Ісаєнко В.М., Ісаєнко І.І., заступник начальника ДПІ у м. Полтаві

2008 – 2009. Взяла «Жовту газету» і записник. Подзвонити до батькового друга дитинства Ісаєнка Володимира Миколайовича. Сказала, що шукаю роботу. Він сказав, що я можу підійти в міську податкову, там працює його жінка. Дав номер кімнати. Я думала, що вона працює простим спеціалістом. А виявилось, вона – Ісаєнко Ірина Петрівна – заступник керівника ДПІ в м. Полтава. Відправила мене у відділ кадрів. Начальник відділу кадрів подивилась на мене і сказала, що вони не можуть взяти мене на роботу, бо у мене немає відповідної освіти (магістратура з математики і останній рік навчання в Аграрній академії на другій вищій за спеціальністю «Фінанси» – недостатньо для роботи в міській податковій). Засмутилась, повідомила Ірині Петрівні про відмову і поїхала в гуртожиток. Вона дзвонить мені ввечері, каже, що мене візьмуть на роботу, вона про все домовилась. Ірина Петрівна сказала мені, що вона розказала про мою ситуацію Кидонь Оксані Орестівні, начальнику відділу операторів для обробки документів податкової звітності, куди мене оформили оператором.

Ірина Петрівна спілкувалась зі мною на тему моїх почуттів до Нестеренка Володимира Миколайовича, зокрема у розмові щодо пісень, які Нестеренко В.М. «замовляв» для мене, сказала: «Нет, тебе нельзя отказываться». Сказала мені, що якщо чоловік любить, то він буде кричати про це на весь світ. «Ты не представляешь, какие волны распостраняет возле себя обиженная женщина». «Це ненормально, що жінка приходить до чоловіка – треба, щоб чоловік приходив до жінки». Сказала мені, що чоловіка тримає жінка. Тобто не діти і не квартира.«У нього жінка гарна?.. Если бы она ему не нравилась – он бы с ней не жил. Лучше горькая правда, чем сладкая ложь». «Мужчина сам не справится в такой ситуации». Чому ж мільйони чоловіків самі вирішують ситуації своїх особистих стосунків без сторонніх? Сказала, що розповіла про мою ситуацію моєму керівнику Кидонь Оксані Орестивні.

Ісаєнко Ірина Петрівна похвалилась мені, що мер Полтави Андрій Матковський приходить до них у гості. Андрій Матковський раніше очолював ДПІ у м. Полтава. Ще як працювала в ДПІ, почула в новинах «Русского радио»-Україна» запис виступу тодішнього мера Полтави Андрія Матковського. Даром музика не грає, як сказала колись завідуюча магазином «Святковий» Людмила Григорівна. Так і тут. Даром радіостанція не буде піарити мера якогось міста. Скільки я слухала радіостанцію «Русское радио» – України» в період з 2006 по 2009, то мера міста в ефірі почула перший раз.

«Бытие определяет сознание» – Ірина Петрівна говорила мені, що люди, які відпочивають в Дубаї інші, ніж ті які на це не мають грошей.

Була у батьків. Приїхав до батька його друг дитинства Ісаєнко Володимир, чоловік Ірини Петрівни, заступника начальника податкової. Говорила з ним, а він якось у розмові прохопивсь: «Нікому не інтересно у кого які труси». Батько пізніше мені сказав, що Володька Ісаєнко йому казав, щоб я не говорила, що Вова – мій, щоб шукала собі хлопця.

Через скількись днів по цій розмові з батьковим другом дитинства приїхала на ринок «Алмазний», на роботу до Нестеренка Вови. Біля «Соти» «на очках» стояла якась дівчина Іра. Причепилась до мене, що я наділа не такі труси. Це б нічого. Через скількись днів вона до мене знову причепилась, майже лізла битись. Через день на радіостанції «Русское радио»-Україна» в ранковій програмі «Будильник-шоу» Свірідова і Галібін коментують щось про хуліганську поведінку, з насмішкою, що це буває «только по праздниках». В процесі спілкування Іра з ринку «Алмазний» сказала мені, що вона приходить з роботи додому і їбеться з своїм чоловіком, і Вова, приходить з роботи і їбеться з жінкою, а я …

Подзвонила до Володимира Миколайовича, чоловіка Ірини Петрівни, просила його щоб він і його дружина через знайомих посприяли тому, щоб Нестеренку Володимиру директори фірми «Сота» виплатили заробітну плату заборговану за три місяці літа 2009 року. Він відповів, що в них немає таких знайомих. Звернулась безпосередньо до Ірини Петрівни. На моє прохання почула від неї, що як йому там не платять, то чого він там сидить, хай іде і шукає роботу де платять. Мене така відповідь здивувала: по-перше, моє прохання стосувалось виплат з/п на фірмі – вона ж працівник податкової; по-друге, її чоловік дружив з моїм батьком і прохання було не таке вже обтяжливе для неї, враховуючи її посаду у податковій; по-третє, сама ж хвалилась дружбою з мером і співчувала: «мужчина сам не справится в такой ситуации».

Якось запитувала Володимира Миколайовича за Володимира. Сказав, що не спілкується з ним. Осуджував його за ставлення до мене, за те що бив мене.

01.10.2009. Подзвонила Ірина Петрівна. Запитала, де я. Сказала, що мені треба приїхати в податкову і написати заяву на звільнення. Пізніше, як написала заяву на звільнення, запитала у Ірини Петрівни чого ж її чоловік так мені тоді сказав, що «нікому не інтересно, в кого які труси», а вона: «то в нього є такий вислів».

Приїхала до батьків додому. Мати в сльозах. Сказали мені з батьком, що подзвонили Ісаєнки і сказали, що я побила три машини. Я в шокові – чому вони моїм батькам збрехали про мене? Я сказала батькам, що такого не було. Мені не повірили. Батько кричав. Потім сказав, що Вовка Ісаєнко казав йому приїхати в Полтаву. Питаю: «Чого ж ти не поїхав?». Батько сердиться: «Щоб мені очі заплювали?».

01.03.2011. 17.10. Ісаєнко Ірина Петрівна заплатила мені за «Мартіні» на 14 касі магазину «Сільпо».Дуже скоро я її знову бачила, але вона з дочкою Мариною зробили вигляд, що мене не помітили. Батько сказав, що вона вже не працює в податковій. «Попросили», бо мером уже не Матковський, а Мамай.

28.07.2014. Сім’я Романчук (Нестеренко) Аліни добивалась мого поміщення до психлікарні. Я шукала вихід. Перед ранком приснилась Ірина Петрівна. З своїм чоловіком у хаті моїх батьків. Подзвонила до неї як прокинулась. Почала пояснювати, що вона мені може допомогти… Вибило. Вона й не передзвонила. Повезла в Октябрський райсуд скаргу. Бігла від суду через дорогу, спішила на тролейбус. Ускочила. О! Ірина Петрівна. Получала по 20 тис. грн. як робила замісником керівника податкової, а їздить тепер безплатно тролейбусом. Підійшла до неї. Вона: «…Меня твой отец попросил взять тебя на работу… Он с моим мужем в детстве свиней пас…». Сказала це так зневажливо. Пояснювала моїй колишній покровительці, що мене хочуть закрити до психлікарні, просила її виступити на суді в мій захист. Вона: «Я уже навыступалась…я на пенсии…». Відвернулась від мене і пішла у своїх справах. Гріх це від Бога. Плювала вона на такий гріх. Адже цебе я невелике. Дочка свинопаса. Чого мій батько мені ніколи не розказував, що він із друзями в дитинстві свиней пас? Бо у селі, де росли її майбутній чоловік та мій батько свиней не було. Тепер чоловік Ірини Петрівни має в друзях не мого батька, а колишнього мера міста. Жінка знайшла чоловіку нового друга. Мер міста Полтава Андрій Матковський в дитинстві свиней навряд чи пас.