистренько набираю интернет, посмотрю что это там такое…» – 44 секунди. Через десять хвилин передзвонила. «Щас на сайт напишу – ошибку исправят»: 1 хвилина 44 секунди.

31.12.2012. В час ночі передзвонив Міша Павлов. Я йому відправляла смс, щоб передзвонив. Дав слухавку якомусь другу. Говорила з тим другом до пів третьої ні про що.

11.01.2013. Вова приїхав. «Вова, привіт! Чого ти до мене не здороваєшся?». Мовчки пішов. Догнала, почала говорити, що дзвонила на телефон до Міші Павлова, що говорила з якимось його другом. «Нахуй пошла!». Обідно. Сказала, що цей знайомий Міші сказав, що це ще треба заслужити.

01.02.2013. Набрала Мішу Павлова. Взяв на 2 секунди слухавку. Тоді подзвонив і поклав слухавку. Передзвонила. Може восьма. Сказав, що через пів години – ефір, мало часу. Передзвонила з телефону сусідки: «Ало, Міша. Це Люда». «О, еще один номер нада…» – поклав слухавку. Набираю ще раз. «Абонент занят».

20.07.2013. Сказала Вові Нестеренку за Мішу Павлова, за радіо. «Ни на какое радио я не обращался!».

26.07.2013. В магазин «Соту» прийшов Вовин друг в окулярах. Пішов до коханого Вови. Кажу йому: «Друже, вийди пообщаємся». Він: «Я не хочу».

30.07.2013. Нестеренко Вова: «Пошла нахуй, підераска». «Так давай, коли?». «Коли хочеш». «Я сійчас хочу». «Иди к своему Мише и с ним ебись».

Вересень 2015. По скайпові зв’язувалась з Мішею Павловим, він тоді перебував у Торонто. Впізнав і відмовивсь спілкуватись. Написала Міші Павлову у Facebook. Відповіді так і не отримала. IMG_20171228_215055