Дубль два: «Розглядається клопотання про примусове направлення до психіатричного закладу для проведення судово-психіатричної експертизи». Стоп. 05.02.2014 слідча і участковий з Київського РВ ПМУ уже возили мене на «топольки». Шо після майдану закони помінялись і можна по кілька разів людей на психіатричну експертизу возити?

25.02.2014. Була вихідна. Вчора приїхала від батьків. Кохана людина. Ждала тебе вранці до 9. Пішла. Обернулась на дорозі – ти. Махнула рукою, а ти не спинивсь. Болять груди, поїхала в лікарню. Тоді подзвонила до слідчої, яка веде справу про мій перебитий ніс. Не бере слухавки. Стільки часу. Написала клопотання, щось же та повинна буде написати. 14.36. Дзвінок з Київської прокуратури. На 15.30 в Київський райсуд. Сипко подала в суд клопотання про направлення мене на судово-медичну експертизу. Стоп. А 05.02.2014 що було?.. Вони з мене іздіваються?.. Приїхала в суд. Зайшла до секретаря, сказала, що мені подзвонили з прокуратури і сказали, що буде розгляд клопотання слідчої щодо призначення мені судово-медичної експертизи. Сіла в коридорчику. Чекаю. Зайшла Аліна з подругою Людою. А ти, де ти? Вибігла на вулицю, машини ніде близько не видно. Вернулась, сіла на стілець. Вийшла Аліна. Вернулась. Через якийсь час ти зайшов. «Вова!» Захисник мій не встиг приїхати. Як швидко організувались… не те, що на мої клопотання… місяцями тягтимуть. Ти: «Сегодня с утра кидалась под машину. Мне не хочется сидеть в тюрьме из-за неадекватного человека…». Просила тебе не брехати?  Подав матеріали. «А шо тут?». «То, что происходит каждое утро. Распечатайте». «Вова!». Ти таки пересів до Аліни, аж у куток. Аліна з Людою сміються. Аліна: «Отойди отсюда, отойди». «Вова, ти щасливий?». Аліна: «Двое детей, вот его счастье, уйди отсюда». «Для чоловіка не в дітях щастя, а в коханій жінці…». Люда Павлюченко, яка колись тримала мене за волосся, поки Аліна штрикала мене своїм зонтиком: «Я не Аліна, я щас попрошу, тебе виведуть, в клєтку посадять зразу і всьо…мені це вже тоже надоїло…» (такі «круті», без суда садять, чого ж тоді і в суд приходити, щоб посміятись з мене?). «А ти сюди хоч яким боком?». «Мої діти тоже ходять по уліце, тоже відят…». «Ти надоїла вже усим… Уйди! Отойди пять шагов отсюда! Пожалуйста! Отойди, пожалуйста!». «Чого ти бісишся?». Працівник суду: «Щас буде судове засідання». Аліна охоронцю: «Не уходите, мужчина». «Не уходьте, можете постоять». Аліна  рішила відігратись, начала цілувати тебе в губи і дивитись на мою реакцію.  Я підійшла, замахала руками, закричала: «Зачєм… зачєм вона провоцирує?! Мало того, шо ти їбеш?..». Ти: «Вон отсюда!». Аліна: «Ти совсем что ли?! Отойди отсюда!». «Шо ти дєлаєш?! Ви вобще… поіздіваться?!..». Працівник суду: «Ви успокойтесь…». «Вийди отсюдова, якщо так», кажу тобі. Ти: «Вон отсюда». Працівник суду: «Ви знаходитесь в судовому засіданні, ви розумієте?…». «Ви…оцю канапку… зачєм ти її провоцируєш, зачєм ти так дєлаєш?». Працівник суду: «Присажуйтесь, щас буде судове засідання». «Вов, я тебе прошу… Як ти сказала «пока їбу», да?». Аліна: «Ти ж так не можешь». Прокурор: «Людмила Григорівна, присядьте, пожалуйста». Аліна: «Я с тобой не разговариваю, если так». «Я с тобой тоже нє разговаріваю, сука. А ти дєлаєш і провоцируєш спеціально… Зачєм провоцируєш? Ти… тобі знаю шо скажу…» Ти: «Отошло». «Ти – кобила їбуча». Аліна: «Какой комплимент». «Да, це не я його тобі зробила». Аліна: «Да? Ты бы с удовольствием такой хотела бы быть, но у тебя не получается…». «Но у меня нет квартиры куда бы он мог приходить».Аліна: «А при чем здесь квартира? И на койке хорошо…». «И на койку прийдьот!». Аліна: «Да?». «Да». В тебе вираз лиця змінивсь. Ти, любимий, засумнівась чи здивувавсь? «А шо ти мене обманувать будеш стoлько лєт?», кажу тобі. Ти: «Кому ти нужна?». «А єслі я тобі не нужна, то отдай мої вєщі, востанови те, що ти мені оце сдєлав і всьо і я більше не буду…». Аліна: «Нам от тебя ничего не надо. Даже моральный ущерб нам не нужен… Боже упаси, это не мы у тебя под окнами стоим, а ты» (ого…цинічно… а щодо вікон, то мені всім жителям вікна яких до 6 під’їзду виходять ущерб виплачувать?). Працівник суду: «Ви в суді знаходитесь, лічні відносини вирішуйте поза судом». Кажу тобі: «Вова, даже у ніщего єсть вибор…». Зайшла суддя. Питає мене, а я не можу, а я так хочу на тебе надивитись… Вибачте мені, пані суддя. Суддя: «Розглядається клопотання про примусове направлення до психіатричного закладу для проведення судово-психіатричної експертизи». «Будь ласка, дивіться сюди, що в Вас за зацікавленість там?». «Тут сидить мій коханий чоловік». А захисник не прибув, не встиг. Засідання перенесли на 26 лютого. «Вов, поїхали до мене, чуєш? Вов, Володь, Володь, Володимир Миколайович, Вова… Володь, ти мені обіщав. Ти ж помниш, що ти мені обіщав?». Ти: «Неадекватна». «Це ти неадекватний!». Вийшли з суду. Подруга Аліни: «Згинь звідси, бо я ж не Аліна, у мене рука тяжелєє» (якщо в руках ключі, то і легка рука стане важкою, а якщо міліція прикриє, то всяка брехня зійде за правду). Почала тобі говорити про мій час. «Кацапка родила двох дітей…». Аліна: «А у тебя детей не будет». «Не тобі рішать…» «Вова, в чому проблема? Ти не можеш себе повести по мужски?». Ти: «Я могу! Тільки ти потом на мене заяву напишеш». Алінина подруга: «Він по мужски і поступа…». Ти замахнувсь на мене. «Можеш? Я і заяву заберу». Ти:«Да?» Алінина подруга: «Не тошни, пожалуста». Ідеш. Усміхаєшся. Вони тоже сміються, діагноз шизофренії ставлять. «Вова, якщо ти дуже такий щасливий…». Алінина подруга: «Дуже щасливий, Люда, він дуже щасливий з Аліною, у нього двоє дітей». «Може ти ті приколи на радіо вмісті з Аліною робив?..» По реакції твоїй бачу, що не так.  Ти кинувсь у мою сторону. Подруга Аліни Люда: «Ти як собачка, Люда». Ти сідав у машину, замахнувсь на мене, вона знов прокоментувала: «Давай, язиком мий машину, мий…». Фу, як протівно це все…

26.02.2014. Десь в 11 прийшов чоловік з міліції. 4 заяви. Від тебе: за 13, 14 і 17 число. Чого пишеш, що я лаялась? Так аудіозапис зроби. Як ти мене колись на вокзалі пів третьої ночі питав: “А в тебе є якісь аудіо-відеозаписи?” І вона написала – за 12 чило. 12.02.2014 я її навіть не бачила. Може десь вона мене вгледіла? Брехлива жінка з Іркутської області, яка любить покомандувати: кому які пози приймати і кому куди і коли приходити. По Браїлках щоб я не ходила… Чого ж тоді її батьки увечері по Зигіна ходять?