140 працівників радіостанції “Русское радио”- Україна”

1 раз – випадковість, 2 раз – збіг, 3 раз – закономірність.         

14.02.2004. Освідчилась Нестеренку Володимиру у любові, подарувала йому валентинку: «Я тебя люблю – я думаю об этом, когда просыпаюсь. Я тебя люблю – я думаю об этом, когда засыпаю. Я тебя люблю – я думаю об этом целый день. Я тебя люблю – я думаю об этом прямо сейчас. С Днем св. Валентина!». Увечері мені до кімнати принесли лист – валентинку з запискою: «Кохана. Я дуже тебе хочу. У всіх своїх еротичних снах я бачу лише тебе. Я хочу тебе трахнуть,  давай зустрінемось у неділю о 19.00 біля туалету. Фото нашого з тобою друга. Він хоче лише тебе. До зустрічі». Я запитала у Нестеренка Вови: «Це ти написав?». Він мені відповів: «Ні». IMG_20171029_135641 IMG_20171029_135655 15.02.2004. Нестеренко Вова мені дозволив подивитись листівку-валентинку, яку подарувала йому Аліна. Там було привітання з Днем св.Валентина і такі слова: «… буду твоим подарком… давай попробуем с тобой новые позы».

04.04.2004. У кімнаті гуртожитку було ввімкнуте «Русское радио»-Україна», близько 20.00. Випадково почула: «Хорошей девочке Людочке – все у нее будет хо-ро-шо… «Плакала береза»…».

Наступного вечора Нестеренко Вова: «Що ти хочеш?.. Я тоже сказав, що я хочу», запропонував мені близькість. А я йому не дала, своїми комплексами зіпсувала і йому і собі вечір. 06.04.2004. Запитала Нестеренка Вову про цю пісню «Плакала береза». Відповів мені, що пісня «кончєна». На початку літа 2004 на цьому ж «Русскому радио»-Україна» випадково почула і такі слова: «Любимой девушке Алиночке: я уволился с работы… «Ария»… «Я свободен»…».

З викладацької роботи Нестеренко Вова звільнивсь. Наступного року в інституті Нестеренко Вова вже не викладав.

04.08.2005. На другий день після невдалих залицянь декана, зустріла Нестеренка Вову в парку і попросила допомоги. Він мене навіть не захотів слухати. Від свого колишнього співробітник з кафедри фізики Нестеренко Вова міг щось почути, бо 03.08.2004 той заходив у деканат, якраз як декан мене обхожував.  «Русское радио» – України» тоді не слухала. Через певний проміжок часу на вулиці випадково почула передачу «Русское радио» – України»  з «радіобабкою».  Модуляції голосу у тієї «радіобабки» були схожими з модуляціями голосу як у нашого декана. Такий збіг.

29.04.2006.19.50. Захотіла послухати «Русское радио» – Україна». Включила, взяла фотографію Вови: «Все будет хорошо»…Плакала береза… «Все будет хорошо» і щось потім, а потім інша пісня: «…я научусь тебя любить…». Два роки пройшло, а пісні ті самі. Я на емоціях заплакала… Почала інколи слухати цю радіостанцію.

На«Русскому радио»-Україна» почали звучали такі слова: «Никогда не гоняйте свою жену с криками «Проститутка!». Вы не представляете, какую рекламу Вы ей сделаете». (Слухала і згадувала, як Нестеренко Вова сказав на мене «блядь» і викинув за двері, а потім декан фізмата захотів зі мною як із бляддю розважитись).

Між піснями на радіостанції «Русское радио» – Україна» дуже часто крутили рекламу: «Цю для коханої, цю для мами, а цю замовлю собі – простіше не буває» (слухала і згадувала 14.02.2004, валентинку-лист для мене і звернення написане в ній – «Кохана»).

На радіостанції «Русское радио» – Україна» у передачі «Будильник-шоу», яку ще називали «Перше сімейне ранкове будильник-шоу», була постійна рубрика: «Підніми свого друга»(слухала і згадувала 14.02.2004, зміст валентинки-листа – «Фото нашого з тобою друга. Він хоче лише тебе»).

На радіостанції «Русское радио» – Україна» в ефірі між піснями постійно звучали такі слова: «Ты нам любой нравишься. Понял? Оставайся. Понял?» (слухала і згадувала Пасху 2004, коли запросила Нестренка Вову до себе. У той вечір до моєї кімнати зайшов Васільєв Сергій і від імені свого знайомого Нестеренка Вови пояснив: «Просмотрели один фільм, а поняли по разному. Я этим не занимаюсь. Это был флирт. Не пошлешь же ты человека на три веселых буквы, если он тратит свое время, дарит  подарки, цветы… развести как лоха через две недели… Мне не нравится цвет лица, глаза, уши… Малышь, отползай, ты не в моем стиле. Дружить – пожалуйста, но не больше»).

Часто в ефірі радіостанції прокручували пісню у виконанні Діми Малікова «Ну кто тебе сказал?..»,

і відразу без пауз звучав коментар: «Ну кто тебе сказал, что тот платный туалет бесплатным стал?». Інколи пісню Діми Малікова обривали на словах «ну кто тебе сказал…» і продовжували «Ну кто тебе сказал, что тот платный туалет бесплатным стал?» або між піснями вмикали уривок із пісні Діми Малікова «Ну кто тебе сказал», який продовжували записом слів «Ну кто тебе сказал, что тот платный туалет бесплатным стал?»». (слухала і згадувала 14.02.2004, валентинку-лист і написане в ній – «давай зустрінемось у неділю о 19.00 біля туалету». Чи інші слухачі дивувались чого на радіостанції після цієї пісні озвучують саме такий запис чи тільки в мене це питання виникало?)

У цей же період на радіостанції «Русское радио» – Україна» між піснями озвучувавсь запис таких слів: «Че было?!  Ничего не былоТы че?!» (слухала і згадувала, що Нестеренко Вова відмовивсь мене поцілувати 15.02.2004. Потім пропозицію близькості Нестеренка Вови 05.04.2004, якою я не зуміла скористатись. Потім мою невдалу спробу призначити зустріч на Пасху 2004, коли Нестеренко Вова не прийшов, а замість себе прислав свого знайомого Васільєва С., який «просвітив» мене щодо причини такого до мене відношення зі сторони Нестеренка В.).

У цей же час на радіостанції «Русское радио» – Україна» між піснями озвучувавсь запис таких слів: «Если уж любить женщину, то такую, чтоб с ней не стыдно было попасться на глаза жене», «Заведи меня!» (слухала і згадувала як я казала Нестеренку Вові, що мені все рівно чи є в нього жінка чи немає… і що Нестеренко Вова женивсь на Аліні… ). Про те, що мені все рівно – неправда. І взагалі нелогічний коментар, для чого тоді та жінка, якщо збираєшся любити не її, а іншу.

На радіостанції «Русское радио» – Україна» звучали тоді ще й такі слова: «Если жена в семье одна, то она вырастает эгоисткой», «Блондинка думала – волосы темнели» (слухала і згадувала Аліну – вона фарбувала себе під блондинку. Я бачила її один раз біля нашого гуртожитку фізмату і на фотографії, яку Нестеренко Вова показав мені 15.02.2004).

В ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» прокручували і такий запис: «Смотрю на себя в зеркало и вижу, что красивый» (слухала і згадувала ідеальну чоловічу красу і мужність Нестренка Вови, мою реакцію на його зовнішність; заздрість Васільєва С. як він казав: «не может налюбоваться собой – какой я красивый»; слова студента фізматівського гуртожитку Базилевича В, який назвав Нестеренка В. секс-символом общаги і т.д. Чоловіки Нестеренку В. заздрили, бо він подобавсь багатьом дівчатам, якщо не всім).

У цей же період на радіостанції «Русское радио» – Україна» озвучувавсь запис таких слів: «Да ты на себя в зеркало то посмотри!» (я, наприклад, не красуня)

І в цей же проміжок часу на радіостанції «Русское радио» – Україна» прокручували запис і таких слів:«То-то я вижу рожа знакомая. Ну, здорова!» (слухала і згадувала, що ми не раз бачили один одного у місті і не вітались. Одного разу Нестеренко Володимир і я ішли один одному назустріч. Я пройшла мовчки, він теж. На його обличчі відобразились емоції, пов’язані зі мною)

На радіостанції «Русское радио» – Україна» озвучували тоді і такі слова: «Русское радио» – одно такое!» (слухала і згадувала 06.04.2004, Нестеренко Вова сказав: «Думаєш я за тобою дивився? Та в мене таких як ти – сотні!». Я тоді відповіла: «Я одна така!»).

Навесні 2006 на радіостанції «Русское радио» – Україна» почула такі слова радіоведучої: «…тільки не мовчіть» – початок речення не розчула.

Одним словом, потрудились на славу і психологи (стільки збігів, що всю історію моїх коротких стосунків з Нестеренком Вовою згадала, всю душу вивернули) і юристи (щоб в суд ніхто не подав – без імен та адрес).

У ранковому  «Будильник – шоу» на радіостанції «Русское радио» – Україна» ще була рубрика «Одружені та ще закохані» (слухала і думала про Нестеренка Вову і про себе. Була ще закохана, найбільше зачіпали «Будильник-шоу» з рубрикою «Підніми свого друга» та пісня Діми Малікова в поєднанні з «ну кто тебе сказал, что тот платный туалет бесплатным стал?»)

Після 18.07.2006. Я дізналась, що Вова Нестеренко працює на фірмі «Айкон» і пішла до нього на роботу, щоб поговорити про те, що я чую на «Русскому радио»-України». Хотіла дізнатись, чи міг він комусь розповісти про мене на цьому радіо. (Потім в ефірі почула, що один з радіоведучих, а саме, Міша Павлов, у 2005 році був у м. Полтаві. А знає Мішу Павлова друг Нестеренка Вови (зі слів цього друга). Цей друг в окулярах знає, за його словами, Нестренка Вову з кінця 90-их.Міша ПавловДруг Міші Павлова і Вови Нестеренка. Поговорити з Вовою у мене не вийшло.

Наступного дня, після візиту на роботу до Нестеренка Вови, увечері на кухні гуртожитку на Браїлках я включила радіоприймач і на«Русскому радио»-України» почула коментар радіоведучої: «Вчора …відвідала друзів. Сьогодні їй трохи сумно. Вона чогось не розуміє. Але … якщо вона вірить…то…неодмінно… . Треба тільки трохи потер (ведуча запинається) почекати».

18.07.2006 купила в ЦУМі радіоприймач, так що не могла 8 липня прийти до Нестеренка Вови на “Айкон”, тобто й коментар  “відвідала друзів…” міг бути тільки після 18.07.2006, а не 9, як я писала раніше.

Липень 2006. 23.50. На «Русскому радио» – Україна»: «Якщо ви на відстані від своєї коханої людини, то бажаю, щоб ви пошвидше зустрілись з своєю коханою людиною, обнялись і навіть поцілувались».  Пісню поставили: «24 часа»»

Ставили на радіостанції «Русское радио» – Україна» “Серенаду” (І. Саруханов – О. Грабовська) з репертуару радіо “Шансон”: 

“Не можна” – відповідь Нестеренка Вови на моє питання чи можу я приходити, щоб побачити його. В ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» крутили пісню групи “Подъем” “Девченка хочет и не может”:

Я прийшла до Нестеренка Вови. Він вийшов до мене з «Айкона». Вова: «Ти подивись на себе, до чого ти себе довела». У мене в общазі таких дєвок штук 20 було». Після цих його слів на радіостанції «Русское радио»-України» через деякий час з’явивсь коментар: «Новая игрушка № 19».

Я приходила до Нестеренка Вови на фірму «Айкон», просила в нього поговорити про те. що я чую в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна»:  Нестеренко Вова сказав-запитав: « Факти?»

24.10.2006. Увечері прийшла на роботудо Нестеренка Вови. Вова: «О, явление Христа народу!» Кажу: «Факти єсть». «Які?». «Ти знаєш». «Пошла на хуй! Еще раз увижу возле семьи… (штовхнув мене ногою в бік, я аж на східці оступилась)». Написала смс на «Русское радио» – Україна»: «Сьогодні відвідала друзів. Передаю привіт коханому. Сьогодні йому, як і мені, трохи весело. Якщо він мене не приб’є, то все у нас неодмінно буде гаразд, треба тільки трохи потерпіти (почекати)». Ведуча (ий) мою смс не прочитала (в), зате прокоментували з сарказмом: «Талановиті смски. Дорослі».

В управління у справах преси та інформації, де я працювала, приносили контрольні примірники видань. «Полтавські оголошення» приносила маленька симпатична жіночка, з довгим фарбованим волоссям. Якось завязалось спілкування. Люда Троян (Рябова). Її рідний брат живе в  тому ж районі що й коханий Вова, тільки в сусідньому селі.

20.10.2006. (17.10-23.11.2006). Начальник управління Пустровгар О.М. відправив мене в Центр перепідготовки держслужбовців.

Я на вихідних ще додатково знайшла підробіток. Там познайомилась з Олею. Дивлячись, в якому я стані, вона спитала мене: «Ти в коматозі? Хто це тебе до такого довів?». Слово таке вжила, ні від кого ще не чула. Якось переходили дорогу з Людою Рябовою. Вона питала за мене, як я себе почуваю. Відповіла їй: «Моя нова знайома сказала, що в мене коматоз». «Як ти сказала?» – почала допитуватись за це слово Люда Рябова. Через кілька днів увечері в ефірі «Русского радио»-України» радіоведучий Міша Павлов говорив позитивне речення і в ньому вжив слово «коматоз».

У січні 2007 на «Русскому радио»-України» звучить пісня «Елочка, гори!», (Профессор Лебединский Vs Наташа Власова) зі словами: «Лучший мой подарочек – это ты»

Тоді моя сусідка з гуртожитку на Браїлках Чоботаренко Свєта сказала: “Заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота”. На “Русскому радио” – України”  крутили пісню зі словами: “… постой, постой, куда ты, мужчина…”

Після цього в секції на кухні гуртожитку почула як Чоботаренко Свєта та її сестра Оксана обговорювали: “…вони що з неї іздіваються?…”. Пізніше почула як вони говорили ще й такі слова: “…він з нею даже не зустрічався… нам цього не понять… Аліна сказала: “я своему мужу доверяю”….”.

Січень 2007. Керівник управління у справах преси та інформації, щирий патріот України Пустовгар Олег щось запитав, а потім додав, посміхаючись: «На «Руском радіо» такого не передають?». Пригадала коментар  на «Русскому радио»-Україна» радіоведучої, можливо, Наді Іванової: «Не треба загравати з начальником».

Перед 13.03.2007. У ранковому  «Будильник – шоу» на радіостанції «Русское радио» – Україна» з’явились нові рубрики: «З вашим сімейним бюджетом все буде харашо», «Ми зацінимо ваше прізвище».

13.03.2007. Після злого розіграшу мене Нестеренком Володимиром і охоронцем Гєнкою з фірми «Айкон», дізналась у однокурсниці адресу будинку, де мешкав Нестеренко Володимир з сім’єю і пішла туди вранці поговорити. Виявилось, що Володимир жив недалеко від мого гуртожитку на Браїлках. Подзвонила. Вова відкрив двері. Я: «Здравствуйте. Я пришла поговорить». Вова: «Минуточку». Вийшов, ударив злегка рукою в лице, схопив і потягнув униз по сходах: «Де ти тут взялася?». Запитала, що він робив на зупинці, як ми зіштовхнулись. Відповів: «Та я звідти додому їжджу… я ніколи не слухав «Руске радіо». Я сказала як таке може бути, що не так давно начальник управління у справах преси та інформації показував рейтинги радіостанцій, то радіостанцію «Русское радио» – Україна» слухають найбільше. Почала казати за Люду. Вова запитав, яка в неї зараз фамілія (її дівоче прізвище було Троян). Вова: «Ти простітутка. Сама розбирайся з Гєнкою… Дай сюда телефон! Хто в тебе начальник?!.. Мене від тебе тоншить…». Сказав, щоб я щось зробила зі своїм лицем, підросла, щоб у мене мозгів добавилось і тоді до нього підходила. Володимир поїхав на роботу. Повернулась до будинку, піднялась до квартири Аліни – побачила його жінку Аліну і дочку. Аліна сильно змінилась. Вона вже не висвітлювала своє волосся перекисом водню, повнішою стала. Я ніколи раніше не бачила її очей, вони були блякло-голубого кольору. Мені неприємні. Глянула в них – згадала слова Люди Рябової, що Володимиру жінка не до душі. Мені Аліна не до душі. Перше враження – найправильніше. Вона подивилась на мене: «Дєвушка, кто вы?». Я не відповіла, бо знаю, що вона знала вже про мене (ще на початку січня моя сусідка Оксана з гуртожитку цитувала слова Аліни: «Я своему мужу доверяю»). Вона: «Така сильна любов?..». Сказала їй, що приходжу до Володимира, бо хочу бачити його. Аліна: «Нет. Я буду ревновать». Попросила Аліну, щоб Вова не бив мене. Вона: «Харашо. Я ему скажу». Свою дочку вона тримала на руках, Аня плакала і чогось тягнулась до мене. Я її взяла на руки, вона заусміхалась. Дала дочці коханого Вови 50 гривень. Аліна: «Мы приехали из Сибири… Мы харашо зарабатываем». Аліна, як я спустилась по сходах, викинула ті 50 гривень за двері. Почула як двері на 5 поверсі відчинились і відразу з грюкотом закрились. Коментар «Будильників» на «Русском радио»-Україна» не забаривсь: «Як так будете роздавати, то скоро по світу підете». Хтось із радіоведучих в ефірі «Русского радио» – Україна» наступного дня прокоментував: «Насолила».

На радіостанції «Русское радио» – Україна» в ефірі почали звучати такі слова: «Если женщина не хочет секса, значит она просто хочет поговорить!».

На радіостанції «Русское радио» – Україна» в ефірі звучали і такі слова: «Прагнете ще більшої романтики в стосунках з коханою людиною…».

13.04.2007. Після роботи пішла в своєму новому чорному пальто до стадіону «Ворскла», стала навпроти фірми «Айкон». Вова, як виходив з роботи, повернув голову, подививсь в мою сторону і завернув під арку будівлі. У цей же день увечері на радіостанції «Русское радио» – Україна» прозвучав коментар: “Треба бути завжди дуже обережним, щоб не довелося багато чим поплатитися, … тоді все буде ха-ра-шо. Залишайтеся на хвилі «Русского радио»”.

16.04.2007. Слухала пісню на радіостанції «Русское радио»-України»: «Без тебя снова придет весна…» (Наталії Валеської)

А після пісні почула коментар: «Не беріть важкого в голову і не робіть екстремальних рухів стосовно вашої душі, і тоді на запитання своїх знайомих ви зможете чесно відповісти: «У мене все добре».

На радіостанції «Русское радио» – Україна» в ефірі почали звучати такі слова: «Если не знаете, что делать – не делайте ничего».

Травень 2007. Я прийшла на роботу до Вови. «Пошла нахуй отсюда»і знову руку на мене підняв. На радіостанції «Русское радио» – Україна» звучить коментар: «…стусанів – не хоче вчитися…». (4 струси – настукати так по голові працівників радіо і Вову)

Якось в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» радіоведуча, можливо, Надя Іванова, поставила пісню Тіни Кароль “Полюс моего притяжения”

та зробила коментар: «Ви протидієте Вашому полюсу притягання».

Літо 2007, біля фірми «Айкон», Вова: «Я тебе уб’ю. Я тобі обіщаю. Мастурбіруй… Давай сюда свій номер».

(Літо 2008, біля під’їзду, де жили батьки Аліни, у присутності матері Аліни Романчук В.В., Вова: «Я тебе не люблю. Ти обіщаєш, що не будеш більше приходити?..  Я тебе уб’ю, я тобі обіщаю»).

На радіостанції «Русское радио» – Україна» радіоведуча озвучила коментар: «…що вона більше любить: своє  життя чи любов до мене…» (тут цей коментар не дослівний, але суть така).

Літо 200?. Я прийшла на «Айкон» до Нестеренка Вови у білій блузці з кружевами, яку купляла на випускний в університеті. Вова плюнув мені на груди у виріз блузки. Через дуже короткий проміжок часу на радіостанції «Русское радио» – Україна» почали прокручувати пісню зі словами: «… но опять кружева, кружева…».

Після роботи прийшла побачити Володимира до фірми «Айкон», стала оддалік будівлі. Був сильний вітер, а я розпустила волосся. Нестеренко Вова пішов після роботи у мою сторону, дививсь як я борюсь з волоссям, яке вітер кидав мені в обличчя. Невдовзі в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» радіоведуча сказала про те, що волосся можна зв’язувати, щоб воно не заважало.

В ефірі радіостанції «Русское радио» – України», ще як я мешкала на Браїлках в к.109 гуртожитку ПТУ №4 (літо 2006- осінь 2007), після пісні зі словами: «… верни мне мою любовь»

 прозвучали слова радіоведучої: ««Русское радио» нічого не збирається вам повертати».

Рік не пригадую. На радіостанції «Русское радио» – Україна» радіоведуча, можливо Надя Іванова, сказала: «Ваше до Вас повернеться, а якщо ні – то ніколи Вашим і не було».

04.06.2007. Сьогодні на радіостанції «Русское радио» – Україна» звучала пісня про друга Володю.

Суть – дівчина захопилась хлопцем, а він виявивсь геєм. Нестеренко Вова геєм не був.

Прийшла до Нестеренка Вови на роботу. Він вийшов. Став на порозі. В мене вихопилось: «…долг сємєйний справно ісполняєш, а як же те, що мені обіщав?». Після моїх слів про сімейний долг очі у Нестеренка Вови забігали із сторони в сторону і з його вуст мимовільно вихопилось: «Пошла нахуй, кобила їбуча!». Розвернувсь і пішов у приміщення. Яка несподівана реакція. Зі мною Нестеренко Вова не трахавсь, щоб так на мене сказати. Думаю, мимоволі виявив своє ставлення до сексу з жінкою Аліною. Через кілька днів після цього інцинденту набрала на роботі Вовин номер. Почула: «Кобила їбуча, пошла нахуй!» – так це він на мене так? Нестеренко Вова сказав це так голосно, що мої співробітники у відділі ЗМІ все це чули. В обідню перерву пішла на центральний ринок Полтави, на вулиці Шевченка. На вулиці чути як грає «Русское радио» – Україна»: в ефірі іржання коней і слоган «Все будет харашо».

Директор фірми «Айкон», де Нестеренко Вова працював майстром по ремонту телефонів, сказав: «Тебе нельзя сюда приходить… Инженер нервничает, не работает… »

І в новинах на «Русскому радио»-України» розповідали про професію інженера. Радіоведуча казала: «Професія інженера стає дуже затребуваною в країні».

Я сіла в кільцевий разом з Нестеренком Вовою. Він сидів мовчки, а потім сказав мені: «Завтра візьму».

04.07.2007. Невдовзі після цього словесного перла Нестеренка Володимира я почула пісню в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» зі словами про завтрашній день: «доверся завтрашнему дню, когда тебе я позвоню…».

Якось влітку (рік не пригадаю) на радіостанції «Русское радио» – Україна» після пісні Ані Лорак «…забути все молю, та скажи чому я так тебе люблю…»

радіоведуча зробила коментар, що це для того, щоб вона ще більше закохалася (це був коментар до пісні, може творча фантазія радіоведучої, цей коментар може не мав до мене стосунку).

На «Русскому радио»-України» в «Будильник-шоу» ведучі Сергій Галібін і Анна Свірідова зробили коментар про нечасті дзвінки на телефон. Зробили саркастичне порівняння з давно одруженою парою, які дзвонять один одному рідко. Я сприйняла це на свою адресу і почала дзвонити Нестеренку Вові на його мобільний номер частіше.

На радіостанції «Русское радио» – Україна» після пісні Леоніда Агутіна зі словами: «хей, хоп, ла-ла-лей… где вопросы… где ответ…»

або відразу після слів “где ответ” песеред  пісні вмикали запис слів: «Ответы все здесь – на «Русском радио»!».

Радіоведучий в ефірі «Русского радио»-Україна» розповідав, що вислів «До зустрічі» означає, що зустріч може бути скоро, може бути нескоро, а може взагалі не бути.

07.07.2007.12.58. Відправила Нестеренку Вові з свого номера 095 849 72 18 ММС. Поставила свою фотку, написала: «Володя, оціни ослика. Я вибрала його на День народження племіннику, йому в цю неділю виповнюється рік. Правда симпатичний? Я сьогодні консервуватиму вишні. А ти чим зараз займаєшся? на роботі? Можливо у вівторок, 10.07.07 побачимось? Люда, :-) ». Фоном поставила музику, схожу на ту, що звучала в пісні про «Лучший мой подарочек – это ты» на радіостанції «Русское радио-Україна» у січні 2007 року. Через півгодини з Вовиного номера 050 25 849 71 приходить смс: «Иди нахуй, параноидальная шизофреничка». Тоді через якийсь час знову прислав повторно смс: «Иди нахуй, параноидальная шизофреничка».

У серпні 2007 подзвонили родичі. Сказали, щоб зустріла на вокзалі двоюрідних сестер. Похвалилась про це на роботі. Зустрічати треба було вночі. Приїхала від батьків у Полтаву після обіду. Їду на Браїлки. Звернула увагу на біг-борд. Реклама була із трьома слонами, які тримали один одного хоботами за хвости. Нагадали мені ці слони Вовині слова про те, що я розвісила вуха як у слона, як сказала йому про слова сусідки Чоботаренко С. «заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота». Написала Вові смс про цих слонів.  Їхала від ГРЛ на Південний вокзал. Уже темно. На вокзалі сиділа в кріслі, чекала поїзд, яким повинні були приїхати сестри. Побачила знайому з фізмату Лілю Сахарову. Вона, як і ми, жила у гуртожитку фізмата. Почали общатись. Дивлюсь на неї, усміхаюсь. Повертаю голову і бачу – Володя! Стоїть напроти мене, стискає руки в долонях. Десь пів на третю ночі. Дивиться над моєю головою. Що там? Розклад руху поїздів. «Ліля, це Вовка Нестеренко?» – повертаюсь до співбесідниці. Вона підтверджує. Вона Вову тоже знає. Вова розвертається і йде. Я піднімаюсь і йду за ним. Вова сідає в жигуль. Білий. «Вова, що ти тут робиш?». «Пошла нахуй!». Що вікно машині камінюкою розбити, щоб коханий Вова оставсь? Набираю його номер: «Вова, вернись!». «…Пошла нахуй, підераска!.. У тебе є якісь аудіо-відеозаписи?..». Сіла біля вокзалу, набираю його номер. Дзвоню – матами покрив і телефон відключив. Таксісти питають у мене: «Що він тобі сказав?». «Нахуй послав». Засміялись: «Твій любовник? Він на таксі приїжджав?». Зустріла сестер. Їду з ними. В автобусі набираю Вовин номер. А він відключений. Це було у перших числах серпня. Десь в обід номер став на з’язку. Щось даже говорили. Я щось питала. Пам’ятаю, зачепила тему сексу. По голосу почула, що у коханого зіпсувавсь настрій і він відразу поклав слухавку. Знайшла точку, де був сигнал МТС. Написала смс: «…якщо тобі потрібні якісь аудіо-відеозаписи, то порийся в своїй голові, коханий». Слухала по приймачу «Русское радио» -України». Радіоведуча Надя Іванова ставить пісню: «…я устал, хочу любви, а ты паришь секс…» 

і прокоментувала: «…щоб ви не почували себе одинокими…».

Радіоведуча в ефірі «Русского радио»-Україна» сказала»: «Боиться остаться без ребенка, без жилплощади…».

Радіоведуча в ефірі «Русского радио»-Україна» сказала: «Своїм безумним коханням ви можете зашкодити коханій людині»

Прийшла на «Айкон», на роботу до Вови. Нестеренко Вова вийшов на вулицю зі своїм співробітником Віталієм. Віталій сказав мені недоброзичливо щось на зразок: «Щоб більше сюди не приходила. Тобі сюди не можна більше приходити». (Слова Віталія нагадали мені словесний діалог з нашим покійним уже викладачем матаналізу Лагном Віктором Івановичем. Ми писали лекцію і я відволіклась. Лагно сказав мені підвестись. Я підвелась, вибачилась, сказала, що більше не буду. Викладач: «А менше?». Чогось після цих слів Віталія я згадала саме слова Лагна). Нестеренко Вова піднімається по сходах до дверей і чує нашу розмову. Кажу Нестеренку Володимиру в спину: «А менше – можна?». Пройшло близько місяця, а може кілька тижнів.

17.09.2007. Десь близько 10 вечора. Включила прийомнік на телевізорі. На «Русскому радио»- України» звучить пісня «Не надо». Не знаю, що за група виконує. Включила на своєму телефоні диктофон: «…ко мне. Ты повсюду со мной, но зачем? Зачем?Ты меня не жалеешь совсем. Я прошу, я кричу, ты пойми, я устал от бузумной любви. Ти всегда, ты везде, но зачем, ты меня не жалеешь совсем. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному. Ты повсюду со мной, но зачем? Зачем?Ты меня не жалеешь совсем. Я прошу, я кричу, ты пойми, я устал от бузумной любви. Ти всегда, ты везде, но зачем, ты меня не жалеешь совсем. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному. Мне не надо больше, мне не надо меньше и любовь мне твоя ни к чему…ни к чему…мне не надо проще, мне не надо легче, просто дай мне побыть одному… Ты шагаешь за мной по пятам, ты меня сторожишь по углам, ты повсюду за мной, но зачем? Ты меня не жалеешь совсем…просто дай мне побыть одному…вечером в пятницу и субботу страна не скучает, вечером в пятницу и субботу ведущие Русского радио представляют лучшие танцевальные хиты страны в прямом ефире. Весь вечер в движении…». У цій пісні були ще й такі слова: «От звонков телефон мой дымит, на тебя не поставишь лимит…».

Аудіо запис пісні відсутній в інтернеті як і інформація про групу, що виконує цю пісню.

Якраз цими днями на «Русскому радио-України» почала звучати інша пісня («Лучшая песня» радянської групи «Земляне»), мені не було куди її записати, а деякі слова з неї й досі пам’ятаю: «…в твоих голубых глазах… опять позову тебя… я нашел свою мелодию любви…».

18.09.2007 – три роки як Вова женивсь на Аліні Романчук. 13.03.2007 я побачила, що у Аліни голубі очі. Подруга Нестеренка Вови Рябова Люда казала мені про те, що Вова свариться з Аліною так, що хоч з дому тікай, «жінка не до душі» (зі слів Рябової Люди), що Вова сидить вечорами і втикає у телевізор…  ще казала, що йому сексу зараз не треба, у нього, крім жінки, є на роботі. На «Русскому радио»-України» почула як Роман Трахтенберг згадав «петушка, который сразу двух курочек любил». Літом 2008 біля продуктового магазину на Зигіна стояли люди. Уже проходила їх, почула в спину: «Живе з однією, зустрічається з другою, а пісні заказує третій. …  в кого які плани».

В контексті всього вищевикладеного, цих двох пісень (які я чула в ефірі «Русского радио»-України»), слів Рябової Люди («жінка не до душі»), реакції Нестеренка Вови на мої слова про сімейний долг (вихопилось у нього: «Пошла нахуй, кобила їбуча») – я приміряла до Нестеренка Вови слова, які радіоведуча сказала в ефірі «Русского радио» – Україна» про красивого чоловіка: «…який хоч і красивий, але не дуже щасливий».

А до Аліни Романчук я приміряла слова радіоведучого сказані в ефірі «Русского радио» – Україна» про сварливу жінку – «сибірську язву» (13.03.2007 Аліна сказала мені, що вона з батьками приїхала із Сибірі).

Літо-початок осені 2007. Подзвонила в стіл замовлень «Русского радио» – України», Дьомін Слава вів програму. Сказала йому, що хочу передати вітання любимому. Він запитав мене, де живе мій любимий. Відповіла: за дві зупинки від мене. А через пару тижнів чи місяць на «Русскому радио» – України» почали крутити пісню Наталії Валевської «Две остановки до тебя» 

За два тижні до опалювального сезону 2007. Мене змушували виселитись з гуртожитку на Браїлках ніби то за несвоєчасну сплату. (В гуртожитку завжди висів список боржників. Там були й кількатисячні борги. І не чула, щоб когось виселяли. А в мене був борг за літо 100 гривень). Я заплатила борг, який був у мене, підійшла до директора ПТУ № 4 Забережного Миколи Яковича. Сказав, що не може бути навіть мови, що мене виселять хоч я вже й все заплатила. Свєта Чоботаренко (яка у січні 2007 сусідам про мене і Нестренка Вову коментувала: «заказав їй радіостанцію, щоб вона мічтала. Мічта ідіота»… «сказав, що ноги їй поперебиває, а вона все рівно ходитиме, бо любить») коли я сиділа на чемоданах і чекала вантжне таксі, голосно включила в своїй кімнаті «Русское радио» – України», – мабуть, старалась «морально підтримати».  Перевозила свої речі з одного гуртожитку в інший. Водій вантажівки, може і не спеціально, включив «Русское радио» – України» -   я почула коментар радіоведучої  Наді Іванової: «…це вам обирати за скільки зупинок жити від коханої людини…». Поставила пісню Наталії Валевської: «…две осановки до тебя, но если больше нет огня, то просто не зови, напрасно тают этажи, я понимаю, это жизнь, две остановки… было все, но не было любви»

До слова, Слава Дьомін і Надя Іванова були колегами на радіостанції «Русское радио» – Україна», зараз – колеги на «ЛЮКС ФМ». 

04.12.2007. У відділі ЗМІ управління у справах преси та інформації накрили столи, святкуємо День народження Лілі Герман, провідного спеціаліста відділу видавничої справи. Сидимо за столом, розмова зайшла за творчість. Згадали за вірші Алєксандрової Тані. Потім начальник відділу видавничої справи Ізмайлова Інна сказала такі слова: «Інженери не тільки своїм жінкам пісні заказують…». Ніхто далі тему не продовжив.

Після застілля, маючи в голові і слова ізмайлової Інни Іванівни, я пішла до Нестеренка Володимира на фірму «Айкон» – поговорити. Нестеренко Вова вийшов на вулицю, став біля чиєїсь машини, розмовляє і посміхається, а обличчя зле. Як заходив у сервісний центр, я почала просити його зі мною поговорити. Він повернувсь, кинувсь на мене з кулаками: «Чого ти лізеш в мою сім’ю?!», ударив по нижніх зубах так, що зуби подались. Охоронець на прохідній заступивсь за мене. Я була в шокові. Я тоді ходила до стоматолога і вирівнювала прикус брекетами. Вийшов його напарник по ремонту телефонів Віталій. Я сказала йому, що Вова вибив мені зуби, що я викличу міліцію. Вийшов Нестеренко Вова. Зібралось багато хлопців. Запустила на асфальт торт, який я принесла Нестеренку Вові: «Та щоб ти подох зі своєю сім’єю!.. Ти – імпотент!» – закричала і пожаліла. Вова закурював сигарету, і я побачила, як він почав переживати, навіть руки трусились. {Через 5 років Вова мені  ці слова пригадав, перефразував: “Та шоб ти подохла зі своїми пєснями”}. Він пішов під арку, а я закричала йому у спину щось про те, що раз він не хоче по-нормальному говорити, то хай жена встрєчає гостєйВідчула душею, як коханий всією душею був проти. Мама моя подзвонила, як відчула, просила мене не їхати. Виявилось, що до Нестеренка Вови в Полтаву ще й батько тоді з села приїхав. Був скандал. Нестеренко Володимир не з’явивсь, Аліна: «Да я тебе челюсть вставлю – только отстань от моего мужа!.. Аліна тоді казала мені: Да мы столько лет (18.09.2004 – 04.12.2007) с ним прожили душа в душу…Чего он тогда женился на мне?!Да если б ты его любила – ты б себя так не вела. Как он похудал!.. Чего ты приезжала к его родителям?.. Кто он тебе? » (Пізінше, уже після цієї події, на «Русскому радио»-України» звучав саркастичний коментар радіоведучого, можливо, Слави Дьоміна: «Ходіть в гості, веселіться…»). А як почала робити в податковій почула на радіостанції «Русское радио» – Україна» пісню зі словами: «скандал во время рекламы – спаси меня мама».

Я сиділа тоді в ДРФО, видавала довідки, принесла з гуртожитку туди радіоприймач. Слухала інколи. І слів пісні не розібрала толком. Якраз у ДРФО тоді зайшла Іра – дочка керівника відділу кадрів і Саша – дочка водія керівника податкової. Саша з недоброю інтонацією: «А ця пісня – для мене… опять эта блядь что-то напутала…». Я була трохи шокована. Я до слів пісні не прислухалась. А коли послухала потім – згадала цей скандал кілька річної давнини. Там слова ще в пісні такі постійно наспівувались: «І шо?» – я згадала як Вова мені цими словами відповів на східцях у гуртожитку, коли я сказала, що я його відчуваю.

Через кілька років: 15.06.2012. Поїхала на Браїлки виловлювати Нестеренка Вову біля будинку Романчуків. Не виловила. Вертаюсь. Іду до зупинки. Біля 13 школи стоїть група людей. Хтось сказав російською: «Девочка пошла. Кому весело?».

На радіостанції «Русское радио» -Україна» звучали і такі слова: «Супруги жили душа в душу: то он ей туда плюнет, то она ему».

Написала смс-повідомлення на радіостанцію «Русское радио» -Україна», в якому я запрошувала Нестеренка Володимира до себе в гуртожиток. Я поселилась в інший гуртожитку з жовтня 2007 року (після вимоги директора гуртожитку ПТУ №4 виселитись з кімнати 109 гуртожитку на Маршала Бірюзова, 90/14, що знаходивсь на Браїлках за дві зупинки від квартири Аліни, де коханий жив із сімєю). З уст радіоведучої (ого) в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна»  прозвучав такий коментар: «Було б куди повертатися». 

На радіостанції «Русское радио» – Україна» радіоведуча (ий) сказали такі слова: «А у тебя есть холодильник?…» . Можливо ці слова озвучили в ранковому «Будильник – шоу» Свірідова і Галібін? Пригадала як земляк Нестерека Володимира Шило Ігор сказав, що мені треба старатись, щоб у мене все було. Холодильник я купила 13.07.2010, маленьку пральну машину – 19.09.2011

На радіостанції «Русское радио» – Україна» поставили пісню Лайми Вайкуле «Подарок»: «…поясочек теребя, поясочек теребя, я стою и мне немного жарко. Я дарю тебе себя, я дарю тебе себя и дороже ты не знал подарка…»

 і радіоведуча озвучила такий коментар: «… чи потрібен йому такий подарунок?…».

У березні 2008 Нестеренко Вова звільнивсь з «Айкона». Його співробітник побачивши мене сказав, що я ненормальна, що Аліна із-за мене Володимира заставила змінити роботу –  «жена отреагировала адекватно». Шукала нове місце роботи коханого. Директор «Айкона» сказав, що Нестеренко Вова влаштувавсь в «Мобілочку», яка переїхала на Розсошенці. Радіоведуча в ефірі «Русского радио»-України» сказала про те, що не треба далеко шукати, а перейти через дорогу. Через дорогу – зуп. «5 школа» і магазин «Сота». Раніше тут був магазин «Мобілочка».

У кінці травня 2008 я поїхала до Нестеренка Вови на Половки, в магазин «Соту». Виник конфлікт з директором магазину Геталом Іваном. Він підійшов до мене люб’язно, познайомивсь, а потім різко змінив настрій, почав проганяти мене, штовхати, ударив ногою по ногах. Я розвернулась, підскочила і ударила по його «Тойоті» з ноги каблуком. Сама відбігла від нього до людей, які стояли через дорогу.

Наступного разу як чекала доки Володимир вийде після роботи з магазину, прийшов цілий наряд міліції, сміялись, що прийшли затримувати рецидивістку. Набрехали, що я матюкалася в магазині і погрожувала фізичною розправою працівникам «Соти». Я плакала, не розуміла за що мене тягнуть у міліцію. Якийсь міліціонер: «Не плач, все буде харашо». Директор «Соти» мене і участкового з Половок Романа Івановича відвіз своєю «Тойотою» у Київський РВ. По дорозі до відділку директор «Соти» звернувсь до мене і сказав щось у дусі того, що мій керівник Пустовгар палкий прихильник всього українського. Протоколу я не бачила. Через кілька місяців прийшов лист з ДВС. Це був перший офіційно задокументований факт моєї «хуліганської антисоціальної неадекватної» поведінки. В цей проміжок часу на радіостанції «Русское радио»-Україна» звучали пісні написані на честь доблесних працівників міліції

Мене відправили на день стажуватись на відділення «Полтава – банку»  на Половках. Начальник цього відділення приніс пляшку вина,  згадав-сказав за наряд міліції.

Червень 2008. Я прийшла до Нестеренка Вови на роботу. Він вийшов і повернувсь до мене боком. Одна рука любого мені інженера була вся пухла і чи не удвічі товща за іншу. На моє питання, що з рукою трапилось не сказав нічого. А повернувсь і зайшов у магазин. Співробітник: «Зла собака покусала». Подзвонила до батьків Нестеренка Вови, сказала їм, що у Володимира рука розбита. Батьки Володимира, м’яко кажучи, з принципами любові до здоров’я сина не дружать. Кричали: «Розбили й полічать». Після цього батько Нестеренка Володимира звернувсь у Верховну Раду до депутата від Оржицького району з вимогою мого звільнення з адміністрації, так як я переслідую його сина. Чи дурні чи боягузи, а що лицеміри – це точно.

В ефірі радіостанції «Русске радио» – Україна» радіоведуча обмовилась про дзвінок на радіостанцію жінки, яка звинуватила радіостанцію в тому, що руйнують її сім’ю, погрожувала, що звернеться до прокуратури.

Переходила дорогу біля пам’ятника Зигіну, позаду хлопці якісь ідуть, говорять: «Якби прийшов, то й ноги б поперебивали».

Літо 2008. Чекала Нестеренка Вову на Половках. До магазину «Сота» підійшов якийсь молодий чоловік з касетним магнітофоном. Став, включив. Заграла пісня: «Если выйдешь вдруг мне на встречу, даже грянет гром не замечу… о тебе одной будут все мечты, но об этом не узнаешь ты»

Пісня закінчилась – чоловік вимкнув магнітофон і пішов від магазину.

На радіостанції «Русское радио» – Україна» влітку 2008 часто звучала пісня Ф. Кіркорова: «А я и не знал, что любовь может быть жестокой… нам незачем больше встречаться…»

Начальник управління Пустовгар О.М. сказав, що я роблю з нього ідіота. З січня 2007 почались придирки до роботи, Пустовгар хотів, щоб я звільнилась. У червні 2008 після звернення батька Нестеренка Володимира до депутата ВР, начальник Головдержслужби України в Полтавській області Черчатий сказав, якщо хочу далі працювати в державній службі, то мені про Нестеренка Володимира  треба забути.

Я чекала на Половках біля магазину «Сота» доки Нестеренко Вова вийде. Співробітник магазину «Сота» облив мене водою. Після роботи директор магазину «Сота» під’їхав своєю «тойотою», Володимир сів до Гетала в авто і вони поїхали. Я пішла з Половок на Браїлки, дійшла до будинку, де жив Володимир. Побачила, що Володимир стоїть з Аліною, дочкою Анею і тещею Валентиною перед під’їздом. Мати Аліни сунеться до мого лоба, кричить про те, що в мене курині мозги. Вова рушив до мене, почав штовхати, так як проганяти. Тоді почав торкатись до живота Аліни  – заспокоював її. Я виказувала Володимиру, що мені в спину кажуть, що живеш з однією, зустрічаєшся з другою, а третій пісні заказуєш. Аліна: «Да пусть встречаеться с кем угодно, лишь бы с тобой не встречался!». Аліна пішла в будинок, а Вова – за нею. «Розібралсь» з чоловіком називається – зосталась сама стояти під чужим будинком.

Якось зайшла в магазин «Соту», де робив Володимир. Стала розглядати телефони, які були на вітрині, чекала поки Володимир вийде. Зайшли два чоловіки із служби безпеки «Полтава-банку», в яких я проходила співбесіду. Працівник служби безпеки «Полтава-банку» підійшов до мене і сказав: «Будеш сюди приходити – у нас робити не будеш». Потім обоє пішли до Нестеренка в майстерню.

Дзвонила на стаціонарний телефон «Соти», питала за Володимира. Сашко Британчук сказав, що Володимир вийшов на вулицю і стоїть з вищою за себе білявою дівчиною, заявив, що і сам би з такою пішов. І до мене Володимир виходив і стояв біля мене, а саме це для мене найбільш важливо.

У неділю поставили стажуватись на відділенні «Полтава – банка» «Меркатор», там була заправка і телефон. Дзвонила на квартиру 56-73-60, де Нестеренко Вова жив з сім’єю. Аліна взяла слухавку. Питаю: «Де Вова?». Вона: «А Вова в Киеве! У голубоглазой блондинки-любовницы!» – і відразу кинула слухавку. В понеділок прийшла до Володимира на роботу. Він вибіг з майстерні. Звалив мене на підлогу, стукав мене ногами в груди: «Она вчера 50 раз на телефон позвонила!» – виказував, а в голосі радість, як ніби тішився з цього. Я стала на вулиці біля вікна, до мене підійшла прибиральниця з «Соти» і сказала: «Щось я бачу тебе не дуже б’ють…».

Літо 2008. Дільничний на Половках Роман Іванович сказав, що Вовка написав на мене заяву. Сказав, що я можу теж на нього написати. Я й написала. В заяві вжила такі слова: «…тягне резину…». Пізніше слухала ефір радіостанції «Русское радио» – Україна» і почула, що нову рубрику в передачі «Будильник – шоу» запровадили і слова вживають такі, як я в нещодавній заяві написала: «…не тяни резину…»

Попросила дільничного на Половках Романа Івановича, щоб Володимир вийшов і ми поговорили при ньому – і я більше не приходитиму. Я настоювала. Нестеренко Володимир вийшов. Я почала казати, що мені на роботі в адміністрації казала при співробітниках Ізмайлова Інна Іванівна: «Інженери не тільки своїм жінкам пісні заказують». Володимир: «Не знаю ніяку Ізмайлову». Кажу: «Ти не знаєш, а вона тебе знає!». Запитала Вову чи слухає він радіо. Володимир: «И телевизор не смотрю и радио не слушаю». Розвернувсь і пішов. Роман Іванович сказав, що прийде завтра о 18 і тоді відбудеться розмова. Я прийшла, чекала дільничного. Володимир вийшов з магазину, сів у машину і поїхав.

Літо 2008. Я стояла біля магазину «Сота» на Половках і почула розмову гурту чоловіків, які стояли недалеко. Вони говорили між собою про те, що Володимир каже, що я його переслідую: «(згадали радіо)… а тоді каже – вона мене прєслєдує…».

Літо 2008. Приїхала до Володимира на роботу. Він вийшов, став біля кіоску. Я стала біля  нього  -  роздивлялась його обличчя, дивилась на його родимку на скулі і мовчала. Через якийсь день на радіостанції «Русское радио» – Україна» я почула пісню зі словами: «…люблю, когда женщина молчит».

Літо 2008. Я заїхала на роботу до Володимира. Заглянула, а він сидить такий невеселий, що і я зажурилась. Думала, чим його розвеселити? Пройшлась до зупинки Велико-Тринівська. Дивлюсь, городская мадам торгує білими гладіолусами. Глянула на них і чогось так мені показалось, що їх білий колір розвіє Вовин поганий настрій. Купила, зайшла до майстерні (слава Богу нікому було мене спиняти) і поклала йому перед носом – любуйся. На радіостанції «Русское радио» – Україна» після цього випадку я почула такі слова: «Любителям прекрасного…». Мабуть знову якусь рубрику вели.

Кінець літо – початок осені 2008. Я стояла збоку біля вікна магазину «Сота» на Половках, дивилась на двері. Чекала поки Вова вийде. Побачила, що до мене наближається якась жінка, а за нею підбігає дівчина.

{Романчук Валентина Вікторівна, мати Аліни (в темній сукні з в’язкою ключів, завгосп гімназії №13. Цією в’язкою ключів, ймовірно, її дочка Аліна й побила мене по голові у під’їзді увечері 24.09.2013. Тут можна подивитись відео як екс-мер Матковський взяв патронат над проблемою активних вчителів і 13 гумназії).

 Зі слів Романчук В.В., це вона вдарила Володимира Нестеренка по руці літом 2008.

Романчук В.В. з своєю дочкою Аліною розказувала своїм сусідам, що я хвора на шизофренію. Мешканці їхнього будинку, сказали мені, що Аліна ходила по під’їздах і розвішувала оголошення про те, що до будинку приходить дівчина хвора на шизофренію і щоб її чоловіка не кликали, якщо вона буде просити позвати його.

Якось Романчук В.В. побачила мене біля свого будинку і сказала, що я нагадую їй дівчину з будинку поряд, яка вчилась на фізматі, а потім захворіла шизофренією і повісилась. Хай Господь пошле дітям і внукам Романчук Валентини Вікторівни таку долю, яку побажала вона мені}

Жінка підбігла, ухопила мене за руки. Молода дівчина підбігла за нею. Стара держить за руки, а молода в цей час починає мене фотографувати. Старша на мене кричить, чого я тут стою. «А хто ви така, що я вам дожна отчитуватись?». Вона: «Я Вовина крестная мама!». «Та я по ваших голубих глазах бачу, чия ви мама». «А в тебе не такі?». «Не такі. І мені голубі глаза вашої дочки неприятні». «Я б сказала, які в тебе глаза!… Ти больна!». Питаю: «Чим?». Вона: «Шизофренией! Я тебя убью! Стоишь тут под окнами. Ты скоро доведешь человека до нервного срыва!.. Мы отправим твои фотографии в газеты…». Держе мене за руки, а її дочка Аня (менша сестра Аліни) фотографує. Побачила мужика (це був батько Аліни Романчук Сергій Григорович, фізрук 13 школи), який вибігши з «Соти» закричав: «Валя, поїхали!». Вони побігли до білих жигулів. Нестеренко Володимир вибіг з «Соти». Звала: «Вова, розведись з нею!». Сідав з ними в їхній білий жигуль (на ньому Нестеренко Вава до мене приїжджав на Південний вокзал у перших числах серпня 2007, питав за аудіо і відеозаписи), я підбігла до машини: «Вова!..», а він запустив камінюку в мою сторону.

На другий день хотіла написати на їхні погрози заяву в міліцію – на мене он уже скільки написали. Стільки свідків було – і ніхто нічого не чув і не бачив. А одна жінка із кіоска даже сказала: «Ты – зло. Тебя нужно наказать». Якось побачила участкового Романа Івановича. Кажу: «Мені погрожували родичі тієї жінки, з якою Вова живе». Він мені порадив звернутись до свого дільничного. Так я нікуди й не зверталась. Свідків же не знайшлось.

Літо 2008. Я прийшла до будинку, де Вова жив з Аліною. Він тільки приїхав з матір’ю Аліни, відкрив багажник, витягнув пакети з «METRO». Я стала на тротуарі в легкій трикотажній сукні – старалась бути гарною для Вови. Він іде до мене. Кажу: «Вова, я хочу з тобою поговорити». Він схопив мене руками, потягнув до дверей 5 під’їзду, в якому батьки Аліни купили собі за гроші з Сибірі квартиру. Схопив мене так, що плаття задерлось і почав стукати мене головою об залізні двері: «Я тебе не люблю. Ти обіщаєш, що не будеш більше приходити?». Все це на очах у «крьосної мами», як називала себе мати Аліни. Я змушена була сказати, що обіщаю. Володимир: «Я тебе уб’ю, я тобі обіщаю» – відпустив мене, а сам пішов з пакетами у під’їзд з Романчук Валентиною. А такі слова Вова мені казав біля «Айкона»: «Я тебе уб’ю. Я тобі обіщаю. Мастурбіруй. Давай сюда свій номер».

Літо 2008. Стояла на Половках, біля «Соти». Підходить до мене один із віруючих, які співають «Харі Крішна»: «У тебя сейчас дух как пламя свечи на ветру. Ты должна успокоиться и тогда ты примешь правильное решение».

Літо 2008. Приїхала на Половки, до Володимира. До мене підійшли 4 хлопчики. Почали зі мною говорити. Я стояла із зонтиком біля клумби. Смішили мене. Один із них сказав, що у Вови ж є женщіна. У мене в руці був фотоапарат. Я їх сфотографувала.

Літо 2008. Стою в один з вечорів під дверима магазину «Сота» на Половках, де робив Володимир. Жінка в літах з малою дитиною проходить повз мене. Жінка дивиться на мене і каже жалісливо: «Игрушечка стоит».

Одного разу вже темно було на вулиці, а Володимир ще був в магазині «Сота» на Половках. Я чекала на Володимира біля магазину. Володимир вийшов на поріг. Мовчав. Не підійшов. Розвернувсь біля порогу до мене спиною. Я побачила, що чогось його всього аж струсило. Що це було? Якщо те, що я подумала, то чому він мені не запропонував близькість?

22.08.2008. Пішла говорити з Володимиром і Аліною на квартиру до Аліни. Я подзвонила в двері квартири. Почула за дверима возню. Двері відчинились і Аліна, яка у 13.03.2007 року сказала мені: “Харашо. Я ему скажу, чтоб он тебя не бил”, закричала Володимиру: «Бей ее!».  Він вдарив. 23.08.2008

Наступного ранку з роботи мене забрала швидка. Через кілька днів до мене в гуртожиток приїхали начальник відділу кадрів «Полтава-банку» Мішурінська О. і двоє хлопців із служби безпеки банку. Почали питати мене як це сталось. Начальниця відділу кадрів запитала причину, через яку я пішла до квартири. Розказала їй про радіостанцію, про те, що мені незнайомі люди біля магазинчику продуктів на Зигіна в спину казали, що «…живе з однією, зустрічається з другою, а пісні заказує третій» і т.д. Співробітники «Полтава-банку» сказали, що підтримають  мене і допоможуть. Через тиждень закрила лікарняний і мене викликали в центральне відділення «Полтава-банку», змусили писати  заяву на звільнення за власним бажанням. Пригрозили звільнити по статті 6

27.08.2008. Звернулась в суд-мед експертизу. Була розмова з керівником прокуратури Київського району міста Полтава Ткачовим В. Я пояснила причину, через яку я пішла на квартиру до Володимира і Аліни поговорити. Тодішній керівник прокуратури Київського району міста Полтави Ткачов В. сказав мені: «Я можу подзвонити і це все відразу припиниться». Чогось у 2008 році Ткачов В.В. не сумнівався у моєму психічному здоров’ї, не ставив під сумнів те, що коментарі в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» стосуються наших з Володимиром стосунків. Запитав чи я хочу, щоб він зробив дзвінок і це все припинилось.  Він не уточняв, куди він подзвонить і що припиниться. Я подумала, що нагадування-провокації на радіостанції «Русское радио» – Україна» допоможуть Володимиру розвестись з Аліною, яка йому не до душі (за словами Люди Рябової) і вибратись із будинку Романчуків. Тому сказала керівнику прокуратури Київського району міста Полтава Ткачову В, що дзвонити нікуди не треба. (Навесні 2014 році, шукаючи свідків, які могли підтвердити мої слова стосовно втручання радіостанції «Русское радио» – Україна» в моє життя, я почала шукати цього колишнього керівника прокуратури Київського району міста Полтава. Один із державних адвокатів підказав мені, що в 2008 році прокуратуру Київського району м. Полтави очолював Ткачов, а зараз він працює в прокуратурі Полтавської області. Я пішла в прокуратуру Полтавської області, знайшла Ткачова. Він вийшов. Почала пояснювати ситуацію, через яку мене хочуть помістити до психлікарні, згадала ЗЧМТ 2008 року, візит до нього, розмову і його слова: «Я можу подзвонити і це все відразу припиниться». Виявилось, що існує не тільки коротка дівоча, але й коротка прокурорська пам’ять. Ткачов В.В. заявив, що не пам’ятає таких своїх слів і мене теж не памятає. Це ж треба, мабуть за 5 років до Ткачов В.В. в прокуратуру через день ходили дівчата з розбитими головами, яким жонаті чоловіки замовляли радіостанцію «Русское радио» – Україна». Мабуть прокурор Ткачов В.В.  через день дівчат заспокоював, що може подзвонити і це все відразу припиниться, раз мій візит до нього не зміг пригадати.29.04.2014_область

Пізніше відповідь на мій запит з прокуратури Полтавської  області підтвердила слова того адвоката. Аж зло бере, яким малодушним виявивсь і цей чоловік. Навесні 2014 я була в ситуації, коли до мене застосовували примусові заходи медичного характеру, пов’язані з ситуацією через яку я до Ткачова В.В. вже зверталась у 2008 році, а він  – уже прокурор відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень  при застосуванні заходів примусового характеру – «забуває»  свої слова і мій до нього візит. Н…  з моєї маленької заробітної плати відраховують податки, щоб платити немаленькі зарплати таким прокурорам як оцей Ткачов?). Або таким як старий п… Легеньковський, який у 2013-2014р.р. керував прокуратурою Київського району  в м. Полтаві, на прийом до якого я не могла потрапити, бо його для мене не було на місці. У 2013-2014 роках не тільки на мене, але й на Романчук (Нестеренко А.С.) та Нестеренка В.М. відкрили кримінальні провадження. 24.09.2013 року кобила з Сибірі напала на мене з в’язкою ключів від 13 школи, при міліції розбила мені лице і голову. Але прокуратура і міліція тягала тільки мене. Коли старого п… Легеньковського забрали в прокуратуру області, його місце зайняв молодий Плескач. На прийомі заявив мені, що як міліція не даватиме мені матеріали кримінального провадження на Романчук (Нестеренко А.С.), то щоб прийшла до нього, -  і він мені сам їх дасть подивитися. На 03.10.2014 року слідча Панасюк, яка вела справу Романчук (Нестеренко А.С.) запросила мене ознайомитись з матеріалами про нанесення мені тілесних ушкоджень вчителькою музики 13 гцмназії. Матеріалів мені не дали, закрили у райвідді і викликали швидку з психлікарні. У кримінальному провадженні на мене по факту наявності у вчительки 13 гімназії синця, мене визнали винною, а потім психічнохворою. А в Полтавській психлікарні, куди мене привезли силою уже з діагнозом з Дніпропетровської психлікарні хронічна параноїдна шизофренія, психіатри ще й звинуватили у агресії і в злочині проти особистості. Заявляли, що в мене завищена сомооцінка і порушена логіка, погрожували закрити на 2 року у психлікарні, якщо я ще раз піду до Володимира. 

Продовжувала слухати радіостанцію «Русское радіо» – Україна». «Будильники» Свірідова і Галібін «сокрушались» з якогось приводу. Але ж шоу веселе – довго сумувати не можна. Треба щоб слухачам було весело. Це гроші власників радіостанції і зарплати її працівникам. У цей проміжок часу в ефірі радіостанцію «Русское радіо» – Україна» з уст «будильників» Сергія Галібіна і Анни Свірідової  прозвучали такі слова: «Мы из себя выпрыгнем, только чтобы у вас все было хорошо».

Через знайомого мене прийняли на посаду викладача технічного креслення по сумісництву з 10.09.2008 року. Читала години у 21 училищі ім. Чепіги. Годин мало. Тільки бігаю. А перед училищем якраз магазин «Сота», в якому Нестеренко Вова ремонтує телефони. А на радіостанції «Русское радио» – України» пісню прокручують: «…не уходи далеко…» 

ВПУ ім. Чепіги_квитанція

Через однокласницю Валю влаштувалась на роботу у цілодобовий магазин «Святковий», що знаходивсь в переході в центрі Полтави. У магазин зайшла Рябова Людмила, усміхалась, попросила зважити їй цукерки «Мелодіка». Якось увечері ішла з роботи, біля кооперативного незнайомі мені хлопці: «Торговка, позорить мене, убить її…». Завідуюча магазином почала дивитись скоса, потім сказала мені, що до магазину заходять працівники міліції і сміються з мене. Я почула, як завідуюча Людмила Григорівна своїм колегам сказала: «Я 20 год з чоловіком прожила… мені такого не було… даром музика не гра…». На радіостанції «Русское радио» – України» в ефірі передачі «Будильник -шоу» Свірідова і Галібін: «Поклали дипломи на полку і пішли торгувати…»

У листопаді 2008 року Ісаєнко Ірина Петрівна, заступник керівника ДПІ у м. Полтава, домовилась у відділі кадрів ДПІ у м. Полтава, щоб мене взяли на роботу. Мене взяли робити по договору оператором в ДПІ м. Полтава – кожен місяць договір перезаключали і я заробляла по 700 гривень. Зима – весна 2009. Сиджу у кабінці Наташі Нєвєдрової, включила «Русское радио» – Україна», а там якусь пісню поставили і радіоведуча «Русского радио» – Україна» прокоментувала: «Не думайте, що «Русское радио» поставить вам ще якусь пісню, щоб було «веселіше», але й чоловік прийде».

У новинах на радіостанції «Русское радио» – Україна» звучить інтерв’ю з мером м. Полтава Андрієм Матковським. Сім’я Матковських ходить до сім’ї  Ісаєнків у гості (за словами Ісаєнко Ірини Петрівни).  З 2006 до 2009 року на радіостанції «Русское радио» – Україна» це було єдине інтерв’ю в з мером українського міста. За якими критеріями для інтерв’ю в новинах радіостанції «Русское радио» – Україна» тоді вибрали мера Полтави, міста з 300 тисячним населенням?

Літо 2009. До мого батька приїздив чоловік Ісаєнко Ірини Володимирівни Володимир Миколайович. Сказав мені такі слова: «Нікому не інтересно у кого які труси». Після його візиту я приїхала на ринк «Алмазний», куди з Половок перевели ремонтувати Нестеренка Вову. Біля «Соти» продавала окуляри дівчина Іра. Вона побачила мене біля магазину «Сота» і причепилась, почала сікатись до мене, казати, що я наділа не такі труси (якось сказала мені, що після роботи вона піде і буде дома трахатись із чоловіком, що Вова після роботи піде теж додому і буде трахатись із жінкою, а на мене сказала, що я піду додому і сидітиму сама). На другий день зранку, коли я прийшла до «Соти», вона кинулась до мене задиратись, лізла битись. Після цього інциденту в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» в ранковому «Будильник – шоу» Сергій Галібін і Анна Свірідова зробили коментар про хуліганську поведінку: «Это бывает только по праздниках».

Уже точно не пригадую чи я до директора «Соти» Гетала Івана зверталась чи зробила якусь іншу дурницю, однак через дуже короткий проміжок часу в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» прозвучав такий коментар: «Глупость – дар Божий, но злоупотреблять ее не следует».

Рік не пригадую, але був в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» і такий жартівливий коментар: «Уроды, для вас уже готовы клиники» (за точність слів не ручаюсь, але суть та сама). Нестеренко Вова сам назвав мене уродкою ще як робив на фірмі  “Айкон”.

В ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» звучав ще й такий коментар: «Если опыта нет, то его не пробъешь».

Якось прийшла на ринок «Алмазний», до магазина «Сота», щось комусь із дівчат на ринку сказала за приколи на радіостанції «Русское радио» – Україна», через які я й почала приходити до Нестеренка Вови. Після цього на радіостанції «Русское радио» – Україна» в ефірі прозвучав коментар: «Маленькая девочка не боится говорить правду». Інтонація у коментатора була неприємна.

Подзвонила на домашній батьків Нестеренка Вови у Старий Іржавець. Його мати Людмила Андріївна, яка раніше проклинала мене, тоді сказала: «Не ходи за ним, не роби капості і буде тобі щастя, що ти про нього й не мріяла». Капості я не робила – заяви не писала і за мою розбиту голову її сина не тягали. Невдовзі на «Русскому радио» – України» радіоведуча обмовилась про «розмову з мамою».

Я писала Нестеренку Вові дуже багато смс на «Русское радио» – Україна». Їх читали не завжди. Хтось із радіоведучих на «Русскому радио» – Україна» тоді прокоментував: «Пишіть смс…». Тон у нього був саркастичний, наче я займаюсь безнадійною справою. Може, це був Слава Дьомін.

На радіостанції «Русске радио» – Україна» радіоведучий якось вночі коментував: «Всім безнадійно закоханим дівчатам: любіть себе – любитимуть і вас». Може, це був Слава Дьомін.

Після Нового 2009 року в ефірі радіостанції «Русского радио» – Україна» прозвучав   коментар радіоведучого (ї) «…и замуж не выйдет». А в кінці січня в ефірі «Русского радио» – Україна» почала звучати пісня «Милая»

В ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» звучали пісні зі словами: «…не позвонишь и не скажешь: «Я так по тебе скучаю»…» 

і відразу «…все у нас правильно, славная семья… кто бы мог подумать, как приятно быть женой…» 

Може не треба дзвонити Аліні на домашній? Я дзвоню, вона біситься (“Алиса с мелафоном!”), домагається і їбе  мого коханого мужчину, який мені «заказав радіостанцію». Чого тільки коханий мужчина на це погоджується, чому до мене не приходить? Заказав радіостанцію, а назвав уродкою. «Боится остаться без жилплощади, без ребенка» – такий коментар колись зробила радіоведуча в ефірі радіостанції «Русскоеу радио» – Україна».

Як тільки пісня «Милая» зявилась в ефірі «Русского радио» – Україна», невдовзі прозвучав коментар радіоведучого (ї): «…ви нікому не робите боляче своїми дзвінками». А ви – своїми піснями.

Пригадую, до появи пісні “Милая” групи ” Не пара” на радіостанції “Русское радио Україна” дуже часто ставили пісню цієї ж групи “Другая причина”:

Ще через якийсь час до пісні «Милая» радіоведуча (ий) «Русского радио» – Україна» зробили коментар про те, що закохані посварилися, а потім хлопець замовив для дівчини пісню, дівчина почула її і пара знову помирилась. 

У кінці вересня 2010 року моя покровителька Ісаєнко І.П., друг міського голови Матковського А., потребувала від мене написати заяву на звільнення. Я влаштувалась на роботу в «Трьошку», магазин дешевих китайських товарів. Взимку 2010 добрі люди сказали мені, що жінка Нестеренка Вови Аліна ходить вагітна вдруге. Я сиділа в холодному магазині серед китайських товарів, вмикала радіоприймач, слухала радіостанцію «Русское радио»-Україна». Тоді в ефірі «Русского радио» – Україна» часто звучали такі слова: «Жизнь удалась». Одного такого зимового вечора радіоведучий прокоментував з сарказмом: «Згадайте, де живуть ваші друзі. Подзвоніть їм по телефону…». В цей же період на радіостанції «Русское радио» – Україна» рекламували засіб від йододифіциту, коментували що він дуже корисний майбутнім мамам.

23 квітеня 2010 року Аліна народила Вові другу дитину, сина, якого назвали чи Вовою чи Сергієм. У той день, коли Нестеренко Вова привіз Аліну із дитиною із пологового будинку мене потягнуло на Браїлки і я побачила як Вова їх віз, а потім як Аліна зайшла із новонародженим у 5 під’їзд до своїх батьків. Нестеренко Вова побачив мене і запустив камінь у мою сторону, тоді сів у машину і поїхав. Побачила його біля 13 школи, їхав дуже повільно, я підійшла до авто, постукала по вікні, щоб він відчинив. Він не зупинивсь. На «Русскому радио» – Україна» якраз в моду ввійшла і часто звучала пісня Г. Лєпса «Уходи красиво и живи счастливо»

На радіостанції «Русское радио» – Україна» звучали пісні, які вкупі з коментарями радіоведучих і оточуючих мене людей я  приміряла до наших з Володимиром стосунків. З допомогою інтернету зробила список пісень, які були в «Золотому грамофоні» на «Русскому радио» з 22.04.2007 по 03.09.2010. Список пісень українського варіанту «Золотого грамофону» відрізняється. Є пісні, які були на «Русскому радио», і не звучали на «Русскому радио»-України». А є такі, які звучали на обох.

На «Русскому радио»-України» 17.09.2007 в прямому ефірі звучить пісня «Не надо» (якась невідома музична група

, паралельно їй – пісня зі словами «в твоих голубых глазах…я нашел свою мелодию любви… я вновь позову тебя»

У середині жовтня 2007 року (як мене виселили з гуртожитку на Браїлках) – пісня «Две остановки» Наталії Валевської 

«Когда погаснут в доме огни» 

02.05.08. LAVA/Лава «Вова» 

«Желанья сбудутся» Н.Валевская 

(їхала в жовтому автобусі до Вови на 23 вересня, слухала цю пісню і дивувалась своєму «щастю»/ продюсер і чоловік Валевської Володимир Пригладь, сказав мені з цього приводу: «не примеряйте на себя»).

05.09.08 1. Потап и Настя «Почему»

(є в них ще пісня «Не люби мне мозги», коли слухала її згадувала слова, які Вова говорив мені: «Чого ти приходиш до мене на роботу – їбеш мені мозги?») 

03.10.08. 8. Потап и Настя «Почему»;

 07.11.08. 7.  Потап и Настя «Почему»;

05.12.08. «От любви я худею» А. свиридова, С. Галибин. Ще коментували, що їхня пісня попала в 20 в «Золотому грамофоні»

І чи коментар чи пісня «…а когда нальет – обязательно дает…» (звучав в ефірі радіостанції «Русское радио» – Україна» після замовленого мені Нестренком Вовою через свого співробітника Тихоступа Сашка коньяку «Henessy» і цукерок «FareroRocher» з Універсаму «Полтава» що біля ринку «Алмазний»).

16.01.09.

06.02.09. 17. Непара «Милая» ;

06.02.09. 17. Непара «Милая»;

06.03.09. 2. Непара «Милая»;

01.05.09. 3. Непара «Милая» ; 19. Максим «Не отдам» 

05.06.09. 2. Максим «Не отдам»; 12. Непара «Милая;

03.07.09. 4. Максим «Не отдам»;

07.08.09. 1. Максим «Не отдам»;

04.09.09. 8. Максим «Не отдам»; 12. Потап и Настя «Не люби мне мозги» 

17. Максим «На радиоволнах» 

02.10.09. 1. Максим «На радиоволнах»; 7. Потап и Настя «Не люби мне мозги»; 19. Максим «Не отдам»

06.11.09. 1. Максим «На радиоволнах» .13. Потап и Настя «Не люби мне мозги»;

04.12.09. 5. Максим «На радиоволнах»;

15.01.10. 17. Максим «На радиоволнах»;

Осінь 2009. Потап «Алина» 

 Пісню випадково знайшла в інтернеті, на радіо я її не чула.  Згадала як на радіостанції «Русское радио» – Україна»  почула колись такі слова: «Потап Алине: не думай о плохом».

Літом 2009 року Надя Іванова ставила в ефірі пісню зі словами «…снова увижу небо, котороє безконечно…» з якимось коментарем-застереженням. Ця група ще раніше виконала пісню «Папины дочки» 

Через якийсь час, після того як я відправила на Нестеренка Вови номер мобільного свою смс: «…зачем ты подарил Ане машинку? Она ведь девочка…Такая она у тебя… папина», в ефірі на радіостанції  «Русское радио»-Україна» радіоведучий (а) поставили пісню «Папины дочки» і прокоментували, що й мамині тоже – взялись «захищати» Аліну, бо Люда «робила боляче» дзвінками? А ви нікому не робили боляче своїми піснями? Навіть в Біблії написано: «… что укус на рану, то поющий песни печальному сердцу». Та навіть гірше зробили – втрутились у життя, а потім як лоха підставили. Мій батько заявив: «Чого ти те радіо слухала?».

Літо 2009. Радіоведуча радіостанції «Русское радио» – Україна», можливо Надя Іванова, поставила україномовну пісню, в якій були такі слова: «Слід у серці, слід в моєму серці… сірі очі – бруньки тополині …» 

- я звернула на неї увагу, бо, по-перше, тоді на радіостанції звучали виключно російськомовні пісні, а по-друге, очі у мене сірого кольору.

06.08.10. 1. Слава «Одиночество» 

12. Киркоров Филипп и Нетребко Анна «Любовь,  я слышу голос твой» 

(перед появою цієї пісні написала смс Нестеренка Вови другу Кучеру Володимиру зі схожими словами. Теж може «співпадіння». Якось Кучер заявив, що ту пісню групи «Корни» «Плакала береза», яку я почула під час навчання в ПДПУ на «Русскому радио» – Україна» мені не Вова замовив, а мої одногрупники);

20. Инь-Ян «Пофиг» 

03.09.10. 2. Слава  «Одиночество»; 3. Киркоров Филипп и Нетребко Анна «Любовь, я слышу голос твой»;

08.10.10. 6.  Киркоров Филипп и Нетребко Анна «Любовь, я слышу голос твой».

10.09.2011. Сіла в кільцевий через Юрівку. В якоїсь жінки заграв мобільний. Мелодія з пісні групи «Інь-янь» «Пофіг». Я почала згадувати слова з пісні і кліп: «Не волнуйся так, я тебе не враг, просто мне все пофиг… ты пронзала мое сердце ядовитой стрелой, то любила меня, то играла со мной… было сложно не сойти с ума».

Згадую коментар «будильників» Сергія Галібіна і Анни Свірідової: «Шукайте щастя подалі від ваших друзів».

04.01.2012. Знайома Віка питає: «Що це в тебе за шрами?». Вова ішов повз нас. Кажу: «Любимий оставив. Да, Вова?». Почула потім через певний час в ефірі «Русского радио» – Україна» пісню зі словами: «… а тот кто любит – шрамы носит…».

14.02.2012. Вова іде до машини, щоб їхати до Аліни, а я біжу доганяю: «Ти чуєш, що я кажу, Вова?». Вова взяв до вуха телефон. «Зробите ще одну дитину, а мені пісню закажеш! СВОЛОЧЬ!». Як не чує. Казала: «Вова, я не люблю нєдосказаностєй!.. Вова, так твій друг-очкарик правду казав, що я не в твоєму стилі? Скажи, чого ти мовчиш?». Може я ще що говорила. Вова рвонувсь у мою сторону – може хотів налякати чи вдарити. Я від нього. Повертаюсь – підійшов знайомий Володимира Олег. Чоловіки почали говорити. Олег: «Чого ти йому дихати не даєш?». «Чого це я йому не даю дихати? А для чого він заказує пісні. Живе з другою жінкою, а мені пісні заказує?». Олєг: «Які пісні? Я шось не пойму». «Які пісні? Шо ви з мене дурочку робите?!». Вова: «Пошла ти нахуй!».

13.03.2012.  Вова сидить спиною до вікна. Тоїсть до мене. У сірому светрі. Щось там тре. Тоді встав і завісив шторку. Пішла через ринок. З кафе на ринку «Островок» лунає пісня «…около тебя…»  

Чую голос Ані Свірідової, яка раніше вела «Перше сімейне ранкове будильник-шоу» на «Русскому радио» – Україна»: «…что такоє не везет, если рядом идиот…».

Замість поцілунків і обіймів – образи, 4 ЗЧМТ,  тіленсні ушкодження, побої. Хотів, щоб я усміхалася, то для чого ж бив і ображав – від цього тільки сльози бувають, а не усмішки. І не важливо за 2 чи за 5 зупинок я від такого коханого, бо працівники радіостанції «Русское радио» – Україна» і виконавці пісень з себе точно ідіотів не зробили – це мені діагноз шизи вліпили -  і у ТОВ ТРО «Русское радио» – Україна»  все хорошо: винна в шизі природа та й радіостанцію я сама слухала – ніхто не змушував.

Можна і пісні нові не писати. Треба тільки коментарі  до уже написаних пісень підібрати як у цьому випадку.

18.03.2012. Приїхала в гуртожиток з «Велмарта». Їду в безкоштовному експресі, а там пісня знайома – я її вже чула. Повністю не чула, но є в ній такі слова: «…еду к тебе…сволочь…». Вову на 14 лютого як стояв біля машини зі знайомим Олегом, назвала сволоччю. От і звернула увагу на пісню, бо після цього почула її в магазині «5, 8,12» як заходила туди грітись на 23 вересня. Знайшла пісню, яку тоді крутили: «Зая» – Настя Glam 

16.06.2012. 14 днів відпустки. Це майже півмісяця! Де вони? Що помінялось у стосунках з коханою людиною? Вова як не дзвонив так і не дзвонить, як не приїжджав, так і не приїжджає. За день, що я на роботі прожду його – у відповідь два слова. Їду до Вови в кільцевому через Юрівку. В автобусі грає «Русское радио» – Україна». Ідуть підряд пісні: «Около тебя понимаю, что счастье есть, когда ты здесь…ничего я не хочу менять…», «Девочкой, была моей ты девочкой… самой доброю, самой нежною, самой ласковой…».

19.10.2012. Після роботи поїхала на Браїлки. Вчора подзвонила знайома. Сказала мені, щоб прийшла подивитись на штани. Прийшла, подивилась. Посиділа трохи і пішла. В інтернеті зайшла на сайт Сергія Галібіна. Прочитала за пісню «Я худею». Виявляється через рік на студію завітав Меладзе, цікавивсь піснею.  Знайшла інформацію про те, що пісня «Пофіг» зявилась в ефірі 16 жовтня 2009 року. Читала судження про пісню та кліп датовані січнем-квітнем 2010. Пісню для групи написав К. Меладзе.

28.10.2012. Знайшла в Інтернеті пісню Слави «Одиночество». Дивилась без звуку як співачка виконувала пісню в «Золотому грамофоні». Мурашки по шкірі. Дивилась на її виконання і думки –  чого представники шоу-бізнесу  так безкарно можуть лізти в чужу душу? Може у своїй нічого немає? Натрапила на лучший кліп до пісні. Подивилась. Емоції в мене непозитивні. 29.10.2012. Згадала вчорашній кліп – таке г… подивилась… Краще б не дивилась. Та стара дєва з бєлой розой чимось нагадала мені себе… Згадала 25.05.2011 мені на роботу на касу в «Сільпо» для приколу білу розочку приніс незнайомець (за десять днів до цього я кричала під вікнами Аліни: «Ти женивсь на її голубих глазках чи на її сибірських грошах?» – Вова тоді кудись повіз Аліну і привіз її з букетом білих троянд).

09.04.2013. Вчора ввечері написала ВКонтакті Юлі Карауловій повідомлення: «Привет. Юли, вы меня добавили в друзья. Из-за сайта? Кто автор текста песни «Зачем»?». Знайшла в інтернеті, що співала її Лоя – Ольга Ігорівна Засульська 2010 

Натрапила випадково у фесбуці на Надю Іванову. І Кузін тут, і Галібін, і Свірідова. Написала Наді повідомлення: «Надя. Ви пішли з Руского радіо? Пробачте мене. Я Вас не переслідую. Просто дуже хочу дізнатись про «…відвідала друзів…». З ким мені спати, від кого народжувати? Казали, що не знаєте «мого» Вови. Ви ж не будете заперечувати, що Ви прокоментували в ефірі мої дії: «включайте голосніше, щоб було більше приємностей» і поставили пісню: «…не кричи ты во след любви, которой больше нет…». Не з супутника ж Ви прослідкували за моїми діями… Захотіли влізли в життя, захотіли – викреслили. А моя думка нікого не цікавить…». Ще щось їй написал. Оп… Сторінка зникла.

17.06.2013. В 12 приїхала до Вови Нестеренка на «Алмазний». Потім ще пішла по своїх справах в «Приват банк». Хвилин 15 пробула у банку. Закрила кредитку. У відділенні з магнітофону лунає музика радіостанції «Русского радио»-Україна»: «…дєвочка на шару… женатый… ходит слюни облизывает…».

19.06.2013. Ішла повз ринок на Зигіна. Лунає «Русское радио» – Україна»: «…розкажіть про своє щастя на всю країну…». Подумала про сайт kohanomu.com (коханому, представникам шоу-бізнесу, «Русскому радіо»-Україна»), який з лютого 2013 року знаходиться у вільному доступі в інтернеті.

01.10.2013. У ранкових новинах на радіостанції «Русское радио» – Україна» розповідають про чоловіків, яким по 35 років: «…вже є сім’ї, діти…». Ведуча (ий) кажуть про те, що у цьому віці чоловіки вже є самодостатніми особистостями. Інженеру Нестеренку Вові 01.10.2013 ще 35 років. Увечері на зупинці «Промбаза» майже лице в лице зіткнулась з молодою жінкою, яка приходила до Нестеренка Вови кілька разів в магазин «Сота» ніби «ремонтувати» телефони подругам. Роздивилась її 08.08.2013. Вона була у Вовиному форматі: невисока, худа, чорнява, кучеряве волосся до плечей, ніс правда з горбинкою і гарні очі. З її слів знає Вову 10 років. Я її приревнувала. Дійшла за нею до вул. Кучеренка. Значить вона живе через кілька будинків від Нестеренка Вови. Згадала як одного разу Вова на кілька годин раніше пішов з роботи. А потім прийшов до будинку Аліни зі сторони будинків на Кучеренка.

У 2009 році Надя Іванова після виходу в ефір пісні «Милая» прокоментувала: «Перекреслити можна навіть пісню». А у 2011 при зустрічі запитала мене, чому я не звернулась до виконавців пісень і сказала: «Ты не там ищешь корни… Кто-то хочет сохранить семью». Згадала слова Вови: «Та шоб ти подохла з своїми пєснями» і слова його співробітника Сашка: «Оце б ти комусь заказала пісню: на День народження чи просто так. А до тебе б потом доїбались: чого та чого? До дирекції радіостанції доїбалась…». Згадала слова Аліни на суді 20.12.2013: «Тебя заберут в другое место». «Да? Еще раз поедешь (в дурдом). Ты же понимаешь, ты пролечишься – тебе легче станет». «Никто тебе не заказывал…Стой! Стой! Вова, сиди. Здесь камеры, здесь все снимают, люди все видят. Садись, садись, садись. Послушай, мы решили».  І її слова на суді 25.02.2014: «Двое детей – вот его счастье! Уйди отсюда». «А у тебя детей не будет». На догоду Аліні і її сім’ї, Вова Нестеренко таки звинуватив мене у переслідуванні, а Аліна звинуватила ще й у терорі їхніх уже двох малолітніх дітей. Підключивсь ланцюг: міліція, прокуратура, психіатрія, суд – мені поставили діагноз хронічна параноїдна шизофренія і відвезли у психлікарню. Голова Київського райсуду м. Полтави Шиян В.М., який видав ухвалу про поміщення мене в психлікарню, провів судове засідання без моєї участі, сказав державному адвокату не запрошувати мене на засідання заради безпеки малолітньої дитини-свідка, а після люб’язно погодивсь видати мені звукозапис цього ж судового засідання, на якому були персональні дані цього ж малолітнього свідка Батигіна. Я почула, як Нестеренко Вова лжесвідчить проти мене в суді. Психіатри з Мальцева Борисенко Т.В. і Гаврилова Л.О. після закінчення мого примусового лікування від нездорової тяги до Нестеренка Вови (організоване на радість Аліні і її дітям), сказали: «Підеш до нього (Вови Нестеренка) ще раз – закриємо на два роки». Вийшовши, з інтернету дізналася, що 17.02.2015 року один із колишніх ведучих «Першого сімейного ранкового будильник-шоу» на «Русском радио»-України» Сергій Галібін помер від інсульту. Після примусового лікування, приходила на черговий примусовий прийом до психіатра у диспансер. Вона мені: «Не ми цю кашу заварили». Запитала у психіатра чи вона читала сайт і чи вона мене теж вважає хворою. Вона відповіла, що сайт не читала, але мої заяви за пісні… – по тону я зрозуміла, що до психічно здорових людей вона мене не відносить і тему цю піднімати нема сенсу. У червні 2017 року натрапила в інтернеті на нову пісню Слави «Шизофренія» 

По милості Вови, по милості 140 працівників «Русского радио»-України», які теж дбають про себе і благополуччя своїх дітей, по загальній мовчазній згоді, я опинилась у психлікарні, а потім і на обліку в диспансері. І ні сім’ї, ні дітей.

Працівники «Русского радио»-Україна»,

Я для вас усіх стороння людина, а для більшості навіть незнайома.  З 2014 і по цей день ні один 140 працівників «Русского радио»-України» не подзвонив по телефону жодному психіатру і не пояснив ситуацію, що ви всі морочили мені голову, задрачували піснями, а декотрі ще коментували ситуацію в ефірі. Коли мене нарешті випустили з психлікарні Мальцева, я вас усіх проклинала  за байдужість. Так страшно зробити дзвінок і виправити моє перекреслене вами всіма життя? Не бійтесь, що бідна жінка, якій уже приписали діагноз шизофренії, причепиться з вимогою матеріальної компенсації. Я не причеплюсь, бо мені вже подарована дипломна робота і після психлікарні без зайвих питань мене взяли на роботу. Єдине – надайте психіатрам вичерпну інформацію щодо ваших коментувань моїх стосунків з Володимиром, щоб вони раз і назавжди відчепилися від мого особистого життя.