Коханий

14.02.2004. Вранці я дала в руки Вові непідписану листівку -валентинку зі словами: “Я тебя люблю. Я думаю об этом когда просыпаюсь. Я тебя люблю. Я думаю об этом когда засыпаю. Я тебя люблю. Я думаю об этом целый день. Я тебя люблю. Я думаю об этом прямо сейчас”. – “Спасіба”- Увечері мені принесли лист-валентинку з запискою: IMG_20171029_135618IMG_20171029_135641IMG_20171029_135655

«Ні» (сказав, що не писав).

15.02.2004. «Чим займаєшся?.. Синій… Екшен… під настроєніє… 380… Фантазія може сиграть злую шутку… Мою маму тоже звати Люда… Ти ж знаєш, у мене є дєвушка, почті жена. Нельзя ведь так просто давать чєловєку надєжду… Да. У мене ж дєвушка… Романтика. В мене тоже таке було… Да зарікатись не можна… І що ж робити?.. Чого ти рішила, що то я написав, от мені докажи. Це серйозне обвінєніє. Мабуть там було щось таке нехороше. Мені цікаво про це поговорити… Ні. До мене часто заходять». «І шо ж робити?»

19.02.2004. «Треба чимось пожертвувати» (два рази повторив).

Лютий 2004. На парі: «Хто хоче зі мною поспілкуватись?»

Березень 2004. 4 пара. «Чого ж ви мовчете як партизани?» «Які у вас гарні малюночки». «Та ні, навіщо?» «Можу. Яку?». «Я пізно додому приходжу (о 10-11 год. Ти ж знаєш). У понеділок». «Або краще у вівторок». «Не знаю, мене треба вилавлювать в інституті». «Я ж сказав, треба вилавлювать в інституті».

29.03.2004. «Після пар, 10-20 хвилин, біля інституту… 10-20 хв. … ?!! Це ж ти мені хотіла, щось сказати!… А ти звідки знаєш?.. На пари не ходив. Треба було на пари ходити. Так, що ти хотіла мені сказати… Не знаю. Вона була не підписана. У мене багато таких валентинок. Не підписаних… Я від тебе нічого не хочу. А що ти хочеш? Нічим тобі не можу помогти. Люда, ну а смисл? Через два тижні я взагалі не буду появлятись в гуртожитку… Ні, нечасто… Батьки заставляють приїжджати… Давай слічим почерка. Принеси цю записку… Принеси… Та я до 14 лютого не знав як тебе і звати… Ну раз на тиждень, на парі… На вихідних. В суботу я іду приблизно о 10-11 годині з дому… Пока…  Пока».

03.04.2004. «Я вже йду. Забери це… Я поспішаю, у мене призначена зустріч з людьми… Я тобі нічого не обіщав!.. Ні, 5 хвилин… Ну ні. Я вже половину й так прожив. Мене чекають люди… Це ти дожна розказувать. Це ж ти прийшла у гості… А смисл, Люда?..  Но мені це не нада! Уви! Мені це не надо! Ну, чого ти мовчиш?.. Ну мене зараз, наприклад, цікавить, яка зараз ціна на стєнки. Ти володієш такою інформацією?.. Ну тоді…(щось з області фізики), але я сумніваюсь, що тебе щось тут цікавить… Я єду со своєй дєвушкой… (Спитав мене куди мені їхати… Попросила Вову щось мені подарувати). Я дарю подарки только своєй дєвушке… Ми ні над чим не працюємо… Ну все, пора. Забери те, що ти принесла».

04.04.2004, близько 20.00. Включене радіо: «Русское радио»-Україна»: «…Хорошей девочке Людочке. Все у нее будет ха-ра-шо». Группа «Корни»: «Плакала береза»

05.04.2004, близько 20.00. «Вы не узнали? – голос незнайомий…Ваша любовь… Сережа… Увидеть вас. Давайте встретимся завтра в 6 возле альтанки… у меня будут… цветы…Через 40 минут…». 21.40… «Що ти хочеш? Я тоже сказав, що я хочу… – дивиться в очі, у руці крутить ключі від кімнати – що не ясно?! До свіданія!.. Опять якісь пісьма, пред’яви! Я зайнятий! Мій час дорогий!.. Конєшно! Мені ж нада виспатись!.. Спокойной ночі!.. Спокойной ночі».

06.04.2004. «Які проблеми?!.. Ти тоже стала моєю проблемою. Люда, думаєш, я за тобою дивився. Та в мене таких як ти сотні!..Ти мене чувствуєш?.. Но я тебе не чувствую!.. Я не остаюсь в Полтаві!.. Ти вмієш достать… Я шо – кончений?!. В один прекрасний день ти, Люда, ввірвалась в моє життя, і, надіюсь, в один прекрасний день ти з нього підеш. І ти з нього підеш, через два тижні… Нє, кончєна пісня… Я ні разу не хочу тебе бачити!.. По-перше, в інституті я для тебе Володимир Миколайович, по-друге, почитай етику, а по-третє, якщо ти щось кажеш, нада уміть це доказать… В інституті, на парі».

«Що ж там такого страшного?»

01.05.2004. «Ну й шо?»

03.05.2004. 23.40. «Я тебе сюда не приглашав… Шукаю знакому букву…  Валі отсюда, Люда… двері там… Спокойної ночі… В смислі?.. Дружба не получиться. У мене вже є два друга. Мені їх отак вистачає (провів рукою «під горло»)».

Травень 2004. Чергувала по гуртожитку, мила підлогу на 4 поверсі. Постукала до Вови в кімнату: «Спокойной ночі!». Цим дуже його розізлила, він навіть вискочив із кімнати, потім пішов у душ. Я сиділа на прохідній і думала як неправильно я себе повела, вже шкодувала, а під стінкою біля душу сидів дуже злий любимий. З прийомника на прохідній звучала пісня, яка хіба посилила його злість на мене:

09.05.2004. «Пошла нахуй, блядь! Я сказав – нахуй!».

17.05.2004. «Нада розібратись в суті… Як виміряти фізичну величину?.. Порівняти з еталоном… То що ви хочете від мене на сьогодні?… Читати можна в читальному залі… або в іншому місці… (Пошла вон)… І журнальчик забери… Шо нада?.. Що ти хочеш?.. Тобі лічиться нада! Дєвочка, ти не понімаєш…».

Літо 2004. Чергувала по гуртожитку. Сиділа на прохідній. Побачила Вову і його батька. Вова виносив з гуртожитку свій телевізор. З прийомника на прохідній звучала пісня група «Корни» «Плакала береза»

Любимий виносив телевізор, бо переїздив з гуртожитку на квартиру до Аліни. А я була у тому халаті, в якому на Пасху прийшла до Вови. І тут ця пісня, яку Вова мені замовив у квітні на радіо. Відкрила йому двері гуртожитку, Вова почервонів. Підійшов його батько: «Спасіба».

Липень 2006. Ти виходиш. Зовнішність: загорів (цікаво де і як), очі (зелені) виділяє рубашка в клітинку. Інтонація голосу не зовсім спокійна, в голосі «метал», трохи хвилювання. Розвертаєшся і йдеш. Врізається в пам’ять байдужість, равнодушність.

«А я при чому?». «Я нічого не буду читати…  «Ти подивись на себе, до чого ти себе довела». У мене в общазі таких дєвок штук 20 було»«Я з тобою ніде не собираюсь общатись». «Я нічого не писав! На графологічну експертизу!». «Іди работай. Все буде нормально». «Ти ще тут?».

«Там йому місце!.. Для чого це? Ти начинаєш мене раздражать. Якщо ти і дальше будеш продолжать в такому ж дусі…А чим ти хароша? Ти, мабуть, больна!»

«Факти…»

24.10.2006.«О, явление Христа народу… Які (факти)?.. Пошла на хуй. Еще раз увижу тебя возле семьи… (штовхнув мене ногою вбік)

«Тобі що ноги поперебивать? Валі, давай!»

Ти вийшов майже відразу – мабуть отримав смс. Підняв на мене руку.»Ты долго будешь приходить?! Не слышу ответа!». Ти мене здається трохи побив.

Питала в тебе «дозволу» бачити тебе, ти відповів: «не можна». У тебе такі очі тоді стали …цікаві.

14.12.2006. «Уродка! Ти мене заїбала!»

Зима 2006-2007. «Чого ти не поїхала в дурдом і там не осталась…». «Страшно».

Зима 2006-2007. «Прівєт!.. Тобі, що ноги поперебивать?.. Та нахуй ти мені нада… 50 мільйонів доларів… Я шо – валютна простітутка?.. Я ж сказав, ти мене заїбала. Тобі пора рухатись… Я ж сказав, пора рухатись. Валі давай…».

Зима 2006-2007. «Руки не распускай!.. – ударив. Сказала, що мені больно – «Так і нада».

13.03.2007. «Одну минуточку… Пішли… де ти тут взялася?.. Сказав, що ідеш на роботу, сказав, щоб доганяла і говорила…Та я звідти додому їжджу… я ніколи не слухав «Руске радіо»… Ти спитав, яка в Люди зараз фамілія… От і питай у своїх подруг. Хуйові в тебе подруги… Я тебе уб’ю… Ти простітутка. Сама розбирайся з Гєнкою… Мама сказала, що ти больна!.. Де ти работаєш? Хто в тебе начальник?… Дай сюда телефон!.. Ну ти сука!.. Ти мені тоді не була нужна, у мене була потенцеальная жена, і тепер ти мені не нужна… мене тошнить від тебе…»

На «Айконі»: «Хто тебе сюди приглашає?» «Чого ти приходиш до мене на роботу, їбеш мені мозги? Чим ти особєнна, чим ти отлічаєшся от остальних?»

Травень 2007. Ти: «Пошла нахуй отсюда»

Погрожував мені міліцією. «Желательно до девяти. Це тупо».

Літо 2007. «Я тебе уб’ю. Я тобі обіщаю. Мастурбіруй… Давай сюда свій номер»

«Пошла нахуй (ніжно)… Я нічого не писав. На графологічну експертизу!.. Я нічого не буду читать!».

«Пошла нахуй, кобила їбуча!».

04.07.2007. В кільцевому: «Завтра візьму».

07.07.2007.12.58. З 0502584971 приходить смс: «Иди нахуй, параноидальная шизофреничка». Тоді через якийсь час знову прислав повторно.

Перед серпнем 2007. Я хотіла тебе поцілувати у маршрутці. Ти вперся в задню стінку маршрутки. Коли я до тебе спробувала доторкнутись, ти, як мені здалось, аж вкривсь потом. Наступив мені на ногу і сказав: «Я з жабами не цілуюсь. Це тільки в казках…» «Шо ніхто не їбе?!. Ждатиму біля 13 школи!..  Розвісила вуха як у слона!.. У тебе вуха як у слона!.. У тебе ще й таке буває?!. Ти не жінка!..»

Серпень 2007: «Пошла нахуй!.. Пошла нахуй, підераска!.. У тебе є якісь аудіо-відеозаписи?..». Десь в обід твій номер став на з’язку. Щось даже говорили. Я щось питала. Помню зачепила тему секса. По голосу почула, що у тебе спортилось настроєніє. Ти поклав слухавку.

11.08.2007. 8.15. Ти береш трубку, щось говориш, не розберу… «…буду бить тебе морду, чтоб через 10 минут была!.. Тебе шо убить?». Б’єш ногою мене в бік по тазовій кістці лівої ноги, по обличчю. Приходить смс з 0502584971: «Да я скорее повешусь, чем буду с тобой спать или говорить». «Пошла нахуй, дебилка. Ты меня задрачиваешь не первый год, и это твои проблемы, что до тебя не доходит, что ты от меня можешь ожидать только пиздюлин. Сотри мой номер и больше не еби мне мозги».

 «Все, давай пиздуй бистрее»

 «Ти простітутка»

 «Ти ужасна»

«Я занят, до свіданія»

Травень 2008:  «Це ти пісні заказуєш! Я тебе раз закажу… Не дзвони моїм батькам»

«И телевизор не смотрю и радио не слушаю… Не знаю ніяку Ізмайлову».

«Заберите ребенка!»

«Она вчера 50 раз на телефон позвонила!»

«Я так больше жить не могу»

 «Я тебе не люблю. Ти обіщаєш, що не будеш більше приходити?.. Я тебе уб’ю, я тобі обіщаю»

Кінець грудня 2008: «Пошла нахуй!» – почула з телефону 0669540088 Кучера Вови, до якого Нестренко Вова поїхав пити коньяк «Henessy», який замовив мені через співробітника Сашка Тихоступа (Ромахіна).

Весна 2009. Дзвонила Вові з свого 095 8497218 на його мобільний 0502584971, писала смс.

          Смс: «Ты издеваешся? Думаешь я тебя не узнал?.. Ти дура».

Уночі Смс: «Передзвоніть мені будь-ласка».

         Смс: «Ты хуже собаки».

         Смс: «Ти конченая дура. И это мои Смс»- з 0502584971.

         Смс: «Не інші. Я не хочу с тобой разговаривать». «Ты намного страшнее этой кобылы. Смотри на себя. Могла бы быть красивее».

         11.05.2009. Смс: «Еще раз сюда позвонишь, я тебя, сука, урою».

          З мобільного: «Алло…».

Літо 2009. Приїхала на ринок «Алмазний». Стояла біля магазину «Сота», чекала на Володимира. Нічого не робила, а серце почало сильно битись у грудях. За цим відразу з магазину «Сота» виглянув Сашко Тихоступ (Ромахін) і каже: «Хочеш подивитись на Вову? Зайди подивись на нього і підеш». Уже майже кінець робочого дня. Я так здивувалась. То мене не пускають в середину магазину, а це самі запрошують. Заходжу. Сашко Тихоступ (Ромахін) вмикає якусь пісню на комп’ютері про малєнькую дєвочку. Вова якраз виходить. Відступаю. Може він мене вдарить, що я зайшла. Сашко Тихоступ (Ромахін) хапає мене за кисті обох рук і тримає. Вова проходить до дверей, усміхається. Співробітниця Оля закриває за ним двері. Опускають ролети. Наче оглохла. Чула початок і кінець пісні. Я її вже чула в передачі Павла Волі «Вольные гвозди» на радіостанції «Русское радио»-Україна» в його “Антизолотом граммофоне”. Пісня про маленькую дєвочку. Правда ця була оброблена не так. У пісні звучали слова-обіцянки: «очень просто стать маленькою женщиною в мужских обятьях… он тебя не обидит…». Сашко Тихоступ (Ромахін) запитав у Олі чи Вова пішов, тоді відпустив мої руки, а Оля відкрила ролети, випустили мене з магазину. Схожу пісню у виконанні Аркадія Грека я знайшла в інтернеті:

Травень 2010: «Фотография украдена из официального документа!.. А ты закрой рот и сиди молча!».

11.05.2010. «Я тебя, сука, блядь, урою!»

«Я убить тебя хочу!»

«Не вмішуйтесь! Ми самі розберемсь!»

«Бо ти задрачуєш!»

«Красся чим хочеш»

23.03.2011. «Вот и иди на работу».

15.05.2011. «Сука»

20.05.2011. «И ни хрена не получишь!.. Потому что ты уебище»

27.0?.2011. Буркнув, щоб я йшла на хуй.

24.07.2011. «С Украины (мат)! Я тобі жизні не дам»

31.07.2011. «Шо ти будєш ісполнять?!»

01.09.2011. «Чего ты пристала к пацану?»

09.09.2011. «Ты долго будешь стоять?!.. Насмотрелась?!.. Свободен!».

01.10.2011. Іду по дорозі, дивлюсь на вікна Аліниної квартири. Бачу стоїть на дорозі жінка. Впізнала її, вона теж десь тут живе, привіталась. Почали говорити з нею про Нестеренка Володимира. Потім підійшла ще одна жінка. Питаю в них, що Вова про мене казав. Вони розповіли, що Володимир розказує, що я лежала в дурдомі і що била його дітей. Я й не дивуюсь, кажу їм, що він бреше, що такого не було. Друга жінка, що підійшла, з якогось дива взяла мою сторону. Вони пішли.

Вова: «Чего ты пришла? Уже всех вокруг заебала! Где ответ?!».

08.11.2011. «Спалят твоего Гришку!.. Завтра я тебя выловлю!.. Сволочь»

19.11.2011. «Зачем ты написала на стекле?!!»

31.12.2011. «…Біля магазину… Ждатиму…»

03.01.2012. «Пошла вон!.. Вобщє охуєла?!»

10.02.2012. Під ніс собі посилаєш мене.

14.02.2012. «Пошла ти нахуй!»

12.03.2012 «Пошла нахуй»

14.03.2012. «Иди нахуй отсюда!»

Березень 2012. «Шоб ти подохла з своїми пєснями!»

28.03.2012. «Пошла вон!»

05.04.2012. «(Телефон) Где то на поле валяется!.. Жена с ребенком не могут выйти погулять… Ах, вот в чем проблема!..»

27.04.2012. «Ох і сука… Здохни, сучара»

04.05.2012. «Будешь слушать радио в тюряге!»

08.05.2012. «Сука»

16.05.2012. «Пошла нахуй»

17.05.2012. «Здохні»

18.05.2012. «Хай вийде…»

25.05.2012.  «Пошла нахуй!… І слава Богу!»

04.06.2012. Жінка з сусіднього будинку пригадала, що я її колись посилала до Аліни в квартиру дізнатись за Володимира. Сказала, що Вова – дуже красивий чоловік. І що Вова їй розказував, що я лежала в псіхушці, а якось побачила його жінку з дитиною в колясці і почала бити.

05.06.2012. «Здохни»

Одного разу прийшов вранці на роботу, побачив мене біля «Соти» і сказав, щоб я повісилася.

08.06.2012. « (старей) уже быстрее».

12.06.2012. «Пошла вон отсюда, падло». «Здохни, сучара»

13.06.2012.  «Дебілка…Та нахуй ти мені нужна була!..»

15.06.2012. «Подохні… Дура»

18.06.2012. «Здохни, сука»

14.07.2012. «Шо саме обідно… Сдохни, уйобище недоделане!…» По мобільному: «…давай сегодня доделаем…»

16.07.2012. «Пошла нахуй! Отойди от машины!.. Отойди от машины! Пидерюга!»

18.07.2012.  Послав.

21.07.2012. Чи лякав чи послав. «Пошла нахуй… Пошла нахуй, підераска»

28.07.2012. «Я тебя выловлю!»

01.07.2012. «Пошла вон. Давайте я вийду її стукну»

03.08.2012. Пробурчав щось під ніс, невдоволено. «Сука». В тоні – сльози.

07.08.2012. «Отойди от машины! Пидераска! Пошла нахуй! Здохни!.. Пошла вон отсюда… Здохни!…»

09.08.2012.  Назвав мене підераскою. Сказав на мене уйобище. Щось сказав, а я не дуже розчула. … Сука»

10.08.2012. «Здохни, сука!.. Здохни»

16.08.2012. «Пошла нахуй»

17.08.2012. «Нахуй пошла»

20.08.2012. «Шоб ти здохла, сучара!»

23.08.2012. «Стоишь, сука?.. А мне за что?»

27.08.2012. Вийшов із туалету. Подививсь на мене із злістю.

28.08.2012. «Щоб ти здохла, сука…»

05.09.2012. «…щас эту суку… Сука»

06.09.2012.  «Пошла нахуй отсюда»

11.09.2012. «Пошла вон»

17.09.2012. «Пошла вон»

18.09.2012. «Щоб ти здохла. Сучара… недодєлана»

22.09.2012. «Здохни, сука»

25.09.2012. «Щоб ти здохла, сучара»

26.09.2012. «Щоб ти здохла, сучка!»

28.09.2012. «Пошла вон!»

15.10.2012. «Уйобище недодєлане»

04.12.2012. «Пошла нахуй! Пошла нахуй!»

10.12.2013. «Иди нахуй отсюда!»

15.12.2012. «Пошла нахуй… Щоб ти на ньом (холодильнику) подохла… Отойди от машины!»

11.01.2013. «Нахуй пошла!»

15.01.2013. «С-с-сука»

19.01.2013. «Нахуй пошла!.. Нахуй пошла!»

28.01.2013. «Пошла нахуй, підераска!.. Отойди от машины! Пидераска… Підераска… Сука… Вот и здохни с этой мислью!..  Эта машина – моя… еще всякое гамно в машине возить… сука!…»

30.01.2013. «Иди нахуй! Я сказав – иди нахуй!»

04.02.2013. «Пошла нахуй!.. А мені похуй!.. А виродки бездєтними останутся… Здохни… Пошла нахуй, сука!.. Здохни…»

05.02.2013. «Здохни… Прийде время…  Отойди от машины, пидераска!»

07.02.2013. «Немає смисла… Здохни»

08.02.2013. «Пошла нахуй!.. До папи свого недодєланого обратись!.. який таких дебілів робить… Пошла нахуй!»

14.02.2013. «Пошла нахуй»

20.02.2013. Повернувсь і плюнув, сідав у машину дививсь і плював.

22.02.2013. Сідав у машину – плюнув. Повернувсь до мене і знову плюнув.

25.02.2013. Плюнув. Плюнув.

26.02.2013. Плюнув. «…твій друг мені каже, що він поражається моїй тупості, а поражаюсь вашій жорстокості. Я за тобою уже скільки год дєвочкой бігаю… уже 5 год пройшло як стояв, може ж устане…». Щось мені одказав. «Радіостанцію заказав, а обняти і поцілувати не можеш… Вова, пішли в туалет потрахаємся, любов’ю займемся…». Вова: «Сама же…». «Вова, коханий… помниш я тобі казала, що якщо ти до мене не прийдеш, то я напишу про ваші приколи в інтернеті. Ось сайт для тебе». «Я тебе уб’ю… иди к йобаной матери!..». «Половинка моя, поїхали до мене!..». «Здохни… недодєлана». Закрив двері. Через скількись часу вийшов. «А машина ця не твоя!… Ви мене палкой, а я вас бумажкой…». Вийшов з гаража із рожковим ключем. «Мої глазки не стоять того, щоб мене їбать? Мої сєрі глазки…». Щось сказав, я не почула.

28.02.2012. Плюнув переді мною на землю.

04.03.2013. Плюнув і пішов.

05.03.2013. Плюнув на мене, цигарку в зуби і поїхав. Плюнув. «Сука»

11.03.2013. Плюнув на мене. Плюнув ще раз. Плюнув на мене, попав.

13.03.2013. Плюнув. Знову плюнув у мою сторону.

13.03.2013. Закінчив курити, повернувсь і плюнув мені в лице. Знову плюнув.

19.03.2013. Плюнув на мене. Сідав у машину – плюнув. Хотів плюнути. «А поцеловать?…». «Меня стошнит!». Плюнув. Як їхав повз мене приспустив скло і плюнув. «Пошла нахуй, підераска»

20.03.2013. Харкнув на мене

21.03.2013. Вийшов на поріг і плюнув у мою сторону.

26.03.2013. Плюнув. Плюнув. Знову на мене плюнув. Різко повернувсь і плюнув.

30.03.2013. Повернувсь і плюнув.

02.04.2013. Біля входу в ринок повертаєшся і плюєш на мене. Біля «Соти» повернувсь і плюнув у мене. Плюнув на мене.

04.04.2013. Повернувсь і плюнув на голову. Біля машини повернувсь і плюнув. Повернувсь і плюнув на груди. Знову плюнув.

09.04.2013. Повернувсь і плюнув мені в лице.

10.04.2013. Плюнув у мою сторону.  Плюнув і сів у машину.

11.04.2013. «Две гривни ложил…». «Вова… давай ще попробуєм…». Ти знову вийшов. У руці – гривні. Зайшла за тобою. Ти вийшов із кабінки. «Вова…». Ти вийшов з туалету. Біля магазину повернувсь в мою сторону. Очі в тебе червоні… Плюнув. Плюнув у мою сторону.

16.04.2013. Сашко облив мене водою. Щось ти обізвавсь… Плюнув. Плюнув. Дививсь в мої очі: «Пошла нахуй!»

17.04.2013. Біля машини плюнув на мене: «Пошла нахуй отсюда!.. Пошла вон!.. Ты ебальник закроешь, уродка?». Плюнув і поїхав.

18.04.2013. «Пошла вон отсюда, сучара… Я щас кину!..»

19.04.2013. Повернувсь і плюнув до мене.

22.04.2013. Плюнув на мене.

23.04.2013. Плюнув.

25.04.2013. «Пошла нахуй, підераска! Сучка!»

26.04.2013. Плюнув. «Сука… Забудь (про секс). Это не твое… Ссука…»

29.04.2013. Ти вийшов із «Соти», побачила твої очі, лице без радості. Ідеш до туалету. Тобі хтось подзвонив. Кажеш по мобільному: «… не дзвони мені…». Чую по тону твого голосу – ти незадоволений, що тобі дзвонили.  Зайшов у туалет. Я місця не найду, зайшла, потім вийшла – стала біля туалету. Ти вийшов з туалету, кинувсь до мене: «Падло!..», вдарив по обличчю рукою. Ще по чомусь ударив.

07.05.2013. Плюнув мені прямо в лице.

08.05.2013. Плюнув на мене.

09.05.2013. «Пошла вон, отсюда!»

11.05.2013. Запитала: «Вова, чого ти сказав, що секс – це не моє?..». По губах бачу, що ти щось говориш у машині.

13.05.2013. Ти щось говорив.

14.05.2013. «Пошла вон!». Махув у мою сторону рукою, хотів ударити.

15.05.2013. Ти плюнув на мене з силою. Облив голову гарячою кавою: «Та пошла ти нахуй!..». Лице в тебе стало все таке гостре. По губах прочитала, що ти мене посилав.

16.05.2013. «Вон нахуй отсюда!». Обплював з ніг до голови. Повернусь і кинувсь, вдарив у лоб кулаком: «Підераска!». Ти щось може в машині хотів говорити і не договорив.

20.05.2013. «Пошла вон отсюда!»

21.05.2013. Мабуть сказав: «Пошла нахуй, сука»?

22.05.2013. Плюнув. «Отойди от машины, пидераска!..»

24.05.2013. «Пошла вон!.. Пошла вон!..»

25.05.2013.  «Ненормальная, стоишь под окнами»

27.05.2013. «Вон отсюда!»

29.05.2013. Плюнув. Плюнув на мене. «Пошла вон!..». Обізвавсь. «Ненормальна»

31.05.2013. Плюнув на мою голову.

01.06.2013. «Пошла вон отсюда!.. Пошла вон!»

03.06.2013. Ти сказав щось типу, щоб я йшла отсюда вон. «Здохні»

06.06.2013. Ти повернувсь і плюнув. Глянув на мене – знову плюнув. Мені на руку.

11.06.2013. «Я с пидерасами этим не занимаюсь… Клєтка уже готова»

15.06.2013. Плюнув і побіг у туалет. Вийшов з туалету і назвав мене придурком.

17.06.2013. «Пошла вон… Сучара!.. Да, я поняв… там стань и стой, со своим папой»

18.06.2013. «Пошла вон!.. Здохни» Щось сказав, що мені давно пора зійти з ума. «Нахуй пошла…». Лице замучене.

19.06.2013. Сказав щось негарне. повернувсь і плюнув на мене. «Щас в’їбу! Падло!»

21.06.2013. «Пошла… Иди отсюда… Пошла вон!… Нахуй пошла!.. Здохни, недоразвіта…»

 «Пошла вон!.. У нас в магазин не принято пускать животных». Плюнув у мою сторону. Замучений, повернувсь і вдарив мене ногою. Раз по пальцеві, другий  раз в ліву грудину.

24.06.2013. «Я с уродами вобще не общаюсь!.. Шо я заказував?.. Нахуй пошла! Нахуй пошла!.. Пошла нахуй, підераска!». Сказала про те, що ти з Олею і Сашком закривали мене в магазині у 2009 – заусміхавсь… навіть засміявсь.

25.06.2013. Плюнув: «Пошла нахуй!»

26.06.2013. «Нахуй пошла!». Бризнув у мою сторону хімією з балончика.

01.07.2013. Вийшов, в очах тривога, переживаєш. Повернувсь і плюнув на мене.

03.07.2013. «Пошла вон!… Пошла вон!.. Пошла вон!.. Щоб ти здохла, сучара»

04.07.2013. «Пошла вон… Пошла нахуй…». Повернувсь і плюнув на мене. «Пошла вон… Це ти заказувала… Хто тебе обіщав забрать?… Зараза!…». Назвав дебілкою. Кричиш, щоб я йшла нахуй, щоб я йшла вон… «Пошла вон, я сказав: пошла вон…». Ти щось говориш про те, щоб визвати міліцію.

06.07.2013. Піднялась до Аліниної квартири, ти був біля дверей на сходах. Хотів ударити чи зробив вигляд, що кинувсь мене бити. Летіла по сходах, питала чого ти до мене не йдеш. Ти: «Семья!..».

11.07.2013. «Та кому ти нужна, уродіна!… Пошла вон»

12.07.2013. «Пошла вон нахуй отсюда!!! Подохні… Пошла вон нахуй отсюда!.. Сука!.. Нахуй пошла… Я брєзгую… Вона не зі мною… Дебілка…», «Иди сюда!».

14.07.2013. «Здохні»

15.07.2013. «…вон иди!.. Иди вон отсюда… иди вон отсюда…». плюнув у мою сторону. Біля дверей магазину замахав на мене руками і ногами. Таки вдарив ногою під задницю. «Шиза накриває? Їдь у дурдом…». Тоді почав звати мене в магазин. Сам вийшов, затяг мене до себе, звалив під стілець і почав штурхати ногами: «Не нужно меня понимать!.. Нет… Які аудіо-відеозаписи?… Жена просит меня тебя не убивать!.. Что ты трощишь оборудование… милицию визвать?.. что ты залезла туда, вылази…». Схопив мене, закрутив ліву руку, виштовхав-вивів до дверей. Мій зонтик ткнув мені боляче в праву вилицю. Синяк поставив. Побачила як через хвилин 5 пішов у туалет.

17.07.2013. «Пошла вон»

19.07.2013. «Я скорее повешусь… Да… Та кому ти нужна!.. Пошла нахуй… Пошла вон отсюда, підераска!». На ходу відповів, що ніколи цим зі мною не займатимешся. Сказав, що я недоразвіта умом». Тоді видав, що у моєї матері була шизофренія і що вона мені передалась по наслєдству. «Пошла вон отсюда, недоразвіта!»

22.07.2013. «Пошла нахуй… Пошла вон, недоразвіта!».  Вийшов, впихав мене.

23.07.2013. Плюнув. «Не твое собачье дело!… Я с собаками сексом не занимаюсь… Та мені похрен на твою сім’ю!.. ». Плюнув на мене. Ти ішов і щось мені говорив у відповідь. «Йобнута… Лічиться від шизофренії!.. Ни на какое радио я не обращался!»

24.07.2013. Запитала звідки у мене шизофренія. Ти: «Природа». Повернувсь і плюнув мені в лице. «Пошла вон»

25.07.2013. Замахнувсь на мене рукою: «Підераска, пошла вон!». Ти повернув, подививсь в очі, кинув у мене цигарку.

26.07.2013. Плюнув  у мою сторону. «Вон пошла!»

27.07.2013. «Пошла вон!»

29.07.2013. Плюнув у мою сторону. «Пошла вон»

30.07.2013. «Недоразвіта, нахуй пошла отсюда… Пошла нахуй підераска… Коли хочеш… Иди к своему Мише (Павлову) и с ним ебись». Сів у машину, ще щось казав. «Выйди отсюда». Пішлов до туалету, там багато людей. Зайшла, злегка торкнулась до спини. Ти різко розвернувсь: «Чего ты в меня вцепилась?», заїхав кулаком в нос, в губи. Взяв і виставив на східці. З розбитого носа натекла жменя крові, яку я запустила в тебе, вимазавши рукав твоєї сорочки. Тікав від мене.  Відказувавсь. Сказав, що мені не нада було звонити на те радіо, тоді щось загадав за шизофренію.

01.08.2013. «Вон…». «Пошла вон, заїбала…»

02.08.2013. «Пошло вон».  Назвав мене кобилою. «Подохні»

05.08.2013. «Поїхали… Її сьогодні заберуть у дурдом…»

11.08.2013. «Пошла вон, недоразвіта». «Проверим»

12.08.2013. «Подохни, недоразвіта… Та хто б з тобою мирився… В дурдомі тебе провірять… Какое твое собачье дело?… Вот так и подохни… ». Щось сказав про те, щоб я тепер цим заморочилась. «Харашо». «Отойди от машины, пидераска»

13.08.2013. «Пошла вон, недоразвіта… Я тебе этот нос назад в череп вобью!.. Иди отсюда!»

14.08.2013. «Пошла вон»

21.08.2013. «Пошла вон отсюда!». «Шизофренія тобі обіщала!..», засміявсь.

22.08.2013. Ти на мене кричав.

23.08.2013. «Пошла вон отсюда!… недоразвіта…»

26.08.2013. «Пусть подохнет»

28.08.2013. «Пошло вон». Сказала Володимиру: «Вова, хватить работать. Все рівно робиш на ту кобилу. Пішли займатись любов’ю!». Вова вийшов, риси обличчя в злості: «Закрой свой ебальник, сука!». Очі дійсно злі.

29.08.2013. «Пошла нахуй отсюда! Пошла нахуй!». «Шиза накриває?»

02.09.2013. «Ненавижу». «Закрой дверь!»

03.09.2013. Обличчя чи то зле чи то сердите: «Пошла вон нахуй отсюда!»

09.09.2013. «Да»

10.09.2013. Плюнув.

11.09.2013. Плюнув.

13.09.2013. «Іди к йобаній матері!.. Убить. Убить»

16.09.2013. «Недоразвіта… Вон отсюда, недоразвіта!». «Не нада…», тоді ногою на мене замахнувсь. «Пошло вон». «Иди сюда, блядь!..»

17.09.2013. «Скотиняка недоразвіта»

18.09.2013. Повернула очі – світло твоїх очей в мої очі. Плюнув. Пішов у туалет. Заходив у магазин, плюнув. «Ты по-человечески заговорила?..» (а перед цим підлаштовувавсь під довбаних співробітників: пошла вон, казав)… Гавкаєш і гавкаєш…»

19.09.2013. «Пошла нахуй!… Мозгов у тебе немає!.. Пошла нахуй!». «Скотиняка, вийди!»

20.09.2013. «Сучище…». Ще щось говорив неловке.

24.09.2013. «Вон нахуй!». «Она побила мою жену!»

25.09.2013. «Пошла нахуй!»

26.09.2013. «Пошла вон! С первого раза, сука, не понимаешь?!»

01.10.2013. «Недоразвита!.. Отойди от машины!…», повернувсь і з силою плюнув на мене.

14.10.2013. «Вон нахуй»

15.10.2013. «Здохні, недоразвіта»

21.10.2013. «Нахуй отсюда!». Плюнув.

23.10.2012. Щось сказав про те, щоб я здохла. «Сука! Заїбать рішила?!.». Плюнув.

24.10.2013. «Нахуй пошла!..»

07.11.2013. Плюнув. Плюнув у мою сторону: «Нахуй… иди отсюда»

 12.11.2013. «Пиздець…»

28.11.2013. «Пошла нахуй»

04.12.13. «Вон нахуй!»

05.12.2013. «Пошла вон!»

10.12.2013. «Иди нахуй отсюда!»

13.12.13. «Закрой дверь!»

20.12.2013. 9.00. Запис:

 «Отойди… на заднюю эту… лавку»

 «Вон отсюда я сказал… на заднюю лавку»

 «Не говори… Не говори… С скотиной не нада говорить».

 «Не говори»

 «Нельзя. На заднюю лавку»

«Безумна»

 «Завали свою ротяку грязную сядь вот туда»

 «Каждый день»

 «Тебе шизофрения обещала»

 «Давай подтверждение»

 «Рот закрыла, села вот там»

«Обсуждать человеку безумному»

 «Провоцырует на судовом заседании, до заседания»

«Рот закрой. Вали на заднюю лавку, пожалуйста»

 «Можна я ее стукну?»

 «Почему она оскорбляет мою жену?»

 «Примите, пожалуйста, какие нибудь меры, чтобы она не стояла, не капала мне на мозги»

 «Нельзя»

 «Могу»

 «Добрый день, я прошу прощения что беспокою. Я по поводу дела моей жены. Я могу не присутствовать…»

«Свідок»

«Нестеренко Володимир Миколайович, село xxxxxxxx, xxxxxxxxx району, xxxxxxxxxобласті. xxxxxxxxxxxxxx, кв.xx»

«Значить щодо тих подій. В принципі,як кожного ранку вказана особа Тимошенко бігла від будинку Гожулівська 20 напереріз моїй машині, в якій сиділи дружина і дочка, їх я відвозив до школи, місця роботи. Вона бігла напереріз, очевидно, що запізнилася, зазвичай вона стоїть під під’їздом і чекає, коли я вийду, щоб накинутись чи якоюсь очєрєдной порцієй проклятєй і погроз чи просто кидатись на машину, скалувать краску і ламать зеркала. Це для неї не стидно»

 «Вибігла біля Гожулівської 20, потім мабуть повернула назад, бігла до школи № 13, до повороту біля школи, де вийшла моя дружина та дочка, пішли в напрямку до школи, при цьому начебто, ну, не видно було де ця особа там бігає. Хоча як вона там бігає на матеріалах відеозапису буде видно. Після цього хвилин за 3 надійшов дзвінок чи хвилин за 5 позвонив дзвінок на, телефонувала дружина, що на неї напала вказана особа»

«Дружина під час телефонного дзвінка… Дружина сказала, щоб я викликав міліцію. Я подзвонив там в міліцію, викликав там наряд, почав повертатися назад. В цей час Тимошенко бігла по вулиці здається Комбайнерів, по прямій, побачила машину, взяла в руки камінь. Я зупинився для того, щоб, ну, впіймати її, не втримавсь на ногах – там гравій, гравійна засипка на дорозі – і втратив рівновагу. Камінь вона кинула і побігла далі. Я почав їхати, шукати дружину, з’ясовувати, що там сталося»

«Що вона йшла, перед нею йшла дочка. Тимошенко напала ззаду, нанесла удар в районі голови, в область голови, ну а далі вона… і втекла»

«Ну я особисто не чув, чесно кажучи не пам’ятаю, таких подробиць не пам’ятаю, потому шо я зайнятий був викликом міліції»«Да, це явище досить поширене. Я можу там предоставити, надати матеріали, де вона в магазин…»

Біля суду: «Убить… Вон отсюда!». Плюнув мені у лице.

23.12.2013. «Отойди от машины!». «Пошла вон!»

27.12.2013. Вова сказав, щоб Аліна мене не фоткала. «Шизофренія тобі обіщала»

10.02.2014. «Пошла вон!»

14.02.2014. Сказав, що я витріщила очі, що я недоразвіта. Сказав, що мене провірять у Дніпропетровську.

17.02.2014. «Пошла вон!»

18.02.2014. «Пошла нахуй!»

25.02.2014. «Сегодня с утра кидалась под машину. Мне не хочется сидеть в тюрьме из-за неадекватного человека…». «Вон отсюда!». «Вон отсюда». «Отошло». «Кому ти нужна?». «Неадекватна». «Я могу! Тільки ти потом на мене заяву напишеш». «Да?»

Звукозаписи за 14.07.2014 року:

Шиян: «Потерпілий хай теж заходить. Назвіть Ваше прізвище»

Ти: «Нестеренко Володимир Миколайович»

 «xx.xx.19xx року, село xxxxxxxxxxx, xxxxxxx області, xxxxxxx район»

 «xxxxxxxxxxxxxxx, квартира xx»

 «Я, Нестеренко Володимир Миколайович…»

«Присягаюсь казати в суді правду і лише правду»

 «Ну, початку події… бачив»

 «Вранці, 12 листопада, здається, ми… я відвозив дружину та дочку до школи, там де дружина працює, дочка відповідно навчається. Тобто ми виїхали з двору близько половини, без двадцяти вісім… Коли проїжджали мимо магазину «Хуторок», побачили, що наперерєз машині біжить Тимошенко Людмила Григорівна. Оскільки, ну раніше, я часто робив окружной маньовр з другого боку школи, щоб вона не бачила як заходить до школи дружина та дитина, оскільки часто погрожувала до цього, що дитина йде в школу, «я її зустріну», а цього разу нажаль не вдалося цього зробити,бо пізно вже побачили. Я підвіз до школи дружину, висадив з дочкою. Вони пішли. Ну, сподівалися, що не наздожене Тимошенко, бо відстань там метрів двісті-двісті п’ятдесят між магазином та школою. Вони пішли до школи, я повернув у напрямку, ну у напрямку Маршала Бірюзова вулиця. Десь хвилин за 5 отримав дзвінок на мобільний. Дзвонила дружина, що на неї напала Тимошенко. Я розвернувся, почав їхати назад, назустріч у провулку Комбайнерів побачив як назустріч біжить Тимошенко. В руках…, коли вона побачила мою машину, взяла камінюку в руки, я почав зупинятися, вона пробігла, камінюку кинула, побігла далі. Потім уже, коли під’їхав до школи, дізнався, що вона напала на дружину, викликали швидку і наряд міліції».

 «Неодноразово погрожувала. Зокрема, це було, ну, явно помню, пам’ятаю випадок, коли в кінці серпня чогось там… я працював раніше в магазині «Сота» на 23 вересня і во врємя, під час очєрєдного припадка, вона викрикувала, що твоя дитина піде в школу я її там зустріну, ну з погрозами, що буде по голові бити, тобто погрози такі лунали неодноразово, ну і ми до них були готові, але всіляко намагалися убезпечити себе. Того разу, нажаль, не вдалося»

«Приходить, приходила вона. Ми писали там, майже щодня приходила. Знову ж таки це кидання. Кидалась на машину. Це постійно. Зранку вона, якщо виходжу з під’їзду, кидається на машину. Часто її то обмальовувала, то ламала дзеркала… раза три мабуть. Ну і знову ж таки погрози, то вона напише якусь заяву на мене, то ще щось в такому роді… несла всяку нісенітницю скажем так. Ну погрози періодично також звучали»

 «Знаю я Тимошенко…Я працював в педагогічному університеті викладачем, тобто асистентом два роки на кафедрі фізики. В групі… в одній із груп була студентка Тимошенко. І от одного разу вона прийшла… жив я в гуртожитку… це ще було до весілля мого, я вже почав зустрічатися з майбутньою дружиною. Вона прийшла в гуртожиток ну і… частенько до мене приходили студенти за консультаціями, тобто задачі якісь розв’язувати і так далі, а тут прийшла якась незнайома дівчина, яка запропонувала якісь там відносини. Я вказав їй на двері, сказав, що в мене вже є нєвєста, якби…»

 «Почалося це все років 12, 10 чи 12 назад. Потім був перерив якийсь певний, тобто я звільнився з університету, почав працювати в іншому місці, вона не знала тривалий час, де я працюю, потім років 9 мабуть назад вона прийшла вже додому до мене, коли в мене вже була дочка мала»

 «Після цього… ну вона якось… почало прогресувати, її агресія почала прогресувати. Якщо вона спочатку ходила, нікого не чіпала по двору, збирала якусь інформацію і так далі, то дедалі ставала агресивніша, почала кидатись на машину, кидатись на… під якимись тим вимушеними видуманими прєдлогами кидаться на мою рідню, тобто там на тещу часто… матами короче ругалась і так далі, тобто вигадувати якісь там абсолютно нереальні історії, тобто в мене там коханок було 100 штук і так далі. Тобто…»

«Ну вона пробігла, ніяких…»

 «Я з нею не спілкуюсь уже мабуть років 5. Тобто я розумію, що людина ну неадекватна і ніяких… Тобто, якщо спочатку, там навіть мої колеги намагалися образумить чєловєка, тобто розказать, шо у людини є сім’я, своє життя, не потрібно йому заважати. То далі просто припинив всяке спілкування, тому що… ну… бєсполєзно».

13.03.2014. Засідання в Апеляційному суді Полтавської області. Розглядали мою апеляцію на рішення судді Яковенко Н.Л. щодо стаціонарної судово-психіатричної експертизи у Дніпропетровську. Cлідча Ганна Сипко запросила Аліну Нестеренко (Романчук). Аліну на машині привіз Вова. У залі суду в очах Вови побачила повно страху. Я підійшла до Вови, казала щось про те, щоб вирішити все укладанням мирової угоди. Вова прямо в залі суду почав махати на мене руками. Я подумала, що він мене вдарить. Аліна скомандувала Вові іти і сісти біля неї. Він сказав, що не хоче, але пішов і сів. «Диктофон включай!». «…200 тисяч доларов, чтобы можна было купить квартиру в каком нибудь городе там, где она не будет знать ну и…». «Харашо. А где этот телефон?». «У человека просто маячные фантазии всякие…». «Твой телефон никто не брал». «Да». «Еще есть радио. Про радио Вы не знаете?». Вова щось сказав образливе щодо того як від мене негарно пахне. Вова слідом за Аліною почав говорити про мою ненормальну поведінку. Сказав, що я займала його дитину. «Расказываю как это чудовище приперлось в комнату…». «С предложением сначала дружить. Ей было указано, что…» (розказує події періоду навчання в  аспірантурі). «Вилетела головой вперед, а после этого…». «А потом…». «А потом началось уже с того, что планка падает у человека… начала кидаться на « Айконе». «С какими то баночками меда приходила. Эти баночки летели в одну сторону, а она в другую». «Водку она… познайомилась с какими то». «Рот закрой». «Рот закрой!». «Рот закрой». «Я ничего не брал!..». «Я приведу тоже свидетелей…». «Человек живет в своем мире…». Чогось почав обурюватись, що я включила диктофон.  «Да меня воротит от таких… особей». Вова Аліні: «Успокойся».

01.05.2014 року. Вова звинуватив мене у всіх смертних гріхах.

01.10.2016. Керівник на роботі вітала мене з Днем народження. Чотири рази сказала: «Мы тебя все очень уважаем», «Ты идешь к своїй мечте и обьязательно к ней дойдешь».

Грудень 2016. Потягло після роботи до ринку «Алмазний». Ішла і думала: «Зроби вигляд, що я для тебе пусте місце». «Соту» перейменували у «Мобилочку». В магазині Оля і Володимир. Зайшла в магазин. Немає ні шторок, ні перегородок. Володимир сидить і не відводить очей від монітора комп’ютера. Звернулась до Олі: «Привіт, Оля. Як діла? Як діла?». Оля: «Люда, вийди з магазіна». «Да? А мені на роботі сказали, щоб збулась моя мічта». Володимир дививсь тільки в монітор. Вийшла.

Не знаю, який кайф чоловікові через когось задрачувати дівчину, яка не в його вкусіі.  За 10 років Вова  не захотів до мене навіть подзвонити, а не те, що прийти до мене в гуртожиток. Бив мене до втрати свідомості, потім звинувачував у переслідуванні і шизофренії.

Захотіла уточнити у колишнього керівника, чому саме так вона тоді сказала, хто її попросив. Вона тоді уже звільнилась і на мої питання заявила, що не те мала на увазі.