Через соціальну мережу ВКонтакті звертаюсь до Олексія Потапенка (Потапа), директора радіостанції «Руске радіо України» Сергія Кузіна, Марини Максимової (Максим), Анастасії Каменських, Сергія Галібіна, Наталії Валевської і Павла Волі. Я звертаюсь цим сайтом до вас, працівників цього бізнесу, слова й пісні яких я слухала на радіостанції «Руске радіо України»: забрали час моєї молодості, а де ж просте людське щастя з коханою людиною?

24.02.2013. 21.14. Вчора ночувала у колишньої співробітниці, «за зупинку від коханої людини». З 9 до 17.40 була у «Сільпо». Сьогодні вранці перед роботою зайшла на Нєстєрова. 9.59. Ролети в спальні і залі завішені нещільно, а на кухні щільно – значить… оце подумала, що ти вдарив мене тоді по голові, бо тобі нравиться Алінина піська… Бо чого б іще? Увечері знайшла ВКонтакті сторінку Сергія Кузіна. Написла йому повідомлення: «Доброго ранку (дня, вечора, ночі) Сергію Кузін. Пише Вам Людмила Тимошенко з міста Полтави, яку ощасливила ввірена Вам радіостанція. Хочу подякувати Вам особисто за багаторічні “приколи” на “Рускому радіо України”, які стосувались мене і чоловіка на ім’я Володимир Нестеренко, в якого я була закохана (9 липня 2006 року: “Вчора відвідала друзів. Вона чогось не розуміє, але якщо вона вірить, то … треба тільки трохи потерпіти, почекати”… 14.01.2007: “…заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота….” і т. д. якщо маєте охоту прочитати кілька сот сторінок тексту з цікавою інформацією – при нагоді відправлю Вам прикіплений файл). Ви гарно виглядаєте, чого на жаль не можна сказати про мого і Вашого героя. Маю на увазі, що Володимир працює в поганих умовах, одягається поганенько і враження таке, що він їсть менше, ніж потрібно його організму. Зі мною все ясно: “маленькая дєвочка”, “что такое не везет, если рядом идиот”…, а от з Вами: ? Інтерв’ю з Сергієм Кузіним, генеральним директором “Русского радио Украина” (Період виходу в ефірі “Детектор брака”, “Вольные гвозди” Павла Волі):

…Елена: “Как Вы выбираете песни, которые запускаете в эфир и каким критериям они должны отвечать? И вообще, делеете ли вы это или же этим занимаются другие люди?”

Cергей Кузин: “Этим занимаются другие люди, если быть более точным — этим занимается специальная программа. Все песни, которые предлагаются к эфиру попадают в так называемый call-aut”. В зависимости от процента положительных откликов на тот или иной трек программа составления плей-листа и определяет местоположение песен в эфире. Хотя, конечно, есть исключения. Это те случаи, когда менеджмент станции рискует…”.

Галина Брарабаш, директор ТРЦ “Київ” в місті Полтава, на моє звернення до неї з цього приводу, сказала: “Я не знаю Сергея Кузина… Люди ведь вам не обещали, что вы будете вместе”. В мене виникла така думка: для чого ж тоді це все було організовано – щоб молоді роки проходили за n-кількість зупинок від коханої людини? Оце таке моє жіноче щастя?». Відправила йому повідомлення.

25.02.2013. 18.51. Після зібрання на роботі поїхала до тебе на 23. Я відійшла, а ти вийшов. Побачила тебе в 11.24 – ти зайшов у магазин. Вийшов після того, як двері самі відкрились, і я хотіла тебе позвати. Сашко з Дімкою закричали. Я огризнулась: «І шо ти зробиш – покалічиш мене?». Дімка: «Покалічу». «А мені посрать». Після цього інциденту ти вийшов через кілька хвилин. «Чого ти так довго не виходив? Я тебе заждалась». Біля машини: «Любимий, давай щось поміняєм». Ти плюнув. Приїхав через хвилин 10. Ходила купляти халву. Вертаюсь – ти йдеш. Поглянула на твоє обличчя, очі, а ти на мене плюнув. «Зачєм ти обративсь на те радіо? Як я тобі не нравилась. От мене цей вопрос інтересує!». Поїхав з роботи. Немає ще й чотирьох! Оце жінка не до душі! Прождала до 16.40. Поїхала на ГРЛ. Ти у Алінки. Ішла ображена. Навстріч від стадіону – батьки Алінки. Зачепила мене її мати. Розмова ні про що.

26.02.2013. 18.52. Вранці приїхала до тебе на 23.  Десь пів на 11. Стала напроти твоєї вітрини. Ти вийшов за кілька хвилин. Пішов до машини. Біля машини: «Вова, я хотіла б почути відповідь на свій вопрос…». Ти плюнув і сів у машину. Дивилась в твої очі, на твоє лице. Ти приїхав через годину. Сказала, що хотіла б, щоб ти мене обняв і поцілував. «Вова, тобі не нада утруждать себе і плювать на мене. Ти мене уніжаєш уже тим, що їдеш каждий вечір до неї і годуєш твоїх з нею дітей. А я остаюсь одна!». Ти поїхав. Вернувсь дуже скоро. Вийшов із машини: «…твій друг мені каже, що він поражається моїй тупості, а поражаюсь вашій жорстокості. Я за тобою уже скільки год дєвочкой бігаю… уже 5 год пройшло як стояв, може ж устане…». Щось мені одказав. Пішов не в магазин, а по «Колу». Ідеш від ларька. «Радіостанцію заказав, а обняти і поцілувати не можеш… Вова, пішли в туалет потрахаємся, любов’ю займемся…». Ти: «Сама же…». Не розчула, що ти казав, бо зайшов у магазин. Стояла довго, а ти не виходив. Сашко виглянув. «Саша, чого Вова, до мене не виходить?». Сашко повертається в магазин до Дімки: «Я устал отвечать на тупые вопросы». Прийшла смс від розробника сайту. Сайт готовий. Kohanomu.com. Попросила листочок у знайомої, написала на ньому назву сайту. Ти вийшов. «Вова, коханий,.. помниш, я тобі казала, що якщо ти до мене не прийдеш, то я напишу про ваші приколи в інтернеті. Ось сайт для тебе». Показувала тобі біля авто той листочок. «Я тебе уб’ю». Сів у машину їхати. Запхнула той листочок за склоочисник. Ти зупинив машину, вийшов, зімняв його: «иди к йобаной матери!..». Вийшла на зупинку. Маршрутка на ГРЛ. Доходжу до шостого під’їзду, ти якраз приїхав, витяг сумки. «Половинка моя, поїхали до мене!..». «Здохни… недодєлана». Закрив двері. Через скількись часу вийшов. «А машина ця не твоя!… Ви мене палкой, а я вас бумажкой…». Поїхав до гаража. З гаража виходив, а в руці рожковий ключ. «Мої глазки не стоять того, щоб мене їбать? Мої сєрі глазки…». Щось сказав, я не почула. «Ти мені так голову наїбав, що я вже не знаю, куди мені йти і що мені робити, і так вуха заплював, що я не чую, що ти мені кажеш!». Ішла біля 13 школи, куди ту бумажку? Думала приліпити на стовп. Скотч не оддирається. Якась маленька дівчинка привіталась до мене. Спитала в неї за скотч. Вона дала мені клей. Приліпила. Спасіба Богу. Поїхала в гуртожиток з «Велмарта». Лягла спати дуже пізно.

27.02.2013. Встала начало 9. Нєрви. Поїхала на 23. Ти сказав тьоть Ліді, на моє прохання вийти до мене, що нема время. На роботі неприємності. Зняли ще 0,2 КТУ за пояснювальні. Це в лютому зароблю мало. Як Бог дасть.

01.03.2013. 28.02.2012. Приїхала на 23. Ждала до 9. Пішла до магазину. Наталі сказала, що ти тільки зайшов. Поставив машину напроти універсаму. Ждала дві години, поки ти вийшов. Стояв із співробітниками в магазині над компом. Дивились щось. Ти вийшов і плюнув переді мною на землю. Іду за тобою до машини: «Тобі доставляє удовольствіє на мене плювать?». Сьогодні приїхала на пів 9. Машина стоїть. Ти на роботі. Сашко відігнув плакат і показав мені дулю. Прибиральниця тьоть Ліда сказала, що ти в гарному настрої. Ждала до пів на 10. Заглянула в магазин. Сашко: «Пошла вон, дура!». «Я знаю, що я дура. І шо?». Якась жінка біля магазину: «Шо за отношеніє таке?». Ти не вийшов. Поїхала в гуртожиток. Перший день весни.

04.03.2013. Сніг. Підійшла до машини: «Вова, об’ясни мені, чого ти зі мною не хочеш спати?». Хотіла спитати, чого ти мене не хочеш їбать. Ти плюнув і пішов.

05.03.2013. Була в батьків. Приїхала попуткою. Бачила – машина на ринку, значить ти на роботі. Приїхала на 23 в 10.47. Думала, де ти. Оце я тебе так відчуваю…  участковий на ринку заходив у магазин. Бачила його на ринку, спитала в нього за тебе. Він: «Іди ти нахрєн!», даже не дослухавши. Кажу: «Що це за обращєніє до дєвушки, до женщини… правопорядки сучі…». Не даром у народі мусором називають. Ти був у магазині. Вийшов. Я ходила купляти цукерки. Прийшла, а тьоть Ліда каже: «А він тільки пішов…». Побігла до центру ринку. Не зразу тебе й побачила. «Вовка, ну чого так?,, Я два часа прождала, відійшла на 5 хвилин, а ти тоді вийшов!.. Хочеш канфєтку?.. Я й так знаю, що ти не візьмеш. А мене хочеш?…». Біля машини: «Щастя моє, чого ти до мене не хочеш поїхати?… Я тобі не нравлюсь, да?». Плюнув на мене, цигарку в зуби і поїхав. Як приїхав, я підійшла до машини: «Ти мені нужен. Очєнь, очєнь…». Ти опять плюнув. Стояла біля магазину, поки ти увечері зібравсь їхати. Звала на ім’я. казала про ліжко, що ти б на ньому умістивсь. Сказав: «Сука». На повороті підійшла до машини. Скло трохи опущене: «Що ж ти плюєшся, для чого ж ти на радіо обращавсь?». Не передать словами. Приїхала в гуртожиток. Знайшла в ВКонтакті Олексія Потапенка (Потапа). Сторінок його не порахувала… Написала йому повідомлення: «kohanomu.com – cайт в Google. Потап Алине: “Не думай о плохом”. А мне, Алексей, о чем посоветуете думать? Ваша жена Ирина сказала мне, что я просто сумасшедшая». Знайшла сторінку Кузіна Сергія. Написала і йому: «Доброе время суток, Сергей Васильевич. kohanomu.com – cайт в Google. Спасибо за уважение».

06.03.2013.  Сьогодні увечері прийшла з «Сільпо». Знайшла ВКонтакті Марину Максимову (Максим). Сторінок… Написала на одну із них: «Дорогая Марина. Вы пели песни обо мне и моем любимом человеке. Зайдите на kohanomu.com – cайт в Google». Потім знайшла Настю Каменських. Відправляла на її сторінки повідомлення: «З 8 Березня, Анастасія. Звертаюсь до Вас: kohanomu.com – сайт в Google»… і так на кожну сторінку, поки не вийшов ліміт заявок.

08.03.2013. Пів на другу ночі подзвонив 0669540088. Чогось розмова не склеїлась. Спитала його чого він так пізно дзвонить. «Мені так удобно». Не захотіла розвивати тему «приколів». Він на мене образивсь, мабуть. Колись казав: «Що ти хочеш? Успокойся. Пока». А я на них не образилась? Четвертий десяток. Сама. Дєвочка. Поїхала на Нєстєрова. Чогось подумала, що тебе на роботі немає. Обійшла будинок, в якому ти з іншою жінкою трахавсь і поїхала на Зигіна. ВКонтакті прийшло повідомлення від Насті: «Спасибо, взаимно». Хто зна чи заходила вона на вказаний мною сайт. Почала писати схожі повідомлення співачці Максим (Марині Максимовій). Може штук 5 відправила. Після роботи подзвонила твоїм рідним у Старий Іржавець. Телефон взяла не твоя мати. Почала вітати. Вона: «Хто?..». «Несостоявшаяся нєвєстка…». Вона зразу ж поклала слухавку. Я в повному дєрьмі. Яка нєвєстка? Даже ж не зустрічались… мені погано і самотньо як і багато років тому і нічого не змінюю, бо я не в твоєму стилі. Та й за стільки років одинокого життя я Аліні Романчук в усьому програю: і в зовнішності, і в матеріальному плані, і по життю.

09.03.2013. 03.31. – дзвінок від 0669540088. Вчора до 10 відправляла смс «передзвоніть мені, будь ласка». Питаю в нього, чого ти зі мною не хочеш бути. Кажу за сайт. Він: «Ты книгу пишешь?». «Да, книгу в інтернеті». Говорили. Сказав в кінці «пока» і поклав слухавку. Снивсь білий кінь. Вранці прокинулась – за вікном сніг. Сьогодні після роботи прийшла. 8.14. Набираю 56-73-60 – «мережа зайнята». Знайшла ВКонтакті сторінку Сергія Галібіна і сторінки Наталії Валевської. Набираю 56-73-60 в 21.20: «мережа зайнята». Треба переробити шапку сайту.

10.03.2012. Лягла спати після пів другої. Набирала 0669540088, щоб передзвонив. Снились залізна двері в тебе на роботі. Були відкриті. Зайшла, а за ними – пустий магазин. Вроді кудись переїхати збираються. 10.30. Приїхала на Нєстєрова. Напроти 5 і 6 під’їздів стоїть 94880. Вікна в Аліниній квартирі закриті ролетами. Набрала  56-73-60 один раз. Вийшла до 6 під’їзду. Назустріч давня знайома. Запропонувала пройтись із нею. Сказала, що бачила тебе позавчора, як ти біг до машини. Я йшла з нею, говорила про тебе і цю ситуацію. Приїхала в гуртожиток, зайшла ВКонтакт, написала повідомлення Сергію Галібіну і Наталії Валевській: «Цей сайт для мого коханого і для Вас: kohanomu.com в Google». Співробітниця про сайт: «Не в обіду тобі буде сказано, писав не дуже розумний чєловєк, багато ошибок в тексті. В сайті немає нічого інтересного. Зачєм ти його написала? Який смисл?». 22.19. Зайшла ВКонтакт – Галібін обмежив доступ до сторінки. Як і Надя Іванова. Наталія Валевська: «Приветствую ВАС, будем дружить!!! valevskaya.com подпишитесь и будете в курсе всех последних событий связанных со мной, а также все песни, весь концертный график и прочее на этом сайте. С любовью Наталья Валевская;)».

11.03.2013. 21.01. Сьогодні ти мені не снивсь. Приїхала на 23 в 10.58. Знайома сказала, що бачила як ти кілька разів ходив туди-сюди. Вийшов може пів на першу. Пішов до кіоска з цигарками. Побачив, що я підійшла. «Привіт». Швидко пішов до машини. Витяг шкребок, очищаєш скло. Плюнув на мене. «Вова, не плюй проти вітру – себе обплюєш». «Я скучила. Трохи. Секса хочу. Трохи. Любві…». Плюнув ще раз. «А ти від мене що хочеш? Хочеш номер мобільного…». Плюнув на мене, попав. Сів у машину. Розвернулась і пішла. Мабуть ти поїхав на обід до Аліни. Приїхала в гуртожиток. Подзвонила знайома. Прийшла з сином у гості. До тебе я не їздила. І не дзвонила.

13.03.2013. Прийшла до «Соти» пів на 11. Ти якраз вийшов. Пішов до кіоска з цигарками. Стояла збоку: «Вова, я за тобою скучила, трошки». Ти повернувсь у мою сторону і швидко пішов до машини. Як сідав – плюнув. Ждала тебе годину. Побачила, як мелькнула машина. Побігла. Ти обмітав з машини сніг. Запихалась. «Кажуть, що машина – друга жінка…». Ти опять плюнув у мою сторону. «Вова, ти ж на Лесю і на Аліну не плював. Чого ж на мене плюєш? Того шо я не в твоєму стилі? Для чого ж ти тоді давав надєжду?..». Ти пішов дуже швидко. На площі ринку: «Я за тобою бігаю, ти сердишся… Як я тобі така протівна і неприязна… сам же казав: «нельзя ведь так просто давати человеку надежду…». Я хочу в цьому розібратись. Ти не ціниш мій час…». Заходив у магазин інтересно. Пройшов до мусорки – викинув цигарку, і, як заходив, то відвернув лице в протилежну від мене сторону. «Я пішла на роботу, пока». Пішла до знайомої, написала тобі записку: «Володя, сонечко моє. Я ради тебе осталась у Полтаві. Може я дибілка, бо коханням, сексом можна займатись не тільки в туалеті на 23, в місті є багато інших місць. Є номер (написала номер свого мобільного) (мій) і … (твій). Для чого ж ти дав мені надію. Люда». Зайшла в «Універсам», купила горілку «Хлібний дар», відправила смс на вказаний номер – може квартиру виграю. Якби ж я знала як… Написала ВКонтакті Валевській: «Наталья, спасибо. Ваш ответ мене порадовал. Очень. Спасибо, что не отморозились. Я заходила на Ваш сайт еще прошлым летом, когда звонила Вашему мужу Владимиру. По-моему, Ваш сайт стал еще лучше».

13.03.2013. 20.57. Прийшла на 23 десь у 9. Ти стояв з співробітницею, курив. «Вова, привіт. Це щось у лісі здохло, що ти вийшов курити на вулицю…». Ти не повернувсь, а говорив з Юлею. Закінчив курити, повернувсь і плюнув мені в лице. «Некрасіво так, любимий». Вийшов десь хвилин 20 на 11. Я ждала. Пішла за тобою до машини. Стала, дивлюсь на тебе – ти опять плюнув. Сів і поїхав. Гидко на все життя.

15.03.2013.21.28. 14.03.2013. Вранці купила батькові халат і поїхала на Алмазний. Знайома сказала, що ти тільки но зайшов у магазин – ходив по каву. 10 ранку. Може вийдеш пів на 11. Ти вийшов: «Вова, привіт». Пішла за тобою. Говорив по телефону: «…мені всьо равно…». Мабуть по роботі. «Сонечко моє…» – торкнулась до лівого плеча, мо не вдариш як руки зайняті. Біля машини стала дивлюсь, як ти сідаєш. Плюнув. Увечері дзвонила на 0669540088. «Кого вы хотите услушать?». «Несеренка Володимира Миколайовича». «Вы ошиблись». Другий раз сказав твій друг: «Я занят. До свіданія».  Наступного разу: «…сука, блядь. Я освобожусь и перезвоню на этот номер…». Написала йому: «Не нада перезванювать на цей номер. Я просто хочу, щоб ти передзвонив до нашого з тобою друга. Я хочу, щоб ти за нього потурбувавсь, узнав як він. Ви ж мене позбавили можливості робити це самій». Приїхала 15 в Полтаву. Відвезла сумки в гуртожиток. Тоді поїхала на 23. Ждала годину. До пів на 12. Ти не вийшов. Залишила тобі віддруківку народних мудростей. На 12 на касу. Так я тебе не побачила. Особливо тоскно мені, як іду сама увечері до гуртожитку. Так чого ж ти до мене, половинко моя, не дзвониш і не йдеш? Згадала про те, що пісня Наталії Валевської «Две остановки» з’явилась після того, як я дзвонила на «Руске радіо України». Радіоведучий запитав про те, де мій любимий. Я відповіла, що за дві зупинки. 23.35. Подзвонив Вовка Кучер. Погрузив і поклав слухавку. Сказала йому, що цими приколами на радіо мене обездолили. Знайшла ВКонтакті Павла Волю, написала: «С Днем рождения, Павел. Тебе в подарок: зайди в Google на сайт “kohanomu.com”.

16.03.2013. Їздила на 23. Тебе не було на роботі. Поїхала на Нєстєрова. Тоді на роботу. Після роботи довго не спала. Написала ВКонтакті Наталії Валевській: «Наташа, сегодня вспомнила, что впервые услышала вашу песню “Две остановки” спустя некоторое время после того, как позвонила на “Русское радио Украины” и на вопрос радиоведущего ответила, что мой любимый человек живет от меня за две остановки. Я спрашивала у Вашего продюсера про эту песню. Надя Иванова и Сергей Галибин, котрые раньше работали на “Русском” заблокировали доступ к своим страницам, директор радио Сергей Кузин ВКонтакте мне не ответил. Я в отчаянии от того, что мои молодые годы прошли без любви, уважения и что люди к которым я обращалась от меня отвернулись или проигнорировали. Как по-вашему, в 30 лет мне любимый в постели нужен? Как думаете, почему он ко мне не идет ночевать?»

Вона відповіла: «Вы то сами как чувствуете?». Було вже десь пів на першу ночі.

«Чувствую страх. И устала от беспомощности. Уверена, что если я сейчас пойду к той женщине на квартиру, то он меня побъет. Он как-то сказал, что я виновата, что “жена с ребенком не может выйти погулять”, и в глазах у него была ненависть. Почему то меня он не жалеет по поводу того, что я без ласки и детей». Пізніше дописала їй: «Наталья, Ваш друг, который, например, для Вас “заказывал радиостанцию”, ради кого или ради чего разбыл бы Вам голову, если бы Вы к нему пришли? А потом слушать песни так приятно… Вы Библию читали? Что со мной не так, что со мной нельзя общаться по телефону или приходить ко мне туда, где я много лет жыву одна? Надя Иванова как то сказала: “кликати треба серцем”. Я ему не нравлюсь. Понять не могу зачем было это издивательство над моими чувствами? А Вы, Наташа, знали?».

17.03.2013. Їздила на Нєстєрова. Без толку. 11.36. Перед роботою зайшла ВКонтакт, написала Павлу Волі: «Павел! У меня возникла мисль о том, зачем для девушки, которая предлагала себе мужчине, этот мужчина через несколько лет “заказал” передачу “Антизолотой граммофон”? А позвонить и прийти самому, чтобы заняться любовью или сексом?.. Обидно как то. И нелогично. Я уже в дурдом съездила, проверилась, так что можете мне ответить. Или вам некогда читать сайты, которые касаются и Вас тоже?». Після роботи прийшла в гуртожиток. Зайшла ВКонтакт. Наталія Валевська була в сєті, але нічого не відповіла. Павел Воля прийняв заявку в друзі. Повідомлення він навряд чи читав. Написала йому ще одне повідомлення: “Если в жизни что-то не клеится, то пора бросать клей и брать гвозди. Забей на все и живи счастливо”. Вспомнила твои “Вольные гвозди” и песню про “маленькую девочку”. Интересно, как тебе на радио объяснили смысл выхода твоих передач, Паша?».

18.03.2013. «Напросилась» з своїми проханнями передзвонити. 04.20. Кучер передзвонив: «Я тебе говорил чтобы ты сюда не звонила… готовся… я тебе пальцы переломаю, я тебя переломаю…». Після його дзвінка не спала. Набирала 56-73-60. Заснула. 8.19. проснулась. Не встигну. Ти давно вже на роботі. Снилось, що я їздила навколо Алмазного, чи то трактором, чи то ще яким транспортом. А ти пішов до Алінки. Приїхала пів на 10. Машина біля ринку. Простояла напроти завішеної вітрини до пів 11. Ти не вийшов. Поїхала на роботу. Виходили Сашко і Дімка. Ні слова їм не сказала.

19.03.2013. Приїхала до тебе пів на 11. Ти вийшов через півтори години. Плюнув на мене. Ішла за тобою до машини. По дорозі «скиглила»: «я знаю, що я не красавіца, тільки для чого ж плювать?…Ти займешся зі мною любов’ю, Вова? Тобі мій сайт не понравився чи ти на нього й не заходив? Мені в гуртожитку скучно одній….». Ти сідав у машину – плюнув. Присіла навпочіпки. Дивлюсь на твоє лице через скло авто. Ти його приспустив, хотів плюнути. «А поцеловать?…». «Меня стошнит!». Плюнув. Як їхав повз мене приспустив скло і плюнув. Зайшла до знайомої, тоді пішла поповнити брату інтернет. Пройшло може півгодини. Глянула – машина стоїть на стоянці напроти унівесама. Поїхала в гуртожиток, здала в ремонт взуття. Приїхала. Доходжу до ринку. Побачила, як ти вийшов. Побігла за тобою в туалет. Ти повернувсь, побачив мене. Зайшла. Стою. Ти вийшов з кабінки, ідеш до умивальника. Я подумала, що ти не в настрої займатись зі мною любов’ю. Наїбавсь з Аліною. Вискочила швиденько на вулицю. Тинялась по ринку. Підійшла до магазину. Ти якраз збиравсь виходити. Побігла за тобою до машини. Стала зі сторони пасажирського місця: «А мені з цієї сторони можна присісти?…». «Пошла нахуй, підераска». 16.16. Поїхав в сторону центру. Прождала на зупинці до 17.04. Сіла в кільцевий і приїхала в гуртожиток. Рішила написати ВКонтакті Наталії Валевській: «Наташа, Ви мені написали: «будем  дружить», а чому не відповідаєте на мої повідомлення? Як це дружити і не спілкуватись? Я Вас образила своїм сприйняттям ситуації, в якій були використані пісні у Вашому виконанні?».

20.03.2013. Чогось приснилась співробітниця. Вроді сказала: «Нема контакта – нема общих інтересів». Сьогоді примчала на 23 начало 9. Ти приїхав. Поставив машину дуже далеко і не повернувсь в мою сторону. Перестріла тебе посеред ринку: «Вова…». Біля магазину: «Нема контакта – нема общих інтересів». Ти не плюнув, а просто харкнув на мене. Поїхала в гуртожиток. Знайшла в інтернеті відповідь на своє вчорашнє питання. «Наталья Валевская в гостях у E-motion.tochka.net. 20 марта в 12:00 на e-motion.tochka.net состоится онлайн-конференция с известной украинской певицей Натальей Валевской.

Людмила: Наташа, Ви заходили на сайт kohanomu.com в Google? Ви мені написали: «будем дружить», а чому не відповідаєте на мої повідомлення? Як це дружити і не спілкуватись? Я Вас образила своїм сприйняттям ситуації, в якій були використані пісні у Вашому виконанні? З повагою до Вас Людмила.

Наталья Валевская: Уважаемая Людмила, я проболела полторы недели. Я была просто не в состоянии писать письма, надеюсь, Вы с пониманием отнесетесь к моим маленьким физическим невозможностям. Пожалуйста, не разрывайте меня на части, я тоже человек. Если у Вас в жизни что-то происходит, я не смогу Вам помочь советом, потому что я не имею права давать советы, я могу только поддержать Вас хорошим словом. Я надеюсь, что у Вас все наладится в жизни – я Вам этого искренне желаю, пусть Вам Господь поможет в этом!».

21.03.2013. Сьогодні проснулась десь у 6. Сусідка збиралась на роботу. Щось в мене душа не на місці. Думаю, щоб іти на Нєстєрова. Але ти на мене вчора плюнув. Задрімала. Приснилось, що я плюнула на дорогу, що веде до 13 школи. Подумала, що день пройде намарно, як не побачу тебе, моя половиночко. Приїхала пів 11 до тебе. Іду до дверей «Соти». А ти тільки вийшов. «Привіт, моя любов! Чого не здороваєшся? Хочеш, щоб я швидше здохла?». Ти повернув не до машини, а до туалету. Зайшла з тобою. А в  які двері ти зайшов, не бачила. Стою в чоловічому туалеті. Ти вийшов. Ідеш до умивальників. Я вийшла. Стала перед туалетом. Ти вийшов на поріг і плюнув у мою сторону. Оце так пройшло 21 березня для нас із тобою. Я маленька там, хіба ти в мені помістишся, Володимир? Після роботи зайшла ВКонтакті на сторінку Насті Каменських з запитаннями й відповідями. Писала їй питання, чи вона заходила на сайт kohanomu.com. Вона написала відповідь: «Нет». Задала їй питання: «Чого ж не заходили Анастасія?(на сайт kohanomu.com в Google). Цей сайт стосується не тільки мого коханого, який “замовив” мені радіостанцію, а Вас також. Надя Іванова  (радіоведуча “Руского радіо України”) мене запитувала, чого я не звернулась до виконавців. Я звертаюсь до Вас через цей сайт, Настя»

22.03.2013. Лягла спати начало другої. Проснулась в шість. Разом із сусідкою. Тоді знову рішила заснути. Ти мені не снивсь. Встала в 9. Забрала взуття з ремонту. Поїхала на 23. Машина стоїть. Ти на роботі. Годину майже ждала. Як ідіотка. Тоді рішила заглянути в магазин, обізватись до тебе. Юля і Сашко Ромахін разом закричали: «Пошла нахуй, закрой дверь с той стороны!». Відійшла. Тоді відкрила двері: «Я щас піду нахуй, а ви йдіть за мною!». Юля відкрила двері, почала кричати з порога: «Ты вобще… мы тебя трогаем?! Заходишь, орешь!..». Поїхала на роботу. За те, що перед вихідними після робочої зміни не відпустила покупців, які подзвонили на гарячу лінію, зняли 0,2 КТУ. Ненавиджу цю роботу. Зайшла в контакт. Сьогодні від співачки Максим в 17.25 прийшло повідомлення: «СПАСИБОЧКИ ДОРОГАЯ».

23.03.2013. 8.05 – дійшла до Нестерова. Дощик. Пташки співають весна. Пролазила до 8.55. Ти не вийшов. Поїхала на роботу.

25.03.2013. Вчора 24.03 проснулась в 6. Сніг. Приготувала їсти, поприбирала. Поїхала на Нєстєрова. Дві собаки чуть не порвали кішку знайомої. Відігнала їх. Хіба тільки й користі. Лягла пізно. Проснулась в 6. Приїхала на 23 пів 10. Знайома йде назустріч, сказала, що бачила тебе вже на роботі. Біля ринку побачила тьоть Ліду з «дєдом». Сказала, що ти «приїхав своїм ходом». Ти вийшов в 11. Пішов у туалет. Зайшла за тобою. Дивилась на себе в дзеркало – яка я негарна і постаріла. Хіба ти мене таку захочеш? Ніколи. Вийшла. Ти виходив, хотів на мене плюнути, але між нами пройшла пожила жінка й ти стримавсь. Поїхала в гуртожиток. Приїхала начало 3. Десь в 3 ти вийшов. Пішов в туалет за 75 копійок. Побачила. Радість. В 30 літ. Пів на 5 ти вийшов з Британчуком. Нагрузили тебе коробками. Сів у машину, по якій я в 2009 стукнула ножицями. Поїхала на Нєстєрова. Біля 6 під’їзду побачила твою сусідку з 4 поверху. Вийшла з паличкою. Спитала в неї за тебе. Сказала, що вже хвилин 20 тут і не бачила. Почала говорити про погоду. Тоді каже мені, щоб я вже йшла. Якась бабця: «Прівєт, падруга…» – почала вичитувати. Пішла. Я ходила біля будинку до пів шостої. В шість пішла до знайомої, домовились зранку, що я її пофарбую. Одна зупинка від Нєстєрова. Вийшла від неї. Десь о 9 вечора стояла на Нєстєрова під Аліниними вікнами. Підійшла до 6 під’їзду. Як підходила, двері були закриті. Стоїть Женя, курить. «Прівєт, Женя». «Ти тут уже давно? Як тобі прогноз погоди?». «Позви Вову». Сказав, що нема в нього охоти. «Я тобі заплачу». «Я не покупаю дешовые вещи». «За роботу тобі заплачу… Хочу в тебе щось спитати». «Питай». «Чого чоловік, який щасливий з своей женой, заказує для бившої студентки радіостанцію?» «Щоб посміятись». «І часто він з цього сміється?». «Каждий день». «Я б по ньому не сказала. Чого він такий худий, якщо живе з любимим чєловєком?..». «А чого я худий? Я тоже живу з любимим чєловєком». «У тебе може конституція така. Він таким не був. А чого він так погано одягається? У Романчуків не хватає грошей, щоб його одіти?». Говорить по телефону. «Пока. Передавай прівєт….». У маршрутці передзвонила колишній співробітниці. Сказала, що замовила у знайомого сайт, в якому написала свій щоденник і відправила деяким виконавцям. Кажу їй: «Для Максім я дорогая, для Валевської – уважаємая. Інтересно, хто для Каменських? Любімая?.. .а шо мені остається, поки він там їбеться з тією сукою?..».

26.03.2013. Вранці знову проснулась в 6. Їдучи на 23 на Садах побачила: 94880. Прибігла. І все рівно прозівала. Пішла привітатись до знайомої, а ти в цей момент зайшов у магазин з кавою. Ждала довго. Години через дві чи дві з половиною прийшов Сергій Романчук. Побачив мене: «Уйобище». Ти до нього вийшов. Він тобі щось говорить, а ти: «…харашо». «Володя, сонечко моє…». Зайшов у магазин, а на мене – нуль на масу. Скоро вийшов. Пішов до машини. «Вова, ти підеш з приймів? Любимий…». Біля машини: «Ти мені казав, як я говорила про секс, любов з тобою, що я сама… що я сама винна? Я винна, що ти пішов у прийми?..». Плюнув. Ждала. Через годину приїхав. Підійшла до тебе біля машини: «Вова, ти можеш до мене прийти?». Плюнув. «Ти Алінку вже тисячу разів їбав, а мене ні разу…Вона з двома дітьми від тебе водиться, а я бігаю за тобою як ідіотка…». Біля магазину ти опять на мене плюнув. «Шо – така я дєрьмова?». Сіла на мраморний виступ. Ти скоро вийшов. Кажу: «Ти й дітей мені через когось робитимеш?». Побігла за тобою до машини. Бачу, а там стоять три жінки й чоловік. Жінки повні, фарбовані. Одна в чорний, друга в білий, а третя чи в рижий. Біля них Романчук Сергій. Щось вони мені сказали, як я підійшла. «Это мой любимый человек!». «Як любимий, так одстань од нього…. Дєвочка, пошла нахуй…». «Я піду нахуй, а ви за мною слідуйте…». Романчук: «Уйобіще». «Уйобище в налоговій би не робило… Зайдіть в інтернет, почитайте, там є про це написано…». Чорна сказала, що знайде прочитає. Сіла сдуру в маршрутку, думала, що ти мо гостей повіз до Романчуків і там останешся. На зупинці бібліотека побачила, як дорогою промелькнула «Самара». Не нада було їхати. Вернулась. А ти вийшов тільки в 14.16. «Вова, що чи хто тобі сьогодні мішає побути зі мною?…». Думала, куди повернеш: до туалета чи до машини? До машини. Іду і чогось думки старнні в мене: «Слава Богу», я не пожаліла, що ти мене проігнорував. Біля машини, як ти повернувсь, кажу: «Чого ти мені не хочеш оставити про себе хароші воспомінанія?». Різко повернувсь і плюнув. На зупинці не знала куди їхати. Підїхала 4. Поїхала на ГРЛ. Доходжу до Нєстєрова. Побачила, як ти заскочив у 6 під’їзд з чорним пакетом. По тротуарчику йшли якраз дві жінки. Догнала їх. Моя знайома і твоя сусідка з 4 поверху. Кажу їм за тебе. Вони: «Ми не бачили». Як таке може бути? Перед носом і не бачили?! Подзвонила трохи й пішла звідти.

27.03.2013. Приїхала на 23 в 11. Машини немає. Спитала в знайомої. Вона: «Не бачили». Відкрила двері в «Соту»: «А мій Вова є на роботі? Немає?!». Сашко і Дімка: «Закрой двери… дура». Зайшла ще до одних знайомих. «Люда, сюди не можна заходити». Спитала за тебе. «Його немає. Він захворів». Поїхала на Нєстєрова. Вікна в Аліниній квартирі закриті. Пішла на роботу.

30.03.2013. 11.27. Поїхала на 23. Машина стоїть скраю біля ринку. Ти виходив у магазин і бачив, що я прийшла. Ждала до пів на 3 біля магазину. Ти вийшов і пішов до машини через увесь ринок. Для чого? «Вова, привіт». «Ти виздоровів?». «Вова… Вова, поїхали до мене…». «Я щось приготовлю, блинчиків напечу…». Біля машини ти повернувсь і плюнув. Чого було накидать такий крюк? Я тебе перестала відчувати. Весна, ти худий, нормально вдягнений, вибритий. Гарний. Як знайти потрібні слова? Зовсім інакше хотіла тобі сказати.