«Любимий мій, я прийшла. Що мені зробити, щоб ти зі мною зайнявсь любов’ю?». Спробувала поговорити з колишнім радіоведучим «Руского радіо України» Мішею Павловим, з твоїм другом і сестрою друга. Чого ти до мене не хочеш їхати, Володя, коханий мій, для чого ж ти звертавсь на «Руске радіо України», як я тобі не подобаюсь?

30.01.2013.23.08. І 29 була вихідна. Їздила до тебе на роботу. Прийшла – думала немає. Ждала біля «Хануми». Пішла до «Соти» хвилин через 20. Ти в магазині. У білому светрі і чорних брюках. Худий. Все одно гарний. Пішов до машини. Вернувсь з ноутбуком у руках. Ніс у сумці. Позвала тебе на ім’я. Чи ти мене вже й бачити не хочеш. Зайшов у магазин. Ждала до вечора. Як ішов, кажу: «Ти казав, що машина – твоя. Так поїхали потрахаємся. На київську трасу… Слабо?». Побачила тільки погляд мимо мене. Поїхав у напрямку траси. Куди ж ти міг заїхати? Хіба в «Епіцентр». Дійшла до «Епіцентра». 94880. Ти якраз сідав у машину, курив. Подививсь на мене. Сів і поїхав. На світлофорі – червоний. Підбігла до машини. Стала стукати у вікно. Привідкрив його. «Вова, якщо я тобі не нужна – віддай мій телефон!». «Иди нахуй! Я сказав – иди нахуй!». Сьогоді приїхала 20 на 12. Хоч проснулась в 5 ранку. Пізно приїхала. Це мене мучило. Машина стоїть – тебе в магазині немає. Пішов пішки на Мотель? Чи поїхав? Захотілось побігти до дороги. Скоро ти ідеш. Треба було бігти. «Любимий мій, я прийшла. Що мені зробити, щоб ти зі мною зайнявсь любов’ю?». Ти біля дверей магазину видав якийсь звук. І все. Раз вийшов із-за свого робочого місця віддати телефон. Зайшла до подруги, взяла олівець і шматочок листочка. Написала: «Володя! Що мені зробити, щоб ти зі мною зайнявсь коханням? Я тобі не нравлюсь, того ти не хочеш, щоб у мене від тебе були діти? Чого ти нічого не хочеш мінять? Люда». Вставила в щілину між дверцятами машини зі сторони водія. Сиджу в «Сільпо» на касі. 14.42.  Подумала: «Ноги розставити». Може. Інтересно, що ти подумав? Чи хоч прочитав? Пів першого ночі набрала 06695400808. Тоді скинула «попрошайку». Передзвонив: «Слушай сюда внимательно. Я, когда тебя встречу, руки и ноги поотрываю, гортань вырву… блядь…готовся….».

01.02.2013.21.03. У 8 бачила 94880 на Половках. На роботі ти до мене не вийшов. Просила прибиральницю тьоть Ліду. Сказала: «Сказав нема время виходити. Зайнятий». Винила себе, що не приїхала раніше. Після роботи в гуртожитку набрала Мішу Павлова. Взяв на 2 секунди слухавку. Тоді подзвонив і поклав слухавку. Передзвонила. Може восьма. Сказав, що через пів години – ефір, мало часу. Передзвонила з телефону сусідки: «Ало, Міша. Це Люда». «О, еще один номер нада…» – поклав слухавку. Набираю ще раз. «Абонент занят». 0669540088 – «абонент занят».

02.02.2013. Приїхала на 23. Тебе немає. «У голубоглазой» з двома дітьми. Восьма вечора, йду з роботи. Так мені про тебе думається. Їхати на Браїлки? Чого, хіба ж ти ждеш?

03.02.2013. Цілу ніч погано спала. Лягла пів на другу. Дзвонила на 0669540088. Посварились. «Хто ти така? Блядь». «Жінка твоя блядь». «Ти за свої слова отвєтіш». Угрози. Снивсь ти. Худий. І я була тобі рада. Поцілувала тебе. Вранці поїхала на Нєстєрова. Вікно на кухні одкрите. Звала. «Твій друг казав, що я отвічу за свої слова. Уродка і дибілка отвічає за свої слова, бо я кажу те, що я знаю. А ти, Володимир Миколайович, любимий мій, і твої знайомі на радіо за свої слова отвічаєте? Романчук Аліна. Ти писала, що Вова щасливий. Якби ж так було. Чого ж він такий худий? Від щастя не худають. Ти називала мене крисою. А сама криса сибірська, кобила їбуча. Чи ти його тільки пиздою годуєш?.. Половинка моя, любимий, сонечко моє… Що ж тепер мені робити, як я тобі не нужна? …приходь до мене на роботу. Я буду рада. А як прийдеш туди, де я живу – щастю моєму не буде меж…».

04.02.2013. Проснулась 11 хвилин на 8. Треба встигнути до 8 приїхати на 23. Приїхала кілька хвилин на 9. Трохи підождала – ти їдеш машиною. Вийшов, даже не повернувсь. Обізвалась до тебе. Ти: «Пошла нахуй!». Біжу за тобою: «….у тебе на Алінку стоїть… коханій людині дивитись в очі нужно…кажеш сука, а може в мене між ногами те саме, що й у тебе – ти ж не бачив!..». Ти: «А мені похуй!». Біля дверей магазину: «А виродки бездєтними остануться!..». Відкрила двері в магазин: «Діти твої виродки!». Пішла на зупинку. Ти не «звав», а я прийшла назад. Вийшов після 10 в туалет. Була в магазині «Молоко» – побачила, вискочила за тобою: «Давай поругаємся». Хотіла сказати тобі, що мені даже немає з ким поругатись. Кажу: «Як ти мене називав: дибілка, уродка, сука, блядь, уйобище… не помню як ти мене послідній раз назвав… рєдкий тормоз – це давно було…». Зайшов у туалет. Я стала біля дверей. Побачила тебе біля них, відійшла. Ти так заркивав двері – просто захлопував. Як мені погано, що у нас з тобою немає фізичної близькості. Вішайся, так погано. Так чого ж її немає?!! По дорозі сказав мені: «Здохни». «Постарію, а тоді здохну. Або здохну і не постарію». А потім ти вийшов ще раз, пішов до машини, швидко, як завжди. Бігла за тобою. Біля машини: «Я принесла вазелін. А в тебе з собою є телефон?». «Пошла нахуй, сука!». Приїхав може пів на першу. «Вова, ти обідати їздив? Вова…». Добігла з тобою до магазину. Стою біля магазину. З магазину вийшла Аліна, сестра Сашка. Привіталась до тебе, ти їй «привіт» сказав. Через время з магазину виглянув Сашко Ромахін: «Пошла отсюда, тварь!». Почав кулаками замахуватись. «Ти ще й руку на мене будеш піднімати, собака?!». Стала напроти твого робочого місця. Ти виходив, віддавав комусь телефон, подививсь на мене. Пішла до тьоть Люди. Вона кілька раз казала: «Заходь до мене грітись». Сіла так, щоб було видно двері «Соти». За кілька хвилин побачила, як ти вийшов. Вискочила, побігла за тобою в туалет. Заходжу, як ти вийшов. Заскочила в кабінку, дивлюсь звідти, як ти пішов до умивальників. Ти вийшов. Побігла за тобою. Пішов до кафе «Золушка», по каву. «Пригости й мене кавою». Стою, вздихаю. Ти стояв, узяв каву, повернувсь і пішов. Хотіла закричати тобі, що чи ти мене не бачиш, бо я така мєлка в твоїх глазах… Побігла за тобою: «Любимий…». Питаю тебе: «Ти обідав, коханий?». Зайшов. Чи казав, щоб я здохла? Увечері виходив після 17. Думала сказати тобі, що чого я дожна мастурбіровать? Для чого ти для мене тоді радіостанцію «заказував». Кажу: «Вова, я як тебе бачу, всігда забуваю сказати, те що хотіла. От ти ідеш до неї… Поки мені мастурбірувать… поки не здохну чи не найду якийсь нахуй… ти чуєш, що я до тебе кажу… Вова…». Біля машини: «Чого ти мене сьогодні з самого утра нахуй послав? Того шо я тобі не нравлюсь?..». Кинув у мою сторону цигарку і поїхав. В сторону Київського шосе. Зря я понадіялась, що ти знову заїдеш в «Епіцентр». Тільки ноги набила. У тебе ж є телефон! Якби ти хотів – давно б міг подзвонити. 17.28 – стою на зупинці «Автовокзал»: через дурну голову ногам спокою нема. І рукам. Кепсько на душі, одиноко. Що робити, коли зраджує той, кого сильно любиш?

05.02.2013. 7.00. Встала. Приїхала на 23. Немає. І світла немає – того ти пізніше приїхав. Побігла, а ти й не зупиняєшся. «Я за тобою скучила. А ти за мною скучив за ніч? Чи ти за мною не скучаєш в «обьятьях неба, которое бесконечно»? «Здохни». «Канєшно здохну. Вобщето ти мене обіщав убить». «Прийде время». «А зараз не те мєсто і не те время? Сьогодні – найкращий день! Ти уже спланерував як мене будеш убивать?». Виходив часа в 10. «Вова, займись зі мною тим, що називають любов’ю. Я до тебе каждий день приходжу з таким прєдложенієм. А ти мене постоянно ігноріруєш. Може я себе веду не так чи рожой не вийшла?.. да, любимий?». Біля машини: «Володя, сонечко…». Ти даже не злий. Приїхав. Підійшла до машини. «Найшов свої детальки? Вова, я сама не можу розібратись у цій ситуації. Поможи мені, пожалуста». «Отойди от машины, пидераска!». Доганяю біля ринку: «Я ж не за машиною бігаю, а за тобою. Зачєм мені твоя машина?». Стою біля магазину, так обідно. Ти десь вийшов – я тебе прозівала. Побачила як прийшов. З мене сміються твої співробітники. «Вова…». Ти зайшов. Ходила в магазин «Молоко», грілась. Вийшла на вулицю, а ти стоїш в магазині, говориш з клієнтом. Я захотіла подивитись на тебе в магазині. Відкрила двері. Сашко закричав, вибіг, кинувсь, штовхнув мене зі сходів. Я розізлилась: «Козел йобаний, я тобі щас тут устрою цирк на дроті!». Ти через кілька хвилин вийшов. Побіг дуже швидко до туалету. Я зайшла за тобою. Прочинила двері. Там якийсь мужик в мужському туалеті. Вийшла. Ще один зайшов і закрив двері. Я стала напроти дверей. Твої очі…подививсь мені у очі. Я не дибілка, Володя. Увечері ти вийшов і щось довго говорив Юлі. Вона тебе слухала. Ти чи щось питав чи просив у неї, пояснював. Сашко на тебе так дививсь – безразлічно-отрішонно. Ти худий і все якось так…  Вийшов, поїхав машиною в сторону центру. Сіла в кільцевий через центр – може побачу де машину случайно? Не побачила. Це я винна, що ти до мене так ставишся.

07.02.2013. Вчора прийшла на 23. Десь у 8 побачила – ти їдеш машиною. Підбігла. А ти не повернувсь. «Вова, добре утро. Вова, я даже успіла накраситись, подивись!». Мовчки ідеш. Я біжу біля тебе мовчки. Прийшла прибиральниця тьоть Ліда. Передала тобі, що я хочу, щоб ти до мене вийшов. Каже сказав: «Немає смисла». До тебе прийшов твій друг-очкарик. На моє привітання не відповів. Ти вийшов десь в 11. Ішла за тобою до машини. «Вова, чого ти сказав, що немає смисла. Об’ясни, пожалуста». Щось сказав. «Шо?». «Здохни». Пішла на роботу. Прийшла пізно. Снилось, що ти знімаєшся з маленькою дочкою за комп’ютером, що ти з Алінкою переїхав у інше місце в місті, і я не знаю, де ти тепер живеш. Проснулась в 7.20. Важко вставати. На 23 на 8 вже не встигну.

08.02.2013. Вчора приїхала десь в 11. Ти вийшов. По дорозі до машини спитала: «А сьогодні є смил?». При виході з ринку: «Десь років 9 назад ти казав: «Люда, а смисл? Через два тижні, а ти й зараз нікуди не дівся. Вова…». Ти відкрив двері. Щось почав шукати на сусідньому сидінні. Думала, що хочеш ударити. Ти закрив двері й поїхав. Сьогодні вранці прокинулась раненько. Встала в сім. Приїхала на 23 десь у вісім. Якраз ти скоро приїхав. «Привіт». Ішла мовчки віддалік. Думала. «Вова, чого ти до дєвочки не здороваєшся?». Щось запустив у голову. Де в тебе в руці взялось? Видно в карман поклав. «Пошла нахуй!». «Якщо ти хочеш убити людину, то треба не по морді бити, а у висок…». Щось сказала про себе як про дибілку і що неможу нахуй сходити, бо уродка. Біля «Соти»: «Тебе голубоглаза блондинка-любовниця удовлєтворіла, Вова?!». Чогось ти кинувсь із Сашком із магазину на мене. Я відскочила до дверей. Стою на площі як ідіотка. Підійшла до знайомої, слухаю, що вона розказує. З «Соти» вийшли Сашко і Дімка. Через якийсь час вийшов і ти. Догнала тебе. Ти пішов по каву. Потім вертавсь. Казала тобі, що я не проти сходити нахуй, тільки не знаю як. «До папи свого недодєланого обратись!..» – повернувсь до мене. Тоді біля «Соти»: «…який таких дибілів робить…». «Сам ти дибіл!». Стою біля магазину. Ти вийшов через певний час, пішов до машини. Біля машини кажу тобі: «Не сердись, я зараз піду на роботу, не буду тобі надоїдать». Ти поїхав. Я зайшла до знайомої. Вона мені нерада. Вийшла. Стала за ринком між магазином «Молоко» і «Ханумою». Ти приїхав. Побігла до машини. «Я рішила у свого друга спитать. А то я чогось не розумію». Догнала тебе біля нового пивного магазину: «Мій папа другим жінкам пісні не заказував». Ти плюнув на мене. Прийшов до «Соти», а там двері закриті ролетами. «Вова…». Твої джинси грязнуваті, курточка висить на тобі. Худий, затяганий. Чи тебе та курва спеціально так вирядила з квартири. Одвернувсь. Пішов до кафе «Золушка». По дорозі набираєш. Мабуть, Аліну. Стоїш, щоб купити кави. Стала кроків за три позаду тебе: «Говориш з ким угодно і спиш з ким угодно, тільки не зі мною…». Ти ідеш від кіоску, я говорю до тебе:  «Ти меня сторожишь по углам… У мене є такі аудіо записи. Давні. Мій папа казав, що кому нужно чи є в мене аудіо і відеозаписи чи немає…». «Пошла нахуй!» – кинувсь в мою сторону. «Мій папа казав: «На всякого мудрєца довольно простоти… а ще він казав, щоб я їхала до свого хуйвенбіна в Полтаву…от я до тебе й приїхала…». Зайшов у магазин. Господи, що робити?! Чого я така глупа – нічого не можу придумати? Сашко і Дімка замовили в ресторанчику піццу. Інтересно чи й на тебе? За ці роки нічого на краще не змінилось, тільки гірше стало. На касі в «Сільпо» годин у 8 підійшла Галина Григорівна. «Як у вас діла?». «Лучше всєх! А у Вас?». «Работаєм». Чого Бог не дав мені мудрості?

11.02.2013. Висвітлила волосся. Приїхала на 23 в 11. Сиро, сіро, холодно. Машина стоїть. А ти де? Вийшов. Погляд в мою сторону. Біля машини: «Вова, подивись, я покрасилась». Даже не подививсь. Приїхав, а я прозівала. Прийшла до тебе сестра Вови Кучера. Виходить. «Людочка, привіт!». «Я Вас знаю?». «Ні, я Вас знаю». «Я на роботі, кажіть швидше». «Ви могли б мені допомогти… в лічному… тут Вова…». «Я поняла, ти ота больная. Пошла нахрен». Ти вийшов ще раз близько 16. Поїхав у сторону центра. Мені й слова не сказав. Заглянула в «Соту»: «Діма, а Вова ще приїде?». «Закрой двери с той стороны». Ждала минут 20. Поїхала в гуртожиток.

12.02.2013. Думалось, що ти приїдеш на роботу на 8. У 8 була на 23. Прождала до 10. Поїхала на Браїлки. По дорозі зайшла в 13 школу, спитала в діжурки, хто приводив у школу Аню. Пішла на Нєстєрова. «Аліна, Вова у тебе?». Вікно на кухні зразу закрили. Тільки морда визирала з-під ролетів унизу. Поїхала на 23. 94880 стоїть напроти Універсаму. Знайома сказала, що ти стояв біля неї, говорив по телефону хвилин 10 назад. Побачила Віталіка, однокласника. Бізнесмен. Запросив поїхати з ним. Він слухав, фоном включав «Руске радіо України». Що за «25 кадр»?.. Сказав мені, що якби я не ходила до тебе, то через певний час люди б забули про все це і я могла б знайти нормальну роботу. Казав про наші стосунки те, що й мій батько, що ти сім’ю не залишиш, а я останусь одна. Вернулась до тебе. Ти ішов від «Мотеля». Вибілгла тобі назустріч. Ти весь у чорному, худий. Дивлюсь на тебе: «Що ти зробиш – уб’єш мене?». Біля магазину ти плюнув на мене. Юля з Дімкою виходили з магазину. Юля: «Ти йобнута? Вобще мозгов нема, лізти до дітей?». «До яких? Своїх немає, а до чужих я не лізу». Ти вийшов у три. Біля машини: «Радість очей моїх, ти мене сьогодні не хочеш?..». Ждала до начала 17. Приїхала на Нєстєрова. 17.00. Вікна в Аліниній квартирі завішені. Була в гостях у знайомої. Приїхала в гуртожиток після 8 вечора. Почуваю себе жахливо.

15.02.2013.0.37. 13.02.2013. Прийшла до тебе на роботу. Мені в «Сільпо» на 12. До тебе прийшов Андрій, який ставив мені на компі «Милую» на 5 школі. Стирчав у тебе довго. Слава Богу пішов. Ти вийшов у магазин. Дійшов до дверей, вернувсь. Почав говорити з кимось із співробітників. Вимкнулось світло у магазині. А ти все не виходиш. Відкрила двері: «Вова!». Дімка: «Так!..». Нарешті вийшов. «Я думала, що я тебе вже не діждусь». Ти не в гуморі. Біжу біля тебе як надоїдлива кішка. Заглядаю тобі в очі, «нявкаю» щось. «Ти б собі пиріжка купив…». Біля машини: «Вова, чого ти до мене не хочеш поїхати?». Плюнув мені межи очі. Все ясно. Не скажеш же, що дощ іде.

14.02.2013. Вночі снилась Аліна, як вона ішла з гуртом хлопців, торкалась головою до моєї голови і сміялась. Я її проклинала. Проснулась. Як іти до тебе, як ти мене так… Нічого робити. На роботу аж на 14.00. Приїхала, машина на ринку. Всю дорогу думала, чого я до тебе їду? Приїхала. Як ти вийшов з магазину: «Любимий привіт» (тобі у спину). Доганяю тебе: «Вова, а у мене до тебе є пропозиція…». Біля машини: «Вова, я знаю тебе 9 років. Давай попробуєм з тобою зайнятись сексом…». Ти від машини: «Пошла нахуй» і опять плюнув мені межи очі. Не було десь годину. Дождалась. Ідеш. «Спасіба, що ти за мене так «беспокоїшся». Біля магазину: «Спасіба тобі». На східцях повернувсь і плюнув. «Спасіба!». На ринку вибрала «валентинку» на липучці: «Меня радует уже то, что ты есть». На звороті поставила три поцілунки помадою. Приліпила до дзеркала на машині. Поїхала в «Сільпо». Згадала слова Наді Іванової: «Ты не там ищешь корни…», почала набирати домашній Алінки. Після 12 ночі дзвінки перестали відбуватись. Сьогодні подумала про два висловлювання: «Потап Алине: не думай о плохом» і «пошли его нахуй, он придет, но тебе это уже будет не нужно… даже если ты убьешь эту его жену и родишь ему ребенка – любовь все равно не вернешь». Їбать, а мої молоді годи?..

15.02.2013. Вранці збиралась і подумала, що як тебе не побачу, то буду тривожитись. Поїхала на 23. Тьоть Галя спитала, де я була, бо ти виходив і не раз. Побачила, що ти на робочому місці. Ніхто до тебе не заходить – може ти й не знаєш, що я прийшла. Відкрила двері в магазин. Дімка: «Закрой дверь!». Включив голосно радіо: «…купуйте коханим парфюм…». Закрила. Співробітник почав до тебе ходити. Скоро на роботу. Попросила у Бога тебе побачити. Прийшли якісь два пожилих чоловіка. Ти до них вийшов. Відкрила двері. Дімка кинувсь до дверей. «Придурок, двері виламаєш!… я його просто хотіла побачити…що не можна?..». Згадала приказку: не так тії вороги, як добрії люди. Стала дивитись на тебе із-за дверей. Хотілось розплакатись. Ти ходив, а очі в мою сторону так і не повернув. Запізнилась на кілька хвилин на роботу, написала пояснюючу. Господи… це все якийсь…

17.02.2013. …день, який… поїхала на Браїлки перед роботою. 11.40. Побачила на вулиці сонце. А ти мене побачив? Вікна в Аліниній квартирі закриті. Може через нещільно зачинені ролети у спальні і залі?.. Це так наївно.

18.02.2013. Вчора лягла спати начало третьої. Встала в 7.11. Приїхала на 23 начало 12. Через скількись хвилин ти прийшов зі сторони Мотеля. Стояла майже до 3. Нарешті ти вийшов. «Хух, ти вийшов. Я вже замерзла». «Любимий привіт». Другий раз за сьогодні. «Я сьогодні ноччю змерзла». Біля машини: «І Грішка мене оставив» – хотіла пошутити. Ти відкрив дверку і плюнув на мене. Зато побачила очі коханої людини. Чогось стало смішно. Пішла. Хвилин 10 мо ходила. Вернулась до «Соти» – 94880 стоїть на зупинці біля Універсаму. Коли ж ти приїхав? Стало веселіше. Ти виходив у магазин. Надивилась на твоє худе невеселе лице. Після 17 вийшов. Опять я осталась неудовлєтворьонна… Біля машини тільки сказала тобі: «Вова…». Ти й не повернувсь в мою сторону.

19.02.2013. 5.38 – дзвінок від 0669540088. Мовчання. Поїхала на 23 на 8. Ти приїхав на 9. Вийшов у 11.38. Біля машини: «Вова, чого ти мене з собою не хочеш узяти?». Повернувсь і плюнув. Приїхав через годину. «Вова, я приходжу до тебе як до чоловіка. Стою в ожиданіії чуда, так можна і здохнути». Більше ти не виходив. Вийшов начало 5. 16.21. Поїхав до Аліни.

20.02.2013.22.18. Сьогодні снились чогось твої родичі з батьківщини. Виспалась, а тоді поїхала на 23. Машина стоїть. Ходила, виглядала: чи вже пішов де чи в магазині. Питала в Дімки – він промовчав. Вийшов Сашко Ромахін на поріг, спитала в нього: «Пошла нахрєн, дура!». Ти був у магазині. Вийшов десь пів 12. «Мій любимий, привіт!». Ти аж трохи червоний? Ішла за тобою: «Я вчора в інтернеті у блозі своєї колишньої вчительки прочитала (ти повернувсь плюнув) «Никто тебе не друг, никто тебе не враг, но каждый человек тебе учитель»…». Біля машини: «Я так понімаю (сідав у машину дививсь і плював), що ти зі мною не хочеш любов’ю займатись…». Їхав машиною чогось дуже невеселий. Худий і бідний – хіба очі мене обманюють?

21.02.2013.21.58. Приїхала до тебе на 23 в 9. Ти на роботі. Поки ходила в «Астеру» з прибиральницею з «Соти», ти вийшов. Прийшла до «Соти» – знайома зве: «А він тільки шо туди пішов». Кинулась бігти, вискочила за ворота ринку – ти якраз навстріч машиною. Трохи навіть голову повернув. Лице в тебе незадоволене. На роботі в «Сільпо» зовсім не робила – робив стажор. Увечері подзвонив 0669540088. Це так… класно. Тільки чого він з своєю жінкою рішив зі мною пообщатись? Чи в тебе що трапилось чи із жалості до мого віку і самотності? Інтересно, чого ти мені сам не дзвониш? Так нравиться їбатись з Аліною?

22.02.2013. 22.27. Приїхала на 23 десь пів на 9. Машина стоїть. Привіталась до Юлі. У відповідь: «Пошла ти нахрєн!». Ти вийшов без 5 11. Ішла за тобою мовчки. Біля машини назвала тебе на ім’я – ти як сідав у машину плюнув. Побачила твої очі. Вони такі як 9 років назад. «Зеркало душі». Ні, нічого ти не збираєшся мінять. Чого ждала? Ждала. Приїхав через годину. Вставав із машини – високий, худий. Машина стара. І ти постарів. Ні, ти зі мною ніколи не житимеш. Не через гроші ти там живеш, «половинка моя». Сонце в димці. Погані передчуття. Будь проклята Романчук Аліна і твої з нею діти. Будь вони прокляті і будь проклятий дім, у якому ти з нею трахався. Ти повернувсь до мене і опять плюнув. «Чого ти на мене плюєш? Я ж на тебе не плюю!.. Обідно ж однако…». Ясно, ти з нею їбавсь. Стояла обпльована біля «Соти». Твій співробітник стояв курив, обізвавсь до тебе. Зайшли в магазин.